Справа № 712/9598/24
Провадження 2/712/2997/24
03 вересня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Кеденко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі, про визнання батьківства,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, просиввизнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Сміла Черкаської області, та зобов'язати Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Сміла, зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та видати нове свідоцтво про народження.
Позовні вимоги обґрунтовував наступним: в липні 2019 року на підприємство ТОВ «Кристалпром НПФ» прийнято на роботу ОСОБА_2 . На вищевказаному підприємстві він працює директором з серпня 2008 року по теперішній час. На роботі з ОСОБА_2 у них склалися дружні стосунки. З вересня 2019 року по листопад 2019 року вони з відповідачкою спільно проживали та вели спільне господарство, фактично перебуваючи у шлюбних відносинах, за адресою АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ). Разом з ними мешкав брат позивача ОСОБА_4 , 1979 року народження, який був свідком спільного проживання позивача та відповідачки. У грудні 2019 року стосунки з ОСОБА_2 погіршилися, вони припинили спільне проживання та спілкування. Відповідачка переїхала проживати до міста Сміли. Приблизно у середині червня 2020 року ОСОБА_2 повідомила його про народження 04.06.2020 року доньки ОСОБА_5 та запропонувала визнати батьківство та подати до РАГСу заяву про реєстрацію батьківства. Зазначив, що він відмовився написати заяву до РАГСу, оскільки помилково вважав, що не являється батьком народженої ОСОБА_2 доньки ОСОБА_5 . При реєстрації ОСОБА_6 доньки ОСОБА_5 запис про батька був зроблений зі слів ОСОБА_2 . З моменту народження та по теперішній час донька ОСОБА_7 проживає та знаходиться на утриманні своєї матері ОСОБА_2 . Вказав, що у червні 2024 року він зустрівся з ОСОБА_2 та після спілкування з'ясував, що в період з вересня 2019 року по листопад 2019 року був єдиним чоловіком, з яким ОСОБА_2 мала стосунки та знаходилась фактично у шлюбних відносинах. Вважає народжену ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 доньку ОСОБА_3 своєю донькою. Оскільки на даний час закінчився термін, згідно якого він може звернутись до органів РАГСу із заявою про реєстрацію батьківства, змушений звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою Соснівського районного суд м. Черкаси від 16.08.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
26.08.2024 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги визнала у повному обсязі та просила визнати ОСОБА_1 батьком її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що з позивачем вони з вересня по листопад 2019 року проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство. У грудні 2019 року стосунки із ОСОБА_1 погіршилися, та вони припинили спільне проживання. ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народилася донька ОСОБА_8 . Вона повідомила про народження дитини ОСОБА_1 , однак він відмовився подати в органи РАГСу заяву про реєстрацію батьківства. Станом на теперішній час їхні взаємовідносини покращилися, вона має намір побудувати з ОСОБА_1 нормальні сімейні відносини.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.09.2024 року виправлено описку в ухвалі суду від 16.08.2024, а саме зазначено, що справу відкрито в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.09.2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачкою позову, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Просив внести зміни до Актового запису про народження дитини.
Відповідач скерувала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Заслухавши думку позивача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.07.2020 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану №00046181526 від 25.07.2024 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її матір'ю записана ОСОБА_2 , відомості про батька внесені відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 , який є братом позивача, зазначено, що ОСОБА_9 проживала за адресою АДРЕСА_1 разом з його братом ОСОБА_1 в період з вересня 2019 року по листопад 2019 року. Вони вели спільне господарство, фактично перебували у шлюбних відносинах. Приблизно в кінці листопада 2019 року ОСОБА_2 переїхала до міста Сміли, причини йому не відомі.
Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі про народження дитини, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
В п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивач до позовної заяви не додав висновок експертизи на підтвердження кровного споріднення з дитиною, в порядку ст.106 ЦПК України.Вказана норма закону визначає, що учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Клопотання, в порядку ст.103 ЦПК України, про проведення судово-генетичної експертизи за ухвалою суду сторони не подавали.
Судом неодноразово роз'яснювалось позивачу право подати клопотання щодо призначення по справі судово-генетичної експертизи, в тому числі в Ухвалі про відкриття провадження від 16.08.2024.
Визнання позовних вимог відповідачему даному випадку не може бути визнане судом належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом у спорі про визнання батьківства.
Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутній висновок генетичної експертизи, за яким можливо було б встановити наявність чи відсутність кровного споріднення між позивачем та малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволення позову лише з тієї підстави, що позовні вимоги визнані відповідачем, порушує права дитини на отримання інформації стосовно її походження.
Статтею 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 року та ратифікованою постановою ВРУ від 27.02.1991 року № 789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, в розумінні ст.76-81 ЦПК України, на підтвердження кровного споріднення з дитиною малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову виключно з підстав визнання позовних вимог відповідачем відсутні, оскільки таке визнання позову (виходячи з інтересів дитини, її віку), без наявності належних доказів порушує права дитини на визначення власної ідентичності, тобто знати своїх батьків і право на піклування, що закріплено в ст. 7 вищевказаної Конвенції про права дитини.
З урахуванням наведенного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-89,141, 206, 247,258, 259, 263-265, 268, 273, 352,354,355 ЦПК України, ст.126, 128, 129 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів",
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі, про визнання батьківства - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 04.09.2024 року.
Головуючий Т.Є.Троян