П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2024 р. м. ОдесаСправа № 519/212/24
Перша інстанція: суддя Лемець С.П.,
час і місце ухвалення: 14:41:23, м. Южне,
Одеська область
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 28 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора відділення поліції № 4 (м. Южне) ОРУП ВП № 2 ГУ НП в Одеській області старшого сержанта поліції Подуст Сергія Івановича, Головного управління Національної поліції в Одеській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Інспектора відділення поліції № 4 (м. Южне) ОРУП ВП № 2 ГУ НП в Одеській області старшого сержанта поліції Подуст Сергія Івановича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про скасування постанови серії ЕНА № 1360368 від 02.02.2024 про накладення адміністративного стягнення, оскільки постанову вважає неправомірною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 28 червня 2024 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що оскаржуваною постановою від 02.02.2024, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 20 400, 00 гривень за порушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Однак, позивач категорично заперечує порушення ним правил дорожнього руху та наголошує на тому, що транспортним засобом не керував. Відповідачем не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів винуватості водія, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.04.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Даний вирок набрав законної сили 23.05.2022.
02.02.2024 о 14:01 годині на службовий пристрій планшет надійшло повідомлення від керівника Одеського районного відділу № 3 ДУ «Центр пробації» в Одеській області Резуник Г.П. про те, що у м. Южне на проспекті Миру було виявлено порушення вироку суду громадянином ОСОБА_1 , якого було позбавлено права керування транспортним засобом.
В ході розгляду адміністративних матеріалів співробітниками поліції були відібрані пояснення від ОСОБА_2 , яка підтвердила, що громадянин ОСОБА_3 знаходиться у відділі на обліку та відповідно до вироку Комінтернівського суду останнього було позбавлено права керування транспортним засобом, однак всупереч зазначеному він керував транспортним засобом.
ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення посилаючись на ст.63 Конституції України.
02.02.2024 старшим сержантом поліції ОСОБА_4 . ВП 4 ОРУП 2 ГУ НП в Одеській області винесено постанову серії ЕНА № 1360368, згідно якої 02.02.2024 о 14:35 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, у зв'язку з чим було порушено п. 2.1 (а) ПДР України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1360368 від 02.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правомірною та обґрунтованою, а позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом ст. 317-1КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому ст. 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
Таким чином, працівниками поліції обґрунтовано було встановлено факт керування позивачем транспортним засобом після позбавлення його права керування транспортними засобами, відповідно працівники поліції мали достатньо підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно з ч. 2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч. 3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо посилання апелянта на відсутність зафіксованого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то даний факт підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, зокрема повідомленням ОСОБА_2 про вчинене правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , постановою про накладення адміністративного стягнення та відеозаписом з місця події.
При цьому сам позивач під час винесення постанови ні в письмових пояснення, ні на відео не заперечував факту керування транспортним засобом.
На відео 0002022_000141 2024/02/02 починаючи з 14:08:30 жінка (мати ОСОБА_1 ) пояснює, що попросила тому що батько від'їжджав, все не вмістилося та зазначає, що знала про вирок суду і що більше такого не буде та просить не фіксувати. Починаючи з 14:14:11 на повідомлення поліцейського, що ОСОБА_1 будучи позбавленим права керування керував транспортним засобом, останній зазначає, що потрібно було терміново відправити батьку медикаменти. Починаючи з 14:45:55 ОСОБА_1 зазначає, що батько попав в реанімацію і він з мамою приїхав до аптеки, поїхав на пошту.
При цьому суду не надано жодного доказу та в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 , під час судового розгляду не встановлено.
Досліджені та перевірені судом обставини узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При розгляді даної справи суд також враховує положення примітки ст. 22 КУпАП згідно яких, положення про малозначність правопорушення не може бути застосовано до правопорушень, передбачених, зокрема, частинами другою - п'ятою статті 126 цього Кодексу.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1360368 від 02.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правомірною та обґрунтованою, а позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Посилання апелянта на те, що поліцейський не провів розгляду справи, а саме: не представився, не оголосив, яка справа розглядається, не роз'яснив позивачу його права і обов'язки, не провів дослідження доказів, не проводив відео фіксацію та не запитав про наявність чи відсутність клопотань, суд апеляційної інстанції ставиться критично, адже наведені обставини не були зазначені в суді першої інстанції, а також на обґрунтування цих обставин апелянтом не надано жодних доказів. Також, апелянт під час винесення постанови ні в письмових поясненнях, ні на відео не заперечував факту керування транспортним засобом.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 28 червня 2024 року по справі № 519/212/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький