Іменем України
03 вересня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1381/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
20.11.2023 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.02.2020 № 87-ОС старшому прапорщику ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «г» (жінки, які мають дитину віком до 18 років) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас.
Під час проходження військової служби та звільнення старший прапорщик ОСОБА_1 перебувала на усіх видах забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).
Як видно з документів наданих на адвокатські запити, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачці здійснювались нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року з затримкою.
У зв'язку з викладеним 12.09.2023 до відповідача направлено адвокатський запит, де в пункті 10 просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації за період з 2015 року по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
У відповіді на адвокатський запит від 19.10.2023 № 11/7558-23-Вих відповідач вказане питання проігнорував, компенсацію втрат частини доходів не нарахував та не виплатив.
Абзацом 7 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Разом з тим, відповідач у порушення вищезазначених норм права при несвоєчасній виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати.
Відповідач позов не визнав, надав до суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву в якій заперечує проти позовних вимог вказуючи наступне.
Позивач проходила військову службу та наказом начальника загону від 26.02.2020 №87-ос звільнена з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України в період 2015 - 2018 років не здійснювало нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу в повному обсязі у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом та штатним розписом.
Ухвалою суду від 23.11.2023 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 18.12.2023 зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.08.2024 поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходила військову службу та наказом начальника загону від 26.02.2020 № 87-ос звільнена з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
12.09.2023 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача щодо отриманої індексації в період з 2015 року по день звільнення.
Відповідно до довідки-розрахунок про індексацію №502 від 17.10.2023 позивачці в межах заявлених вимог (з січня 2015 року) нараховано індексацію грошового забезпечення: за 2015 рік: 23,14 грн у січні, 60,90 грн в лютому, 99,88 грн в березні, 169,30 грн в квітні, 320,33 грн в травні, 543,70 грн в червні, 573,68 грн в липні, 573,68 грн в серпні, 649,04 грн у вересні- жовтні, - 186,50 грн в листопаді, 306,64 грн в грудні, всього 3773,83 грн;
за 2016 рік: 679,35 грн у січні - квітні, 714,85 грн в травні, 841,00 грн в червні - листопаді, 1030,40 грн в грудні, всього 9508,65 грн;
за 2017 рік: 1030,40 грн в січні - лютому, 1131,20 грн в березні - квітні, 1190,59 грн в травні, 1296,68 грн в червні - серпні, 1389,30 грн у вересні - листопаді, 1552,32 грн в грудні, всього 15124,05 грн;
за 2018 рік: 1552,32 грн в січені - лютому, 0,00 грн в березні - листопаді, 1,92 грн в грудні, всього 3106,56 грн;
за 2019 рік: 1,92 грн в січні, 71,08 грн в лютому, 134,47 грн в березні - червні, 206,72 грн в липні - жовтні, -1435,84 грн в листопаді; 0,00 в грудні, всього 1,92 грн;
за 2020 рік: 0,00 грн в січні, 22,40 грн в лютому.
Виплачено: в листопаді 2015 року 835,54 грн, в грудні 2015 року 372,71 грн, в грудні 2018 року 69,16 грн, в січні 2019 року 69,16 грн, в листопаді 2019 року 1642,56 грн, в грудні 2019 року 216,51 грн, в січні 2020 року 216,51 грн та в лютому 2020 року 194,11 грн.
Тобто, за спірний період всього нараховано 31537,41 грн, з яких сплачено 3634,26 грн.
Згідно з архівними відомостями за 2015-2020 роки позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в листопаді 2015 року 835,54 грн, в грудні 2015 року 372,71 грн, в грудні 2018 року 69,16 грн, в січні 2019 року 69,16 грн, в листопаді 2019 року 1642,56 грн, в грудні 2019 року 216,51 грн, в січні 2020 року 216,51 грн та в лютому 2020 року 194,11 грн.
08.11.2023 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача, де крім іншого просив у разі невиплати індексації грошового забезпечення за період із 2015 року до часу звільнення, нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення відповідно до розпоряджень Голови Державної прикордонної служби України № Т/116-1743 від 03.03.2020 та № 0.11-5760/0/6-20-Вих від 02.06.2020.
Листом від 16.11.2023 №11/8454-23 Вих відповідач на адвокатський запит повідомив, що кошторисом видатків військової частини НОМЕР_1 на 2023 рік не передбачено кошторисних призначень на компенсацію втрат частини доходів громадян у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми, виплачені за рішенням судів, а також середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2024 у справі № 360/1422/23 позов задоволено частково та зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4133,09 грн за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2020 року включно, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 360/1422/23 змінено в мотивувальній частини шляхом виключення з тексту висновків суду щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2024 року у справі № 360/1422/23 - змінено в резолютивній частині шляхом виключення тексту абзацу шостого наступного змісту "Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації.". При цьому абзаци з 7 по 10 вважати абзацами з 6 по 9 відповідно. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Згідно з розрахунковим листом за серпень 2024 року позивачці перераховано на карту індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року до лютого 2020 року в сумі 181924,05 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 6863 від 27.08.2024 перерахунок індексації грошового забезпечення здійснено 28.08.2024.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99, зауважив, що: «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Питання здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють зміст положень Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 461/1390/16-а та від 15.05.2024 у справі № 200/5032/20-а.
З наведеного, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача про відсутність у позивачки права на виплату компенсації у зв'язку з виплатою індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду.
Суд вважає, що право на отримання компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є соціальним правом громадянина, тобто правом, яке закріплено у в законодавстві і перебуває під захистом держави.
Статтею 7 Закону № 2050-III, пунктом 8 Порядку № 159 визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Судом установлено, що виплата позивачці індексації грошового забезпечення на момент звернення з даним позовом в повному розмірі не відбулась, водночас відповідачем нарахована та виплачена індексація 28.08.2024, при цьому компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації не нараховувалась та не виплачувалась, що ним не заперечується.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, згідно з якою аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації в указаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Таким чином, позивачка має право на виплату їй компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 26.02.2020 за весь час затримки виплати з 01.01.2015 до 28.08.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 26.02.2020 за весь час затримки їх виплати з 01.12.2015 до 28.08.2024 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю лише зі словесним корегуванням обраного способу судового захисту.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивачка згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 26.02.2020 за весь час затримки виплати з 01.01.2015 до 28.08.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 26.02.2020 за весь час затримки їх виплати з 01.12.2015 до 28.08.2024 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива