Дата документу 31.07.2024
Справа № 939/3164/23
Провадження № 2/334/1784/24
31 липня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Жураківської В.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - ОСОБА_2
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог органу опіки та піклування Немішаївської селищної ради Київської області про позбавлення батьківських прав,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно спільної дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вказав на те, що у них із відповідачем є спільна дитина, сторони спільно проживали з 2010 року без реєстрації шлюбу. Майже від самого народження дитини в 2012 році відповідач усунулась від виховання дитини, зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя. Дитина залишилась проживати із батьком, який взяв на себе всі обов'язки по утриманню та вихованню дочки. З початком повномасштабного вторгнення позивач разом з дитиною виїхали в більш безпечний регіон, натомість відповідач відмовилась виїхати з ними. Весь цей час відповідач життям, здоров'ям та розвитком дитини не цікавиться. На підставі викладеного, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позов не надала.
Позивачем надано суду заяву ОСОБА_3 від 04.10.2023 року про те, що вона погоджується із фактичними обставинами, викладеними у позові, заперечень не має. Названа заява посвідчена приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Швецовою О.С.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 14.12.2023 року позовна заява передана для розгляду за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2024 року матеріали позовної заяви передані для розгляду за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою суду від 17.04.2024 року відкрито загальне провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.05.2024 року закрито підготовче провадження.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.05.2012 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області (а.с.10).
Позивач разом з дочкою ОСОБА_4 виїхали з тимчасово окупованої території Якимівського району Запорізької області до с. Микуличі Бучанського району Запорізької області та отримали статус внутрішньо-переміщених осіб, що підтверджується довідками переселенця № 3226-5002521338 та № 3226-5002521339 від 19.01.2023р. та довідкою виконавчого комітету Немішаївської селищної ради № 02-14-2/293 від 11.10.2023р.(а.с.7,12,13)
Відповідач ОСОБА_3 проживає у м. Запоріжжя окремо від сім'ї, вихованням та утриманням дочки не цікавиться, оформила нотаріально завірену заяву № 1119 від 04.10.2023р., в якій підтвердила вищевказані обставини, проти позовних вимог про позбавлення її батьківських прав не заперечує, будь-яких претензій до позивача та дочки не має (а.с.17).
Відповідно до висновку служби у справах дітей Немішаєвської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчим комітетом Немишаєвської селищної ради Бучанського району Київської області від 26.10.2023 №516, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітня ОСОБА_4 , у судовому засіданні повідомила суду, що проживає батьком, який один піклується про неї, а її мати живе своїм життям та не цікавиться життям дитини.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Вимогами ч. 1 ст. 164 СК України унормовано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із п. 16 постанови Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною восьмою статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з якою слід рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Відповідач не підтримує зв'язок з позивачем та дочкою, не піклується про неї, її життям не цікавиться та не виявляє такого бажання, матеріально не забезпечує, засобами зв'язку не зв'язується, до органів опіки та піклування з приводу встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні не зверталась.
Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог органу опіки та піклування Немішаївської селищної ради Київської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає : АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін