Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 вересня 2024 р. №520/6391/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині призупинення виплати раніше призначеної пенсії з 01.01.2024 р.;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії з 01.01.2024 р;
- звернути рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що дії відповідача в частині призупинення виплати раніше призначеної пенсії з 01.01.2024 є протиправними та такими, що порушують його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому представником відповідача вказано, щоЗгідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після надходження інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, якою не підтверджено дію довідки ОСОБА_1 , нарахування пенсії призупинено з 01.01.2024 року. Отже представником відповідача вказано, що управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як внутрішньо переміщена особа.
У позовній заяві позивачем вказано, що виплату пенсії йому призначено з 07.04.1997 довічно. Однак з 01.01.2024 р. відповідач призупинив виплату пенсії.
З приводу вказаного питання представник позивача 22.02.2024 через Веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до відповідача зі скаргою про негайне поновлення виплати пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2024 № 6673-6598/К-05/8-2000/24 представника позивача повідомлено про те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, вказано, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також зазначено, що після надходження інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, якою не підтверджено дію довідки ОСОБА_1 , нарахування пенсії призупинено з 01.01.2024 року. При цьому повідомлено, що відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Отже із посиланням на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846, рекомендовано звернутись за поновленням виплати пенсії до найближчого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання з відповідними документами.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам , суд зазначає таке.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, установлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" випадках.
Згідно із положеннями ч.2 ст.5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, серед іншого, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст.46 Закону № 1058-IV установлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Положеннями ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що відмова у нарахуванні та виплаті, припинення виплати пенсії можливі лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення, а у випадку прийняття рішення про припинення виплати пенсії - лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року у справі №243/6391/17 дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-ІV.
Зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що нарахування та виплата позивачу пенсії за віком були здійснені відповідачем без прийняття, в порушення вимог статті 49 Закону № 1058-IV, відповідного окремого рішення з цього питання, будь-яких доказів прийняття рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу до суду не надано.
Натомість представником відповідача вказано на обставини отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, якою не підтверджено дію довідки ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із приписами ст.2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. При цьому за статтею 3 даного Закону громадянин України, за наявності обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Суд зазначає, що положення ст.12 Закону № 1706-VII, яка містить підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, передбачає прийняття відповідного рішення про скасування дії такої довідки.
Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи овалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Положеннями п. 1 Порядку про облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 від 01.10.2014, визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно із пунктом 1 Постанови № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Таким чином, умовами призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є: перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою; наявність рахунку в АТ «Державний ощадний банк України».
Враховуючи вказані вище норми, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не було надано до суду рішення про скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, прийнятого у порядку статті 12 Закону № 1706-VII (що свідчить про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що стосовно позивача було прийнято таке рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), як і інших підстав зняття позивача з обліку до суду.
Посилання відповідача у відзиві на позов на п. 5 ст.49 Закону № 1058-IV (припинення виплати пенсії у інших випадках, передбачених законом) суд у даному випадку до уваги не приймає, оскільки нормами діючого законодавства, які врегульовують спірні правовідносини не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат (у тому числі пенсії) особі, як "не підтвердження довідки особи про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" чи скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що припинення позивачу нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком здійснено відповідачем за відсутності на те правових підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, а належним захистом прав позивача буде зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 р.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зокрема, у рішеннях у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) та у справі "Хонякіна проти Грузії" (заява № 17767/08) ЄСПЛ зазначив про те, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Стосовно позовних вимог в частині допущення негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що згідно із положеннями п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З урахуванням обставин того, що в рамках цієї справи не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача певних сум, то у суду відсутні підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо сплати судового збору, суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі 520/6391/24.
Згідно зі ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на прийняте судом рішення, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині призупинення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) раніше призначеної пенсії з 01.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) судові витрати по сплаті судового збору в дохід Держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко