про повернення позовної заяви
03 вересня 2024 року м. Київ № 320/29433/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення з відповідача на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання філією "Південно-Центральна" Концерну "Військторгсервіс" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальна сума заборгованості 49818,96 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції - 46542,72 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - 3276,24 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
16.08.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.
Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу.
Фонд є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в державних банках та органах Казначейства.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що предметом позову є вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 49818,96 грн.
Частиною четвертою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Верховний Суд у постановах від 06.11.2020 у справі №160/8707/19, від 06.02.2018 у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі №809/1933/16 та від 08.08.2019 у справі №809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
При цьому, Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.
Отже, у вказаних постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо тримісячного строку звернення до суду у справах за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який поширюється, у тому числі, і на вимоги про стягнення пені.
Наведене, у свою чергу, свідчить, що звернувшись 26.03.2024 до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Суд зазначив, що до позовної заяви позивач долучив клопотання про поновлення строку для подання позовної заяви, у якому позивач зазначив, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №320/26587/23 було повернуто позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позивач повідомив, що він не мав можливості своєчасно повторно звернутися до суду, оскільки кошти для сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. надійшли на адресу відділення лише 27.12.2023.
Позивач звернув увагу на те, що станом на 01.01.2024 у відділення були відсутні грошові кошти для сплати решти судового збору, з приводу чого суд зазначає таке.
Судом встановлено, що Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 49818,86 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №320/26587/23 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №320/26587/23 позовну заяву повернуто Миколаївського обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Суд зазначив, що з позовною заявою повторно звернувся лише 26.03.2024, тобто через п'ять місяців після отримання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №320/26587/23.
Крім того, суд не прийняв до уваги посилання позивача на відсутність грошових коштів для сплати судового збору як на підставу неможливості своєчасного звернення до суду, оскільки такі обставини не є об'єктивною перешкодою для звернення до суду.
У зв'язку з цим, судом було запропоновано позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що 18.01.2023 був затверджений кошторис Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із у видатками на сплату судового збору у розмірі 364841,00 грн.
Позивач зазначив, що 06.11.2022 набрав чинності Закону України від 18.10.2022 №2682-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» (далі - Закон №2682), яким були внесені зміни до Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875), в силу яких з 01.01.2023 змінився порядок отримання Фондом інформації про роботодавців, які не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Позивач зауважив, що він отримав від Пенсійного фонду України інформацію про фактичну кількість роботодавців, які не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році тільки 17.04.2023 Кількість таких роботодавців склала 333 суб'єкта господарювання, що є більшим на 91 суб'єкта господарювання у порівнянні з 2022 роком.
Позивач зауважив, що затверджених кошторисом коштів для сплати судового збору не було достатньо для того, що подати позови до суду по кожному з таких суб'єктів господарювання.
У зв'язку з цим, позивач неодноразово звертався до Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю з пропозиціями щодо змін до кошторисних призначень на 2023 рік за напрямами фінансування спеціального фонду по коду надходжень 500700 за напрямом "Судові витрати" в частині їх збільшення.
Так, додаткові кошти надійшли на рахунок позивача частково 14.12.2023, а залишок лише 27.12.2023.
Крім того, 20.03.2024 на рахунок позивача надійшли кошти для сплати судового збору для подання позовних заяв до роботодавців, що не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. І зазначених коштів позивач доплатив по 344,00 грн. для повторного подання 52 позовних заяв із загальною сплатою судового збору по 3028,00 грн. по кожній справі.
Проте, суд ставиться критично до таких посилань, оскільки вказані обставини не є об'єктивною перешкодою для звернення до суду з позовною заявою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі №120/9820/22.
Так, Верховний Суд у вказаному судовому рішенні зазначив: "Основною підставою для визнання причин пропуску процесуального строку на звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою скаржник визначив відсутність можливості виконати вимоги зі сплати судового збору. Окрім того, зауважував про введення в країні воєнного стану, а також запровадження карантину.
У контексті наведеного варто зауважити про таке.
Перш за все варто зауважити, що обов'язок долучити до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору визначений частиною п'ятою статті 296 КАС України.
Пільги по сплаті судового збору чітко визначені статтею п'ятою Закону України «Про судовий збір».
У цьому ж Законі визначено право учасника справи ставити перед судом питання про звільнення від сплати судового збору, про відстрочення чи розстрочення його сплати.
Проте, як вбачається з матеріалів справи скаржник цим правом не скористався".
Верховний Суд в ухвалі від 20.03.2024 у справі №160/1400/23 зазначив, що особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї.
2. Роз'яснити позивачеві що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.