Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1063/24
Номер провадження 2-п/711/55/24
27 серпня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О. за участі відповідача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.
Заяву обґрунтовує тим, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 63 235 грн. 12 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» інфляційну складову боргу у розмірі 17936,65 грн. та 3% річних у розмірі 4935,42 грн., а всього 22872,07 грн.; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір у розмірі 028.00 грн..
З позовною заявою і заочним рішенням суду не згодна. Позовні вимоги з листопада 2013 року, строки позовної давності пройшли. Просить переглянути заочне рішення у справі. У вказаний період подавала апеляційну скаргу на рішення суду, сплатила борг за гарячу воду в повному обсязі та частково за опалення. Гроші на погашення боргу були взяті з продажу особистого майна. Доходу вона не отримує, так як її донька 3 роки перебуває на домашньому навчанні.
Також в заяві про перегляд заочного рішення просить суд продовжити термін розгляду справи № 711/1063/24.
Вказану заяву про продовжити термін розгляду справи, суд розцінює як клопотання про поновлення строку для подачі до суду заяви про перегляд заочного рішення суду.
Слід зазначити, що у відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основним з засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
Статтею 284 ЦПК України встановлений окремий порядок оскарження заочного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до цієї статті, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Разом з тим, на стадії прийняття до розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення, суд позбавлений можливості перевірити поважність обставин пропуску строку для подачі до суду заяви про перегляд заочного рішення, що не позбавляє суд здійснити таку перевірку під час розгляду по суті клопотання про поновлення строку та самої заяви про перегляд заочного рішення .
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 160/11095/20.
Також суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
За таких обставин суд прийшов до висновку відкласти розгляд клопотання відповідача про поновлення їй процесуального строку для подачі до суду заяви про перегляд заочного рішення та прийняти заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просила поновити їй строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.05.2024 року.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти поновлення строку на подачу до суду заяви про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що строк був пропущений без поважних причин.
Судом встановлено, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 63 235 грн. 12 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» інфляційну складову боргу у розмірі 17936,65 грн. та 3% річних у розмірі 4935,42 грн., а всього 22872,07 грн.; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір у розмірі 028.00 грн.
Відповідно до ч.3. ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Статтею 283 ЦПК України передбачається, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ст. 272 ЦПК України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (ч. 1). У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (ч. 2). У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса в особи відсутня (ч. 3). За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді (ч. 4). Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня (ч. 5).
З матеріалів справи вбачається, що текст заочного рішення в даній справі надсилався 06.05.2024 року рекомендованим листом суду з повідомленням на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Копію заочного рішення вона отримала 09.05.2024 року. 24.05.2024 року вона звернулася до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Придніпровського районного суду від 03.05.2024 року, але в кінці червня 2024 року отримала ухвалу апеляційного суду про повернення без розгляду апеляційної скарги.
Також судом встановлено, що отримавши 09.05.2024 року копію заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року, відповідач, 24.05.2024 року звернулася до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення суду. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.05.2024 року повернуто без розгляд апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року.
З заявою про перегляд заочного рішення суду 08.08.2024 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Придніпровського районного суду м. Черкаси № 28098, пропустивши тим самим процесуальний строк, встановлений ст.. 284 ЦПК України
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Так, в судовому засіданні відповідач повідомила, що поважними причинами пропуску строку є події в Україні, вона не могла залишити шістнадцятирічну дитину саму вдома, оскільки дитина потребує постійного нагляду.
У рішенні від 03.04.2008 ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» («PONOMARYOV v. UKRAINE», № 3236/03).
У рішенні від 29.10.2015 ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, самий лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).
Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції («USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» №32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
В поданій заяві та судовому засіданні ОСОБА_1 не навела жодної поважної причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 року.
Також, суд враховує висновок ВП ВС викладений в постанові від 12.06.2024 року у справі № 756/11081/20, згідно якого, оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява.
Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Враховуючи те, що заявником пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а клопотання про поновлення строку не містить жодних поважних причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу до суду заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити, а заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 127, 274, 284, 287, 288 ЦПК України, суд ,-
ухвалив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу до суду заяви про перегляд заочного рішення - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий: Р.В.Демчик
Повне судове рішення складене 02.09.2024 року.
Головуючий: Р. В. Демчик