03 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2828/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (суддя В.В. НАУМЕНКО) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду 01.05.2024 надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.01.2023 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.01.2023 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з названою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач довідався про не виплату в повному розмірі індексації грошового забезпечення лише з відповіді військової частини НОМЕР_1 за вих. № 5402 від 24.04.2024. Крім того, апелянт посилається на висновки Верховного суду в постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в даній справі позивач оскаржує невиплату в повному розмірі індексації грошового забезпечення, що за своєю правовою природою відноситься до заробітної плати/ грошового забезпечення.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду 07 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Суддя дійшов висновку, що позов подано поза межами встановленого законом строку звернення до суду, та повідомлено позивача про необхідність виправлення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивачем на виконання вимог ухали суду від 07.05.2024 було подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій останній зазначив, що ОСОБА_1 з відповіді військової частини НОМЕР_1 за вих. № 5402 від 25.04.2024 стало відомо про не виплату в повному розмірі індексації грошового забезпечення. При цьому позивач зазначив, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 26 (по стройовій частини), яким позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, жодної інформації про суми виплат не містить.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки такими можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас суд зазначає, що попередньою редакцією Кодексу законів про працю України (до 19.07.2022), а саме частиною 2 статті 233, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.
Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, назву, частини першу та другу статті 233 викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, законодавець змінив підхід щодо обчислення строку звернення до суду в трудових спорах. Зокрема, починаючи з 20 липня 2022 року (наступного дня після набрання чинності вказаних змін), працівник може звернутися з заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 26 (по стройовій частини) від 26.01.2023, ОСОБА_1 з 26.01.2023 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Отже строк звернення до суду сплинув 26.04.2023, натомість, позовна заява подана до суду 30.04.2024 через систему «Електронний суд».
Водночас, суд враховує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При цьому суд зазначає, що вищеназвана норма не зупиняє дію строків, визначених статтею 233 КЗпПУ в редакції Закону № 2352-IX, а лише продовжує їх на строк дії карантину. Вказана норма обумовлена можливістю виникнення об'єктивних причин, пов'язаних з карантином, які унеможливлюють подання позову в установлений законом строк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Аналіз наведених норм права в контексті з обставинами даної справи дає можливість дійти висновку, що ОСОБА_1 мав право звернутися до суду з даним позовом до закінчення дії карантину або наступного дня після його скасування.
Оскільки перебіг строку, закінчення якого пов'язане з відміною карантину, як подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події, тобто 01.07.2023 (субота), позов мав бути поданий не пізніше 03.07.2023 (понеділок) включно відповідно до приписів ч. 6 ст. 120 КАС України.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу військової частини лише 25.04.2024, як на підставу поновлення пропущеного строку звернення до суду.
За висновками суду апеляційної інстанції, отримання довідки у відповідь на звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти набагато пізніше після не отримання відповідних виплат.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 16.05.2018 у справі № 521/9634/17, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Більш того, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що правовий порядок в державі будується, зокрема, на принципі законності, який забезпечує юридичну визначеність в державі. Це означає, що кожна особа має підпорядковуватися закону та забезпечувати неухильне його виконання.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що право звернення до суду не є безумовним, а підпорядковується визначеним процесуальним законом строкам, коли особа може реалізувати таке право.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відтак, при вирішенні питання щодо поновлення пропуску строку звернення до суду, має враховуватися добросовісність поведінки особи, яка, як учасник суспільних правовідносин, має відповідально, без зловживання наданим законом правом, ставитися до його реалізації, адже звернення до суду з позовом після спливу визначених законом строків створює ризик розбалансування системи соціального захисту.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що виплата грошового забезпечення є періодичним платежем, відтак ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про розмір таких виплат. Разом з цим, ані під час несення служби у Військовій частини НОМЕР_1 , ані після звільнення зі служби, ОСОБА_1 з заявою про отримання інформації щодо розміру та складових виплат при звільненні не звертався до роботодавця, так само як і не звертався в установлений законом строк до суду з позовом про вирішення трудового спору в частині недоотриманих виплат.
Щодо доводів апелянта про продовження проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, суд не вважає їх такими, що мають вплив на спірні правовідносини, адже позивача 26.01.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення, що свідчить про припинення публічних правовідносин між учасниками справи.
Також суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими посилання апелянта на висновки Верховного суду в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 щодо застосуваннями судами строків звернення до суду протягом періоду дії воєнного стану, адже останні були зроблені касаційним судом за інших обставин спірних правовідносин.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Колегія суддів наголошує, що введення на території України воєнного стан не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, адже апелянтом не конкретизовано, в який час та які саме обставини, пов'язані з введенням воєнного стану, зумовили позивача звернутися до суду з позовом поза межами строку, визначеного законом.
Наявність непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду в установлений законом строк, судом не встановлено, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для прийняття заявленого ОСОБА_1 позову до розгляду.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі № 340/2828/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 03 вересня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 03 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров