П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10226/24
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення: 13.06.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
В квітні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 58 349,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021-2022р.р. у загальному розмірі 58 349,50 грн. Вказана сума боргу виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, що нараховані їй згідно податкових повідомлень-рішень від 04.04.2023р. №0421772-2409-1509 та №0421771-2409-1509. Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу ОСОБА_1 надсилалася податкова вимога від 21.09.2023р., однак заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 58 349,50 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на бюджетний рахунок UА298999980314070512000015744, отримувач ГУК в Одеській області/Одеська міська ТГ/18010300, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України(ЕАП).
Не погоджуючись з вказаним рішенням фізична особа - платник податків ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 13.06.2024р. з ухваленням у справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що належне їй нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 15.09.2020р. незаконно захоплено ОСОБА_2 , який перешкоджає відповідачу доступ до приміщень. На даний час на розгляді в Суворовському районному суді м.Одеси перебуває справа №523/16413/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням. А відтак, Головним управлінням ДПС в Одеській області нараховано відповідачу до сплати податок на нерухоме майно, яким ОСОБА_1 фактично не користується та не має жодних доходів.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції її не було повідомлено про дату та місце судового розгляду справи, чи позбавлено можливості надати пояснення щодо предмета спору, висловити думку щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 з 19.04.2021р. є власником 1/2 частини нежитлової будівлі їдальні загальною площею 1060,90 к.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
04.04.2023р. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0421772-2409-1509 про визначення ОСОБА_1 до сплати грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік в сумі 23870,25 грн.;
- №0421771-2409-1509 про визначення ОСОБА_1 до сплати грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 34479,25 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення отримано ОСОБА_1 16.05.23р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2023р. №0421772-2409-1509 та №0421771-2409-1509, Головним управлінням ДПС в Одеській області 21.09.2023р. сформовано та надіслано на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №0021815-1305-1532 на суму 58 349,50 грн.
Податкова вимога повернулася позивачу без вручення її адресату у зв'язку з відсутністю останнього за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з даним позовом про її стягнення в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області та їх задоволення виходячи з наступного.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Отже, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Як вже зазначалося колегією суддів, податкові повідомлення-рішення від 04.04.2023р. №0421772-2409-1509 та №0421771-2409-1509 ОСОБА_1 отримала 16.05.2023р.
Поштове відправлення з податковою вимогою від 21.09.2023р. №0021815-1305-1532 повернулося до контролюючого органу без вручення його адресату із вказівкою про відсутність платника податків за адресою.
Відповідно до п.42.1 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п.42.5 ст.42 Кодексу у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Колегія суддів звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022р. по справі №120/479/21-а.
Таким чином, на підставі вказаних норм, податкова вимога вважається врученою ОСОБА_1 .
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У встановлений ст.122 КАС України строк ФО-ПП ОСОБА_1 не оскаржила в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, визначені ними грошові зобов'язання не сплатила, податкову вимогу не виконала.
Сума грошового зобов'язання в розмірі 58 349,50 грн. набула статусу узгодженої, у зв'язку з чим вона вважається податковим боргом, який підлягає стягненню в судовому порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області нараховано їй до сплати податок на нерухоме майно, яким ОСОБА_1 фактично не користується та не має жодних доходів. Стверджує, що належне їй нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 15.09.2020р. незаконно захоплено ОСОБА_2 , який перешкоджає відповідачу доступ до приміщень. На даний час на розгляді в Суворовському районному суді м.Одеси перебуває справа №523/16413/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки у відповідності до п.п.266.1.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2.2 статті 266 ПК України визначено вичерпний перелік житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 ст.266 ПК України)
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 з 19.04.2021р. є власником 1/2 частини нежитлової будівлі їдальні загальною площею 1060,90 к.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинення права власності на нерухомість, як і його виникнення, обтяження та перехід, згідно з нормами Цивільного кодексу України, підлягають державній реєстрації. Відповідно, право власності та інші речові права, а також його припинення, виникають з моменту реєстрації.
Оскільки позивач є власником нежитлової нерухомості, яка є об'єктом оподаткування згідно ст.266 ПК України, перехід права власності у встановленому порядку не зареєстровано, тому Головним управлінням ДПС в Одеській області правомірно, у визначеному законом порядку, нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно. Нарахування відповідного податку чинним законодавством не поставлено у залежність від фактичного використання нерухомого майна (об'єкта оподаткування) у здійсненні діяльності для отримання прибутку.
До того ж, наданими апелянтом доказами підтверджено наявність спору щодо усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . При цьому, існування відповідного спору щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 15.09.2020р. не стало перешкодою у набутті ОСОБА_1 19.04.2021р. права власності на частину вказаного приміщення.
Таким чином, ОСОБА_1 у 2021-2022р.р. належати об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні ст.266 ПК України.
Що ж до посилань апелянта на те, що її належним чином не було повідомлено судом про дату, час та місце судового розгляду справи, то колегія суддів не приймає їх до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 18.04.2024р. судом першої інстанції відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України, та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Копію ухвали від 18.04.2024р. направлено судом на адресу відповідача ( АДРЕСА_2 ), однак поштове відправлення повернулося до суду із відміткою про невручення.
При цьому, судом вжито додаткових заходів для належного сповіщення відповідача про розгляд цієї справи за його участі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку статті 130 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення від 13.06.2024р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа відповідно до п.7 ч.6 ст.12 КАС України є справою незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук