02 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3089/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини надмірно виплачені кошти грошового забезпечення в сумі 182074,39 грн.
Ухвалою суду від 21.06.2024 року справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.40).
Відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, тому, з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Молодший сержант строкової служби ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 10 серпня 2023 по 11 квітня 2024 року, відповідно наказом по прикордонному загону від « 10» серпня 2023 року № 525 - ОС «Про особовий склад» зарахований до списків частини та наказом по прикордонному загону від 11 квітня 2024 року № 292 - ОС «Про особовий склад» звільнений в запас Збройних Сил України. За період служби військовослужбовця, йому було надмірно виплачено грошові кошти, права на які він не набув, на загальну суму - 182, 074, 39 грн.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , нарахування та виплата йому грошового забезпечення помилково здійснювалась як військовослужбовцю військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Згідно довідки - розрахунку від 08.5.2024 №273 за період з 09.08.2023 до 12.04.2024 сума надмірно нарахованого та сплаченого грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 склала 182 074,39 грн., що підтверджується розрахунком по видам грошового забезпечення від 08.05.2024 №273, згідно яких відповідач, який перебував в статусі військовослужбовця строкової служби право на отримання не мав (а.с.13).
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу переплату грошового забезпечення в сум 182074,39 грн., останній звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Закону України "Про Збройні Сили України" - організаційно Збройні Сил України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Відповідно до вимог статті 13-1 Закону України "Про оплату праці", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення - розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів відповідно до закону.
На час звернення до суду, чинним документом, яким врегульовано виплату грошового забезпечення військовослужбовців є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок).
Позивач вказує, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , нарахування та виплата йому грошового забезпечення помилково здійснювалась як військовослужбовцю військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Згідно довідки - розрахунку від 08.5.2024 №273 за період з 09.08.2023 до 12.04.2024 сума надмірно нарахованого та сплаченого грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 склала 182 074,39 грн., що підтверджується розрахунком по видам грошового забезпечення від 08.05.2024 №273, згідно яких відповідач, який перебував в статусі військовослужбовця строкової служби (а.с.13).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Слід зазначити, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати слід відрізняти від шахрайства.
Під шахрайством розуміється, зокрема, умисне порушення однією чи кількома особами з керівництва чи службовців підприємства трудового законодавства, маніпуляцію з посадовими окладами і тарифними розцінками працівників, фальсифікацію первинних документів, регістрів звітності, умисну зміну записів в обліку, спотворення сенсу господарських операцій тощо.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати, залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відтак, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов:
- не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми;
- працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
Суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що чинне законодавство не містить визначення поняття «лічильна помилка». Водночас згідно з п.п. 1 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Крім того, помилки через збої у бухгалтерській програмі також відносять до рахункових. Тоді як помилки, не пов'язані з обчисленнями (тобто помилки, обумовлені неправильним застосуванням нормативно-правових актів, а також колективного договору), не вважаються лічильними.
Жодних доказів того, що командир військової частини НОМЕР_1 , бухгалтерський та кадрові відділи діяли під примусом візуючи та підписуючи відповідні накази про виплату грошового забезпечення відповідачу, матеріали справи не містять.
Водночас незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування грошових коштів, не свідчить про автоматичну недобросовісність відповідача.
При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність відповідача як і його обов'язку повідомляти про наявність чи відсутність у нього права на отримання тих чи інших виплат.
При цьому суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов'язані були бути обізнаними та повідомити командира про наявність певних обмежень чи заборон.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
На виконання цих вимог позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Також при прийнятті рішення суд враховує правову позицію, що викладена Верховним Судом України в постановах від 02.07.2014 у справі 6-91цс14, від 22.01.2014 у справі 6-151цс13 та Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а та від 03 березня 2020 року у справі №804/979/17, відповідно до якої правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 КАС України, -
В задоволені позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО