П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3141/24
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
повний текст судового рішення
складено 10.06.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 400/3141/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" (далі - ДПОП «ОШБ «Лють») та просив:
- визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати грошової компенсації за не використані 130 діб відпусток як учаснику бойових дій за 2023, та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 22 січня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 387016,56 грн;?
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за не використані 130 діб відпусток як учаснику бойових дій за 2023, та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 22 січня 2024 року;
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 387016,56 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом начальника Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" від 22.01.2024 р. №61о/с позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В наказі зазначено, що позивачу належить виплата грошової компенсації за 130 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського.
Як свідчить надана відповідачем довідка від 15.04.2024 р. №274, позивачу виплачено компенсацію за відпустку в розмірі 52658,67 грн.
Судом також встановлено, що на день звільнення (22.01.2024 р.) грошове забезпечення позивача становило 12152,00 грн, відповідно щоденне грошове забезпечення - 405,07 грн, тобто 130 днів відпустки * 405,07 грн = 52658,67 грн.
Вважаючи, що відповідачем було проведено розрахунок при звільненні позивача не в повному обсязі, останній звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у січні 2024 року грошове забезпечення позивача, на яке він мав право відповідно до чинного законодавства, склало 12152,00 грн (що підтверджується листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 14.05.2024 р. №2310-2024, середньоденне грошове забезпечення дорівнює 405,07 грн, компенсація за 130 днів невикористаної відпустки розраховується як 405,07*130 і дорівнює 52658,67 грн. Ця сума компенсації була виплачена позивачу.
Суд також зазначив, що позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки його звільнено зі служби внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 05.07.2015р. №580-VIII (далі - Закон №580) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 60 Закону №580 передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, пунктом 7 Постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» доручено Міністерству внутрішніх справ України за погодженням з Міністерством соціальної політики та Міністерством фінансів затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання.
Такий порядок було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 розділу І Загальні положення Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 12 розділу II Грошове забезпечення Порядку №260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.
За приписами абзацу 7 пункту 8 Розділу III Окремі питання грошового забезпечення Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац 10 пункту 8 Розділу III Окремі питання грошового забезпечення Порядку №260).
За правилами частини першої статті 94 Закону №580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається КМУ залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580).
Так, до спірних правовідносинах застосуванню підлягає виключно Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260), як спеціальний нормативно-правовий акт, що регулює ці питання.
Відповідно до пункту 8 Розділу III Порядку №260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава - наказ відповідача від 22.01.2024р. №61о/с.
Зокрема, даним наказом визначено «з виплатою грошової компенсації за 130 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського».
При цьому, матеріали справи не місять доказів щодо оскарження позивачем вказаного наказу.
Разом з тим, на виконання зазначеного наказу позивача було повністю розраховано і компенсовано 130 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського, що підтверджується довідкою про доходи від 15.04.2024р. №274, яка підписана начальником відділу МО ВБЗ УФЗБО Оленою Смалько.
На день звільнення (22.01.2024) грошове забезпечення ОСОБА_1 становило:
- посадовий оклад - 2400, 00 грн;
- підвищення посадового окладу - 2400, 00 грн;
- оклад за спеціальним званням «лейтенант поліції» - 1400, 00 грн;
- надбавка за стаж служби (40 відсотків) - 2480, 00 грн;
- надбавка за специфічні умови проходження служби (40 відсотків) - 3472, 00 грн.
Разом грошове забезпечення - 12152,00 грн. Відповідно одноденний розмір грошового забезпечення складав - 405,07 грн. Тобто, 130 днів відпустки х 405,07 грн = 52658,67 грн. Ця сума компенсації і була виплачена апелянту у повному обсязі.
Отже, оскільки позивача звільнено зі служби 22.01.2024 року, то для розрахунку грошової компенсації за невикористані 130 днів відпустки необхідно брати грошове забезпечення за січень 2024 року, а не за грудень 2023 року, як помилково вважає апелянт.
Щодо частини позивних вимог про зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 387016,56 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011 -XII (далі - Закон № 2011) одноразова грошова допомога - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У відповідності до статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З матеріалів справи вбачається, що наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 22.01.2024р. №61о/с на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Колегія суддів зазначає, що спеціальними нормами Порядку №260 розділу VIII Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби пункти 1 та 2 встановлено імперативний обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за наступних чинників:
- поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше;
- поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, поліцейським при звільненні із служби через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується (пункт 3 розділу VIII Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби Порядку № 260).
Отже, в даному випадку поняття «службова невідповідність» і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям «звільнення у порядку дисциплінарного стягнення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 року по справі №805/1148/17-а.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що у позивача відсутнє право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки його звільнено зі служби внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук