02 вересня 2024 року справа № 580/7055/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 09.02.2024 року № 230950003462;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу позивачки для призначення пенсії за віком період навчання з 01.09.1979 року по 01.09.1981 року, а також періоди роботи (отримання допомоги по безробіттю) з 15.01.1982 року по 03.04.2001 року, з 19.07.2001 по 14.04.2001 року, з 01.08.2002 року по 31.01.2005 року, з 02.02.2005 року по 17.04.2007 року, з 14.05.2007 року по 06.05.2008 року, з 04.08.2008 по 02.07.2009 року, з 03.07.2009 року по 03.08.2009 року, з 04.08.2009 року по 25.09.2009 року, з 08.10.2010 року по 05.12.2011 року, з 12.01.2012 року по 29.05.2012 року, з 30.05.2012 року по 04.04.2014 року, з 14.04.2014 року по 09.01.2015 року, з 15.01.2016 року по 02.01.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05.02.2024 року з урахуванням висновків суду по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком була відсутність страхового стажу через незарахування періодів трудового стажу відповідно до записів у трудовій книжці від 31.08.1981 НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що на титульній сторінці трудової книжки виправлено прізвище та дата народження заявниці з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Позивачка зазначає, що з огляду на положення трудового законодавства України, обов'язок оформлення та ведення трудової книжки покладається на роботодавця, а працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Крім того, позивачка вказує, що роботодавцем зазначено про внесення змін щодо прізвища та дати народження трудової книжки, а саме - внесено запис “Виправленому вірить. Зміни згідно паспорту НОМЕР_2 , виданого Великолепетиським РВ УМВС 13.10.1997».
Ухвалою від 22.07.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.07.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому від представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та позивачем - відсутній. До страхового стажу не зараховано: період роботи за записами трудової книжки від 31.08.1981 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлено прізвище та дата народження ОСОБА_1
09.08.2021 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому від представниця відповідача-1 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що за доданими документами до заяви позивачки в страховий стаж не зараховано періоди роботи зазначені у трудовій книжці від 31.08.1981 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлено прізвище та дата народження позивачки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Для зарахування періодів роботи необхідно внести зміни до трудової книжки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників або надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 05.02.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення від 09.02.2024 року № 230950003462 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з підстав недостатності наявного страхового стажу (23 роки 2 місяці 9 днів, при необхідному - 31 рік), при цьому, не зарахувавши періоди роботи згідно трудової книжки від 31.08.1981 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлено прізвище та дата народження позивачки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Рішення відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулась до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За даними трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 суд встановив, що з 01.09.1979 по 01.09.1981 позивачка навчалась, з 15.01.1982 працювала (в колгоспі імені Петровського) по 03.04.2001 (в 2000 році реорганізовано в ТОВ “Дніпро»), з 19.07.2001 по 14.04.2002 (період отримання допомоги по безробіттю), з 01.08.2002 по 31.01.2005 працювала у Фермерському господарстві “Лена»), з 02.02.2005 по 17.04.2007 у Приватному підприємстві “Шокін П.М.», з 14.05.2007 по 06.05.2008 (період отримання допомоги по безробіттю), з 04.08.2008 по 02.07.2009 працювала у Фермерському господарстві “Лена», з 03.07.2009 по 03.08.2009 у Приватному підприємстві “Таврійський», з 04.08.2009 по 25.09.2009 у Фермерському господарстві “Лена»), з 08.10.2010 по 05.12.2011 у Фермерському господарстві “Лена», з 12.01.2012 року по 29.05.2012 року (період отримання допомоги по безробіттю), з 30.05.2012 по 04.04.2014 працювала у Фермерському господарстві “Лена», з 14.04.2014 по 09.01.2015 (період отримання допомоги по безробіттю), з 15.01.2016 по 02.01.2023 працювала у Фермерському господарстві “Тоцький Г.П.».
Вказані записи скріплено підписами посадових осіб роботодавця та органу соціального страхування та їх печатками.
Згідно форми РС - право (а.с. 54), відповідач-1 не зарахував періоди роботи позивачки у колгоспі з 15.01.1982 по 31.07.1983, з 16.02.1988 по 31.12.2000, 01.04.2001 по 03.04.2001 а також періоди отримання допомоги по безробіттю з 19.07.2001 по 14.04.2002, з 14.05.2007 по 06.05.2008.
Суд встановив, що відповідач не зарахував зазначені періоди роботи позивачки до її страхового стажу з підстав того, що на титульній сторінці трудової книжки від 31.08.1981 НОМЕР_1 виправлено прізвище та дата народження позивачки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Надавши оцінку вказаним підставам, суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, згідно п.п. 2.3, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (чинної у період роботи позивачки у спірний період), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення неправильних чи неточних записів відомостей про роботу виправлення здійснюються адміністрацією підприємства, де був внесений відповідний запис.
Також відповідно до п. 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (у редакції чинній у спірний період працевлаштування позивачки), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивач не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем.
Щодо підстав зарахування періодів роботи позивачки у колгоспі суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, який був чинним на час членства у колгоспі позивача (далі - Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ “членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV “відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V “трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Суд врахував, що трудова книжка позивачки від 31.08.1981 НОМЕР_1 має необхідні записи, зокрема і про трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі), у зв'язку із чим періоди роботи позивачки у колгоспі з 15.01.1982 по 31.07.1983, з 16.02.1988 по 31.12.2000, 01.04.2001 по 03.04.2001 мають бути зараховані до страхового стажу позивачки.
Також належать зарахуванню до страхового стажу позивачки періоди отримання нею допомоги по безробіттю з 19.07.2001 по 14.04.2002, з 14.05.2007 по 06.05.2008 в силу прямих приписів ст. 56 Закону № 1788 та ст. 24 Закону № 1058.
Інші періоди зазначені позивачем не є спірними, оскільки відповідач-1 їх зарахував, що підтверджується відомостями форми РС-право (а.с. 54). Крім того, відповідач зарахував період навчання з 01.09.1979 по 20.08.1981 згідно відомостей свідоцтва № 5161 (а.с. 27) відповідно до якого позивачка закінчила навчання - 20.08.1981 згідно рішення кваліфікаційної комісії від 20.08.1981. Таким чином, підстави для зарахування періоду навчання до 01.09.1981 відсутні, у зв'язку із чим у цій частині вимог належить відмовити.
Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивачки, що підтверджується відповідачем, складає 23 роки 2 місяці 9 днів.
Разом з тим, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та висновків суду у цьому рішенні підтверджується наявність у позивачки страхового стажу у більшому обсязі за необхідний (31 рік відповідно до ст. 26 Закону № 1058).
При цьому достатнім є і вік позивачки, встановлений ст. 26 Закону № 1058 (60 років).
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та як наслідок про необхідність його скасування.
Враховуючі визначені ст. 26 Закону № 1058-IV підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд врахував, що згідно до п. 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах, прийняття рішення про призначення (поновлення) пенсії має здійснюватись структурним підрозділом органу пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено заяву пенсіонера. При цьому, нарахування та виплату пенсії має здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за місцем проживання позивачки.
На необхідності вчинення дій зобов'язального характеру територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності також наголосив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 15.01.1982 по 31.07.1983, з 16.02.1988 по 31.12.2000, 01.04.2001 по 03.04.2001 та періоди отримання нею допомоги по безробіттю з 19.07.2001 по 14.04.2002, з 14.05.2007 по 06.05.2008.
Щодо дати з якої позивачка набула право на призначення пенсії, суд врахував таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд встановив, що 60 років позивачка досягла - 06.02.1964, із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулась до пенсійного органу - 05.02.2024, у зв'язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, суд доходить висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 07.02.2024.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.02.2024 № 230950003462 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення з 07.02.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 15.01.1982 по 31.07.1983, з 16.02.1988 по 31.12.2000, 01.04.2001 по 03.04.2001 та періоди отримання нею допомоги по безробіттю з 19.07.2001 по 14.04.2002, з 14.05.2007 по 06.05.2008.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК