03 вересня 2024 року № 640/31704/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з якого перераховується пенсія та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 19 квітня 2018 року;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, виходячи з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 159 347 гривень 35 копійок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як отримувач пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що відповідач обмежив його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Наголошує, що має право на отримання пенсійних виплат без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Також зазначає, що відповідач має проводити нарахування та виплату пенсії, виходячи з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 159347 гривень 35 копійок, тобто без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, та такими, що порушують його права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Матеріали отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Кочановій П.В.
12 лютого 2024 року, суддею Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу з обмеженням максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність підтверджена законодавчо, тому відсутні підстави для застосування іншого порядку виплати пенсії. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серія НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року у справі №826/13830/18 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також з врахуванням встановленого при призначенні основного розміру пенсії, який складає 94% відповідних сум грошового забезпечення (зокрема: посадового окладу в сумі 13500,00 грн.; окладу за військове звання - 1480,08 грн.; надбавки за вислугу років в розмірі 40% посадового окладу та окладу за військове звання) з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки в розмірі 100% грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002; надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України в розмірі 90% від грошового забезпечення і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України № 389 від 05 травня 2003 року; премії в розмірі 33,3 % від загальної суми грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення і 90 % надбавки за безперервну військову службу відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №829 від 22 травня 2000 року; надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Відповідно до наявного в матеріалах адміністративного провадження звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 березня 2021 року щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року у справі №826/13830/18 розмір грошового забезпечення позивача становить 159 347 гривень 35 копійок.
При цьому, для обчислення розміру пенсії позивача враховано лише 55845 гривень 00 копійок (максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на 01 квітня 2018 року).
Також після виконання вищеозначеного судового рішення розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 19 квітня 2018 року становить 66991 гривня 28 копійок. При цьому розмір пенсії до виплати становить 19508 гривень 10 копійок, що, в свою чергу, підтверджує факт обмеження пенсійної виплати.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
За змістом преамбули Закону №2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсії […] або щомісячного довічного грошового утримання […], призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу» […] «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», […], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесено зміни до Закону № 2262 та частину п'яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІII (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону 2262-ХІІ, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену в постановах від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 17 жовтня 2021 року у справі №343/870/17, в яких викладено висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що "… буквальне розуміння змін внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження".
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Тому обмеження відповідачем розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку пенсії, виходячи з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 159347 гривень 35 копійок, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування
- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робі.
Згідно з підпункту 8 пункту 1 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до статті 7 Закону 2464 та пункту 12 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20 квітня 2015 року №449, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Відповідно до положень частин першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом 2464 - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.
Суд наголошує на тому, що положення частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску, а лише встановлює вичерпний перелік складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, пенсія позивача була перерахована із грошового забезпечення у сумі 159347 гривень 35 копійок. Водночас, грошове забезпечення для обчислення пенсії визначено у розмірі 55845 гривень 00 копійок, тобто, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, проте розмір грошового забезпечення позивача на дату звільнення становить 159347 гривень 35 копійок, тобто є більшим, ніж максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску, яка була визначена для обрахунку максимального розміру єдиного внеску, що підлягає сплаті.
У зв'язку з цим, суд вважає, що в силу положень статті 43 Закону №2262-ХІІ обрахунок пенсії позивача на момент її призначення мав здійснюватись виходячи саме з суми грошового забезпечення позивача, яке становить 159347 гривень 35 копійок.
Таким чином, суд вважає, що здійснення відповідачем обрахунку пенсії позивача, з обмеженням розміру грошового забезпечення, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, суперечить вимогам чинного законодавства.
Відтак, порушене право підлягає судовому у спосіб, визначений позивачем.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого перераховується пенсія, та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 19 квітня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) провести з 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії, виходячи з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 159 347 гривень 35 копійок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 3 вересня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.