П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32557/23
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №9550457/32178897 від 19.09.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної, зобов'язання зареєструвати податкову накладну №392, дата складання 30.06.2023 датою її подання,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду в межах справи №420/31743/23, з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), Державної податкової служби України, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати сімдесят рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язати зареєструвати сімдесят податкових накладних датою їх подання.
Ухвалою від 21.11.2024 в межах справи №420/31743/23 позовні вимоги були роз'єднані у чотири самостійних провадження.
Так, у справі №420/32559/23 розгадались позовні вимоги щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9550457/32178897 від 19.09.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ»;
- зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ» №392 від 30.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання до реєстру.
В обґрунтування позовних вимог, заявлених в межах провадження по справі №420/32557/23, позивач посилався на те, що ним у встановленому законодавством порядку була складена та направлена до контролюючого органу податкова накладна №392 від 30.06.2023, реєстрація якої, з посиланням на вимоги п. 201.16 ст. 201 ПК України, була необґрунтовано зупинена. При цьому підставою для зупинення Комісією Головного управління ДПС в Одеській області зазначений п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображених у вищевказаній податковій накладній, товариство направило до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак, Комісією було прийнято рішення №9550457/32178897 від 19.09.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №392 від 30.06.2023, але така відмова незаконною, необґрунтованою, оскільки не враховує специфіку господарських операцій позивача, та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такої відмови.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, в повному обсязі задоволений позов ТОВ «ВІТОЛ».
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи не з'ясовані повно, об'єктивно та всебічно, а поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів, позиція відповідача не була взята до уваги повною мірою.
В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що з твердженнями рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 не можливо погодитись, оскільки суд під час визначення відповідних висновків припустився наступних порушень норм процесуального права:
- ч. 4 ст. 9 КАС України щодо не з'ясування всіх належних обставин у справі;
- ч. 1 ст. 8 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 73, 77, 242 КАС України.
Вищезазначені порушення норм процесуального права, на думку апелянта, призвели до порушень норми матеріального права, таких як п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Тобто, показники, визначені п. 44.1 ст. 44 ПК України повинні підтверджуватись первинними документами, які податкові органи мають право вивчати і перевіряти під час проведення перевірок, що обумовлено пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України. Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку. Зважаючи на те, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»), згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є належним чином оформленні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Окрім того,, на думку апелянта, судом першої інстанції проігноровано позицію Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 640/4480/Г9, в якій суд акцентував увагу саме на тому, що підставою для формування сум податкового кредиту з ПДВ, підставою для формування податкової накладної та, відповідно, підставою для реєстрації податкової накладної є реальне виконання господарських операцій, які є об'єктом оподаткування.
Також апелянт зазначає, що Пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій передбачає відсутність товару/послуги, зазначеного/ зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у Таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/ розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
З цього приводу Головне управління ДПС в Одеській області наголошує, що станом на час зупинення реєстрації податкової накладної згідно інформаційної системи контролюючого органу відсутня подана таблиця даних платника податку на додану вартість з кодами УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3814, 4205, 8310, 8508, що відповідає проведеним операціям на які складені податкові накладні. Отже, відомості щодо кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3814, 4205, 8310, 8508 є непідтвердженими.
На виконання п. 11 Порядків №1165 позивачем було подане до контролюючого органу Повідомлення №59 від 15.09.2023 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної реєстрація якої зупинена із 69 додатками. Однак, Комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області було прийняте оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової від накладної у зв'язку з тим, що документи були складені/оформлені із порушенням законодавства. Додаткова інформація: первинні документи щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Зокрема апелянт зазначає, що банківські виписки, надані позивачем, є сумнівними та ймовірно складені з порушенням чинного законодавства, так як відсутні підписи банківської установи, а також керівника та бухгалтера. Саме наведені обставини стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Посилається апелянт і на постанову від 14.05.2019 №825/3990/14 в якій Верховний Суд дійшов висновку, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням кожної господарської операції. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками га формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.
Вказує апелянт і про те, що у постанові від 06.03.2018 по справі №804/5444/16 Верховний Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Підсумовуючи свої доводи, апелянт зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 8 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 73, 77, 242 КАС України. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції не дотримався такої основної засади судочинства, передбаченої ст.129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом - 39178897.
