П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8637/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 року в Ширяївській центральній районній лікарні на посаді медичної сестри інфекційного відділення, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 07.02.2024,
18 березня 2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2024 №5862-4111/П-02/8-1500/24 щодо зарахування ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 в Ширяївській центральній районній лікарні на посаді медсестри інфекційного відділення, до стажу роботи у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 в Ширяївській центральній районній лікарні на посаді медсестри інфекційного відділення, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 07.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що 07.02.2024 вона звернулась до відповідача із заявою про зарахування у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 на посаді медичної сестри в інфекційному відділенні в Ширяївській центральній районній лікарні, але листом від 21.02.2024 відповідач відмовив у задоволені цієї заяви, посилаючись на те, що зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважала таку відмову протиправною та звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнана протиправною відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2024 №5862-4111/П-02/8-1500/24 щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 в Ширяївській центральній районній лікарні на посаді медсестри інфекційного відділення, до стажу роботи у подвійному розмірі;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 в Ширяївській центральній районній лікарні на посаді медсестри інфекційного відділення, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 07.02.2024;
- стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки суперечать положенням чинного законодавства, оскільки згідно зі статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Також апелянт вказує, що статтею 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі. Тобто, страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
За наведених підстав, апелянт вважає, що для зарахування Позивачу до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 02.10.2016 на посаді медсестри інфекційного відділення Ширяївської центральної районної лікарні підстави відсутні, оскільки зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт звертає увагу на те, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (надалі - Закон № 1058), який регламентує правовідносини, пов'язані з призначенням пенсії за віком, та саме у відповідності до цього Закону позивачу була призначена пенсія. Відтак, у період з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється відповідно до Закону № 1058, за період до 01.01.2004 - на підставі законодавства, що діяло раніше.
Зазначає апелянт і про те, що зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії, а саме з 07.02.2024, є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління.
Заперечує апелянт і проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат у розмірі 968,96 грн., що суперечить нормам чинного законодавства.
У встановлений апеляційним судом строк, позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
З 16.03.2004 позивачу призначена пенсія, вид пенсії «за віком (ЗУ №1058)» (а.с. 14).
Також, відповідно до матеріалів справи період роботи позивача з 01.03.1994 до 31.12.2003 зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 зарахований до страхового стажу в одинарному розмірі.
Відповідно до записів наданої позивачем копії трудової книжки в період з 01.01.2004 до 02.10.2016 позивач працювала на посаді медичної сестри інфекційного відділення Ширяївської центральної районної лікарні (а.с. 15-19). Вказаний факт не оспорюється учасниками справи.
07.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (а.с. 20), в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням при її обчисленні періодів роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі Закон №1788-ХІІ).
На заяву позивача від 07.02.2024, апелянт листом за вих. № 5862-4111/П-02/8-1500/24 від 21.02.2024 (а.с. 21) повідомив позивач про те, що згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Також апелянт у відповіді вказав, що статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі.
Враховуючи наведені норми, апелянт у листі за вих. № 5862-4111/П-02/8-1500/24 від 21.02.2024 вказав, що страховий стаж до 01 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 на посаді медсестри інфекційного відділення Ширяївської центральної районної лікарні підстави відсутні, оскільки зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом. Отже, наявні підстави для зарахування стажу позивача у подвійному розмірі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд встановив помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в цій справі, з огляду на таке.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
За приписам статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено (записи в трудовій книжці) та учасниками справи не оспорюється той факт, що позивач в період з 01.01.2004 до 02.10.2016 працювала у інфекційному відділені закладу охорони здоров'я - Ширяївській центральній районній лікарні.
Як правильно зазначив суд першої інстанції спірним в цій справі є питання не зарахування відповідачем періодів трудової діяльності позивача з 01.01.2004 по 02.10.2016 року відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ, з посиланням на приписи ст. 24 Закону №1058-ІV.
Перевірячи висновки суду першої інстанції та доводи апелянта про те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі, апеляційний суд зазначає таке.
На час подання позивачем заяви від 07.02.2024, позивач є такою, що отримує пенсію за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14).
При цьому апеляційний суд враховує, що позивач є пенсіонером з 16.03.2004.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №1058-ІV в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах (абзац 8 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 8 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Апеляційний суд зазначає, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, частину четверту статті 24 Закону №1058-ІV було доповнено абзацом третім такого змісту:
«Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років».
При цьому п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, встановлює, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
За приписами пункт «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Отже, як вбачається з наведених норм матеріального права, положення статті 24 Закону №1058-ІV, як в редакції до 10.10.2027 та і в редакції з 11.10.2017, не скасовують положення ст. 60 Закону № 1788-ХІІ та не зупиняють її дію, та ці норми не суперечать одна одній.
Апеляційний суд звертає увагу, що до 10.10.2017 Закон №1058-ІV не визначав сфери застосування пільгового обчислення стажу роботи, передбаченого законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року.
Отже, до 10.10.2017 не існувало жодних законодавчих перепон для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004 в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги, особам, яким була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Проте, з 11.10.2017 положення статті 24 Закону №1058-ІV уточнюють сферу застосування пільгового обчислення стажу роботи, передбаченого законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року, визначаючи, що таке обчислення застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Отже за приписами Закону №1058-ІV, з 11.10.2017 пільгове обчислення стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Підсумовуючи, встановлені фактичні обставини, та нормативне урегулювання спірних правовідносин, на час їх виникнення, апеляційний суд зазначає, що на час звернення до апелянта - 07.02.2024:
- позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- подана позивачем заява стосується перерахунку пенсії (із врахуванням до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016);
- з 11.10.2017 пільгове обчислення стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За встановлених апеляційним судом фактичних обставин та нормативного урегулювання спірних правовідносин на час їх виникнення (07.02.2024), апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для зарахування до страхового стажу, обчисленого для отримання пенсії за віком на загальних підставах за Законом №1058-ІV, у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та щодо правомірності відмови у задоволенні заяви позивача від 07.02.2024.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, та допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2-12, 71-78, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №420/8637/24 скасувати та ухвалити нову постанову.
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 до 02.10.2016 в Ширяївській центральній районній лікарні на посаді медичної сестри інфекційного відділення, до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 07.02.2024.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.09.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький