про відмову в забезпеченні позову
03 вересня 2024 року місто Київ №320/40955/24
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Донця В.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, визнання недійсною/нікчемною повістку та скасувати її, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом:
визнати протиправними дії представників відповідача 1 щодо позивача під час проїзду 23.05.2024 позивачем на службовому автомобілі блок-посту у місті Конотоп Сумської області щодо вручення позивачу повістки 57;
визнати недійсною/нікчемною повістку 57 та скасувати її;
підтвердити у судовому порядку статус позивача як громадянина України, який виключений з військового обліку та, відповідно, не є військовозобов'язаним, а тому не має обов'язку щодо прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних/облікових даних, проходження медичного огляду тощо та не підлягає мобілізації;
зобов'язати відповідачів ввести вищезазначену інформацію у відповідні інформаційні реєстри у разі її відсутності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом:
призупинити дію повістки 57;
заборонити відповідачам вручати/надсилати позивачу будь-які повістки/вимоги тощо особисто або через інші територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;
застосовувати будь-які заходи впливу щодо позивача, зокрема, звертатися до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставления позивача до будь-якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо;
подавати позовні заяви особисто або через інші територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження позивача у праві керування транспортним засобом під час мобілізації;
накладати на позивача будь які штрафи та застосовувати будь-які заходи впливу щодо мене тощо.
Вирішуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд ураховує таке.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України): суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша); забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункти 1, 2 частини другої).
За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що дії відповідачів щодо вручення позивачу повістки 57 позбавляють позивача повноцінної життєдіяльності та трудової діяльності, забезпечення його процесуальних прав, зокрема, щодо участі в судових засіданнях та подання процесуальних документів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому, за приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Варто відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Суд зазначає, що лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування очевидної протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. Інших доводів для вжиття заходів забезпечення позову не наведено.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, повістка 57 виписана на ім'я позивача вичерпала свою дію, оскільки згідно вказаної повістки позивачу запропоновано було прибути 03.06.2024 для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії, тобто на дату, яка на час надходження заяви про забезпечення позову до суду та розгляду судом відповідного процесуального питання вже минула.
Більше того, в такій повістці вказано мету явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії.
Таким чином, вказана повістка не підтверджує обставин щодо переміщення позивача до військової частини з метою проходження військової служби та/або в зону бойових дій, що свідчить про відсутність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник.
Відтак, твердження заявника, зазначені в заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Також, суд зазначає про неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що є недотриманням частини другої статті 151 КАС України.
Суд зазначає, що обставини правомірності/протиправності дій відповідачів щодо вручення позивачу повістки можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем та і відповідачами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, тому відмовляє в її задоволенні.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.