При здійсненні господарської діяльності, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (як покупцем) був укладений договір поставки №67 від 22.09.2022 (надалі - Договір) (а.с. 7 - 8-зворот).
Так, згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.
На виконання умов договору №67 від 22.09.2022, ТОВ «ВІТОЛ» виписало видаткову накладну №ОД40 від 30.06.2023 (а.с. 9 - 9-зворот) на поставку товару контрагенту сумою 629 149,66 грн. в т.ч. ПДВ - 104858,29 грн (вогнегасники, тримачі мобільного телефону, мастила, поліролі, щітки та інше), а також товарно-транспорту накладну №ОД40 від 30.06.2023 (а.с. 10).
За фактом першої події, а саме поставки зазначеного товару товариству з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ», позивач виписав №392 від 30.06.2023 на суму 629 149,66 грн. з ПДВ (а.с. 11-12-зворот) та 18.07.2023 подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну (а.с. 13).
Вказана податкова накладна, згідно квитанції від 18.07.2023 (а.с. 13), була доставлена до Державної податкової служби України, але її реєстрацію було зупинено із посиланням на положення п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 3814, 4205, 8310, 8508 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на зазначене, товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТОЛ» засобами електронного сервісу М.E.DOC було направлено до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення №59 від 15.09.2023 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено - відносно ПН №392 від 30.06.2023 року (а.с. 33-зворот).
У вказаному повідомлені позивач навів короткі пояснення, відповідно до яких ТОВ «ВІТОЛ» згідно договору №67 від 22.09.2022 реалізувало товар ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» та виписало видаткову накладну №ОД40 від 30.06.2023, податкову накладну №392 від 30.06.2023, ТТН №ОД40 від 30.06.2023; транспортування згідно договору №ОМГ-7 з ОСОБА_1 . Товар був придбаний у ТОВ «ОВІ-Дистрибушн» згідно договору №21/12/19/О від 12.12.2019 та отримані видаткова накладна «ХМ143 від 24.04.2023, податкова накладна №542 від 24.04.2023, отримано видаткову накладну №БУ1, податкову накладну №389 від 03.04.2023.
Також до повідомлення №59 від 15.09.2023 було додано додатків у кількості 63 аркушів (а.с. 33-49): інвентаризаційний опис від 12.12.2022, інструкція комірника від 01.12.2010, інструкція помічника комірника від 01.12.2010, виписка банку за червень 2023 Аваль, виписка банку за червень 2023 Приват, договір на перевезення вантажу ТОВ «ВІТОЛ»- ФОП Осипов Миколай №ОМГ-7 від 15.10.2022, договір на перевезення вантажу ТОВ «ВІТОЛ»- ФОП ОСОБА_2 №ОПГ-10 від 15.10.2022, договір оренди ТОВ «Метр-1» - ТОВ «ВІТОЛ» №03-7/20 від 01.07.2020, наказ на директора ТОВ «ВІТОЛ» №10-К/д від 17.11.2016, наказ на комірника №87-К/д від 30.06.2020, штатний розпис ТОВ «ВІТОЛ» 01.09.2022, виписка банку за травень 2022 Аваль, виписка банку за травень 2023 Приват, договір поставки №67 від 22.09.2022 ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ», видаткова накладна №ОД40 від 30.06.2023, квитанція до накладної №392 від 30.06.2023, податкова накладна №392 від 30.06.2023, ТТН №ОД40 від 30.06.2023, пояснення стосовно підтвердження до податкової накладної №392 від 30.06.2023 (а.с. 31), договір поставки №05/05/21В від 05.05.2021 ТОВ «АВТОЖЕНЕВА» - ТОВ «ВІТОЛ» з додатком та дорученням, акт приймання-передачі від 27.12.2022, видаткова накладна №102 від 27.12.2022, квитанція до накладної №15 від 27.12.2022, оприбуткування товарів на склад №102-2712222 від 27.12.2022, податкова накладна №15 від 27.12.2022, рахунок на оплату №70 від 27.12.2022, ТТН №102 від 27.12.2022, договір поставки №21/12/19/О від 21.12.2019 ТОВ «ВІТОЛ» - ТОВ «ОВІ-Дистрибушн», акт приймання-передачі від 03.04.2023, видаткова накладна №БІ1 від 03.04.2023, квитанція до накладної №389 від 03.04.2023, оприбуткування товарів на склад №БУ1-030423 від 03.04.2023, податкова накладна №389 від 03.04.2023, рахунок на оплату №БУ1 від 03.04.2023, акт приймання-передачі від 24.04.2023, видаткова накладна №ХМ143 від 24.04.2023, квитанція до накладної №542 від 24.04.2023, оприбуткування товарів на склад №ХМ143-240423 від 24.04.2023, податкова накладна №542 від 24.04.2023, рахунок на оплату №ХМ143 від 24.04.2023, Ф.20-ОПП Дод.10 до Порядку обліку платників податків і зборів 10.06.2021 та 09.06.2021, довіреність №04/23 від 02.01.2023 ОСОБА_3 , акт приймання-передачі товару від 21.06.2023, видаткова накладна №БУ12 від 21.06.2023, квитанція до накладної №329 від 21.06.2023, оприбуткування товарів на склад №БУ12-210623 від 21.06.2023, податкова накладна №329 від 21.06.2023, рахунок на оплату №ХМ189 від 21.06.2023.
Отже, позивач надав пояснення та документи на підтвердження наведених пояснень щодо вищевказаної господарської операції стосовно придбання та подальший продаж позивачем товарів контрагенту, оприбуткування та зберігання такого товару на відповідному складі, та щодо вантажно-розвантажувальних робіт, що виконуються найманими працівниками товариства.
Однак рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9550457/32178897 від 19.09.2023 (а.с. 32 - 32-зворот) позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №392 від 30.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У додатковій інформації зазначено, що такими документами є «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфікації, накладні».
Не погодившись із зазначеними рішенням та вважаючи його протиправним і необґрунтованими, позивач 20.09.2023 подав скаргу до Держаної податкової служби України (а.с. 14-зворот) до якої надав пояснення та копії документів у кількості 63 арк., які були надані до пояснень (а.с. 14-31).
Проте, рішенням ДПС України від 29.09.2023 №70785/32178897/2 скарга ТОВ «ВІТОЛ» залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 50).
Вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у справі №420/32557/23.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної позивача, відповідач не зазначив конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію цієї ПН, та не навів детальних обґрунтувань (із визначенням цифрових показників) того, що обсяги постачання товарів, зазначені у спірній податковій накладній позивача, яка подана для реєстрації в Реєстрі, перевищують величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України таких товарів та/або ввезення на митну територію України таких товарів, зазначених з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року у Реєстрі.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих до суду копій документів, які також надавалися до податкового органу, вбачається зміст і обсяг господарських операцій, по яких позивач подав для реєстрації податкову накладну, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять. Однак, оскаржуваним рішеннями комісії регіонального рівня було відмовлено у реєстрації податкової накладної, при цьому з підстав надання копій документів, складених із порушенням законодавства із зазначенням лише загальних тверджень, без жодної конкретизації, в чому саме проявляються вказані порушення. В той час як, рішення про зупинення реєстрації ПН було прийняте з підстав того, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. Однак в рішенні про відмову в реєстрації цієї ж податкової накладної відповідач жодним чином не вказав про зазначену підставу, а посилався вже на іншу - надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Згідно з пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;
б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, встановлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого у встановленому порядку.
Згідно п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року були затверджені Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 3 Порядку №1165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно виконуються такі умови:
загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;
значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою:
D= S/T,
де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;
T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;
значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:
P = Pм х 1,4,
де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;
Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.
Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;
4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.
Відповідно до п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у вигляді Додатку №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року у Реєстрі.
Відповідно до п.п. 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
При цьому п. 5 Порядку №520 включає в себе об'ємний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, а саме:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (п.п. 7, 9 Порядку №520).
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у п. 5 Порядку №520 документи.
Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.
Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зауважує, що в квитанції від 18.07.2023 (а.с. 13) про зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивача, відповідач не зазначив конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН №392 від 30.06.2023.
Також в квитанції відповідач вказав, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації ПН зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.
Зокрема, контролюючим органом не наведено детальних обґрунтувань (із визначенням цифрових показників) того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній позивача, яку подано для реєстрації в Реєстрі, перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року у Реєстрі.
Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, застосування податковим органом загального посилання на п.1 критеріїв, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації ПН, а не будь-яких документів на власний розсуд.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5, 7, 9, 11 “Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до п. 12 вказаного Порядку №520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної, яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДПС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
Суд першої інстанції правильно встановив та це підтверджено матеріалами справи, що позивач направив до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснення по господарської операції, щодо якої складена податкова накладна №392 від 30.06.2023.
З наданих до суду копій документів, які також надавалися до податкового органу, вбачається зміст і обсяг господарської операції, по якій позивач подав для реєстрації податкову накладну, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять.
Не зважаючи на подання ТОВ «ВІТОЛ» усіх наявних документів, на підтвердження господарської операції щодо якої була подана податкова накладна, рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9550457/32178897 від 19.09.2023 позивачу було відмовлено у реєстрації вищевказаної ПН.
При цьому підставою для прийняття такого рішення апелянт зазначив надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, вказавши у графі «додаткова інформація», в якій зазначаються конкретні документи, про те, що «первинні документи щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфікації, накладних».
Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, про те, що в порушення вимог законодавства, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації ПН містить лише загальні твердження про надання платником податків копій документів складених з порушенням законодавств без жодної конкретизації, в чому саме проявляються вказані порушення.
Також апеляційний суд погоджується із доречністю зауваження суду першої інстанції проте, що приймаючи рішення про зупинення реєстрації ПН з підстави того, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, то в рішенні про відмову в реєстрації цієї ж податкової накладної контролюючий орган жодним чином не зазначає про зазначену підставу, а посилається вже на іншу - надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
Доводи апелянта про те, що надані позивачем банківські виписки є сумнівними та імовірно складені з порушенням чинного законодавства, так як відсутні підписи банківської установи, а також керівника та бухгалтера, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі порушення обґрунтовані апелянтом посиланням на постанову Правлення НБУ №163 від 29.07.2022 в частині вимог заповнення реквізитів розрахункових документів, в той час як банківська виписка не є розрахунковим документом, а є лише підтвердженням виконання за день операцій, і такі виписки надаються клієнту банком або в паперовій, або в електронній формі, що обумовлюється договором банківського рахунку.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доводів та доказів відповідача, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції досліджуючи матеріали справи, встановлюючи фактичні обставини справи, надав правову оцінку як доводами позивача, так і доводам податкового органу, обґрунтовуючи при цьому відхилення доводів контролюючого органу. Також суд першої інстанції надав правову оцінку доводам контролюючого органу наведеним у відзиві на адміністративний позов, стосовно невідповідності виписок з банку через відсутність обов'язкових реквізитів, таких яких ПІБ відповідальної особи за здійснення зазначеної операції.
Апеляційний суд погоджується із посиланням суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.12.2022 по справі №500/2237/20, відповідно до якого, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Оскаржуване рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 року у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 року у справі №3140/2160/18.
Апеляційний суд зазначає, що відповідачі, як під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, не надали жодного доказу на підтвердження правомірності оспорюваного рішення, а також не зазначили обґрунтованих підстав для його прийняття, обмежившись при цьому лише формальним посиланням на дефектність наданих позивачем на пропозицію податкового органу документів.
Разом з тим позивач, як правильно зазначив суд першої інстанції, в повній мірі виконав свій обов'язок щодо надіслання до податкового органу всіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту господарських операцій з контрагентом, який зазначений в податковій накладній.
Отже, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують факт фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи, що їх достатність для прийняття рішення про реєстрацію ПН не спростована відповідачами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що комісія Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації ПН, з огляду на що рішення №9550457/32178897 від 19.09.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №392 від 30.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню.
Також апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати вищевказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на таке.
Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрації ПН №392 від 30.06.2023, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №392 від 30.06.2023 датою її фактичного надходження.
Щодо посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах №815/3990/14 та № 804/5444/16, апеляційний суд зазначає на неможливість застосування в цій справі правових висновків викладених у вказаних справах, оскільки предметом спору в цих справах є оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто інший предмет спору.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 2-12, 72-81, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 420/32557/23 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.09.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький