Справа №701/924/24
Номер провадження2/701/390/24
04 вересня 2024 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Іваньківської сільської ради с. Іваньки Уманського району Черкаської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Іваньки Маньківського району Черкаської області у віці 78 років помер батько позивача - ОСОБА_2 , про що 08.11.2018 року складено відповідний актовий запис № 57, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08.11.2018 року виконавчим комітетом Іваньківської сільської ради Маньківського району, Черкаської області. Зареєстроване постійне місце проживання батька на день смерті було по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією, наведеною у довідці Іваньківської сільської ради № 59 від 17.04.2024 року. Разом з ним до дня смерті проживав син ОСОБА_1 , із своєю дружиною та дітьми. Також дана довідка інформує, що спадкоємцями за заповітом є син ОСОБА_1 , за законом син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 , яка не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Заповітом № 1 від 03.01.2018 року батько позивача - ОСОБА_2 , заповів позивачу все своє майно, заповіт не змінено і не відмінено. Після смерті батька у встановлений законом строк позивач подав заяву про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори, де за його заявою заведено спадкову справу № 27 за 2019 рік, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.04.2024 року. Тобто, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті батька. 13.04.2024 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 27 за 2019 рік, зареєстроване в реєстрі за № 534. Разом з тим, після смерті ОСОБА_2 , залишилось інше спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Разом з тим, на вказане спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами відсутній правовстановлюючий документ, у зв'язку з чим в процесі оформлення спадщини виявилось, що у позивача немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку вказане спадкове майно. Наявність та належність майна підтверджується інформацією, наведеною у довідці Іваньківської сільської ради від 15.04.2024 року № 54. Відповідно до вказаної у даній довідці інформації, згідно погосподарської книги № 7, особовий рахунок № НОМЕР_2 , сторінка НОМЕР_3 , по АДРЕСА_1 , за померлим ОСОБА_2 , рахується житловий будинок. Згідно листа за вих. № 380/02-31 від 16.04.2024 року завідувачем Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.04.2024 року. Даною постановою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав батьку ОСОБА_1 . Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане належне покійному батьку майно мотивована тим, що відсутні правовстановлюючі документи на майно, що у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, але в своїй позовній заяві просив справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Іваньківської сільської ради в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просить справу слухати у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Іваньки Маньківського району Черкаської області у віці 78 років помер батько позивача - ОСОБА_2 , про що 08.11.2018 року складено відповідний актовий запис № 57, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08.11.2018 року виконавчим комітетом Іваньківської сільської ради Маньківського району, Черкаської області (а.с. 11). Зареєстроване постійне місце проживання батька на день смерті було по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією, наведеною у довідці Іваньківської сільської ради № 59 від 17.04.2024 року (а.с. 12). Разом з ним до дня смерті проживав син ОСОБА_1 , із своєю дружиною та дітьми. Також дана довідка інформує, що спадкоємцями за заповітом є син ОСОБА_1 , за законом син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 , яка не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Заповітом № 1 від 03.01.2018 року ОСОБА_2 , заповів позивачу все своє майно, заповіт не змінено і не відмінено (а.с. 13). Після смерті батька у встановлений законом строк позивач подав заяву про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори, де за його заявою заведено спадкову справу № 27 за 2019 рік, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.04.2024 року. Тобто, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті батька. 13.04.2024 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 27 за 2019 рік, зареєстроване в реєстрі за № 534 (а.с. 14). Разом з тим, після смерті ОСОБА_2 , залишилось інше спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Разом з тим, на вказане спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами відсутній правовстановлюючий документ, у зв'язку з чим в процесі оформлення спадщини виявилось, що у позивача немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку на вказане спадкове майно. Наявність та належність майна підтверджується інформацією, наведеною у довідці Іваньківської сільської ради від 15.04.2024 року № 54 (а.с. 17). Відповідно до вказаної у даній довідці інформації, згідно погосподарської книги № 7, особовий рахунок № НОМЕР_2 , сторінка НОМЕР_3 , по АДРЕСА_1 , за померлим ОСОБА_2 , рахується житловий будинок. Згідно листа за вих. № 380/02-31 від 16.04.2024 року завідувачем Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.04.2024 року (а.с. 18-19). Даною постановою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав батьку ОСОБА_1 . Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане належне покійному батьку майно мотивована тим, що відсутні правовстановлюючі документи на майно, що у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Згідно п.п. 4.12 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595 (далі Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Згідно пункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Таким чином, за сукупності інформації, яка міститься у довідці Іваньківської сільської ради № 59 від 17.04.2024 року, заповіті № 1 від 03.01.2018 року, постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.04.2024 року, свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 13.04.2024 року у спадковій справі № 27 за 2019 рік, зареєстроване в реєстрі за № 534, довідці Іваньківської сільської ради від 15.04.2024 року № 54 вбачається, що єдиним спадкоємцем з кола спадкоємців, визначеного законом, який реалізував свої права на спадкування житлового будинку після смерті ОСОБА_2 , є лише син ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом та позивач по справі. Інформація з ДРРП від 05.08.2024 року інформує, що житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 , право власності не зареєстровано (а.с. 20). 25.06.2024 року ПП «Уманський центр технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт з проведенням технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 (а.с. 21-26). Відповідно звіту проведення технічного обстеження житлового будинку із надвірними спорудами, який було виготовлено експертом з технічного обстеження будівель і споруд від 07.08.2024 року, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації та вказано, що забудова відповідає вимогам містобудівної документації та ДБН (а.с. 27-36). Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. Згідно даних технічної інвентаризації, житловий будинок був збудований у 1975 році. На той час питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Слід також зазначити, що відповідно до п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р., № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. ОСОБА_1 , не може скористатись даним Порядком та зареєструвати право власності, оскільки будинок рахується за покійною особою. Таким чином, склалась ситуація, що для оформлення прав власності на вказане майно в порядку спадкування необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину, попередньо зареєструвавши майно. Зареєструвати ж право власності немає можливості, тому що власник мертвий, зареєструвати майно за померлою особою теж немає правових підстав, у зв'язку з чим можливо лише в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права. Частина 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власність зобов'язує. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 328, 392, 1218, 1223, 1233, 1235, 1261-1265, 1268, 1270, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 81, 125, 152, 373 ЗК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованим та жителем АДРЕСА_1 ), право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , згідно даних технічного паспорта.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя А. І. Костенко