про забезпечення позову
02 вересня 2024 року № 320/17997/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 052416 від 02.04.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від ТОВ "ВІСТА" надійшла заява про забезпечення позову, яка відповідно до Акта від 02.09.2024 передана до розгляду судді Пановій Г.В.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150; код ЄДР 39816845) про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Кленова, буд. 31, смт. Ворзель, Бучанський р-н., Київська обл., 08296; код ЄДР 13734034) адміністративно-господарського штрафу ПШ № 052416 від 02 квітня 2024 року, розміром 17 000, 00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/17997/24.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 22.08.2024 Ірпінським МВ ДВС у Бучанському районні Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) відкрито виконавче провадження № 75876794 по стягненню з ТОВ "ВІСТА" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті адміністративно-господарського штрафу.
Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову матиме негативний вплив на його господарську діяльність, оскільки органами Державної виконавчої служби в подальшому можуть бути вчинені дії щодо накладення арештів на його поточні рахунки.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав, за захистом яких він має намір звернутись до суду.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150; код ЄДР 39816845) про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Кленова, буд. 31, смт. Ворзель, Бучанський р-н., Київська обл., 08296; код ЄДР 13734034) адміністративно-господарського штрафу ПШ № 052416 від 02 квітня 2024 року, розміром 17 000, 00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/17997/24.
Судом встановлено, що 02.04.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 052416, якою з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" стягнуто штраф у розмірі 17000,00 грн.
З наданих до заяви про забезпечення позову позивачем документів вбачається, що 22.08.2024 Ірпінським МВ ДВС у Бучанському районні Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) відкрито виконавче провадження № 75876794 по стягненню з ТОВ "ВІСТА" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті адміністративно-господарського штрафу, також 22.08.2024 винесена постанова про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
Статтею 10 Закону № 1404 встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону № 1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення відповідачем в рамках виконавчого провадження №75883399 в примусовому порядку штрафу та виконавчого збору, визначеного постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2024 ПШ № 052416, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення майбутнього адміністративного позову.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивача, яка полягає у значних витратах позивача, у разі подальшого вчинення органом державної виконавчої служби заходів щодо примусового виконання постанови, про протиправність якого стверджує позивач та оскаржує його у даній справі.
При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді можливого вжиття органом ДВС заходів, направлених на примусове виконання постанови територіального органу Державної виконавчої служби України, правомірність прийняття якого оспорює позивач, що входить до предмета доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача.
Суд вважає, що обраний позивачем вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із позовними вимогами, і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача, додані до неї документи та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи
Враховуючи положення ст.34 Закон № 1404, суд дійшов висновку щодо необхідності зупинення стягнення на підставі оскаржуваної в рамках цієї справи постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.04.2024 ПШ № 052416, до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 117, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" про забезпечення позову, задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.04.2024 ПШ № 052416.
3. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (ідентифікаційний код 13734034, місцезнаходження: 08296, м.Київ, вул.Кленова, буд.31).
4. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код: 34780165; 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 03 вересня 2027 року.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.