ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" вересня 2024 р. справа № 300/1937/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення №091630014377 від 17.01.2024 та зобов'язання зарахувати стаж роботи і призначити пенсію за віком, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Широких Юлія Валеріївна (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного забезпечення), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.01.2024 за №091630014377 про відмову в призначенні пенсії в зв'язку з не зарахуванням стажу періодів роботи ОСОБА_1 на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою Івасіву Богдану 28.05.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком періоди роботи на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022 та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно із його заявою від 11.01.2024.
Дана позовна заява до суду надійшла засобами електронного зв'язку на електрону пошту із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 16.03.2024" та підписана електронно-цифровим підписом ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордера від 15.03.2024.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 11.01.2024 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області, із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Однак, рішенням за №091630014377 від 17.01.2024 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (30 років), так як до стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданою Івасіву Богдану 28.05.2015. Позивач звертає увагу, що згідно зазначеного рішення страховий стаж останнього відповідачем визначений як 23 роки 10 місяців 2 дні.
На переконання позивача, стаття 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі по тексту також - Угода від 13 березня 1992 року), передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тому, у відповідача відсутня правова підстава не зараховувати у стаж для призначення пенсії періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме періоди роботи на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022.
Вважаючи протиправною відмову у призначенні дострокової пенсі за віком, викладену у рішенні Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 17.01.2024, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.03.2024 (а.с.17, 19-29), ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.30-31).
03.04.2024 через канцелярію суду представником відповідача, на виконання ухвали про відкриття провадження, подано письмові докази (а.с.35-79).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 18.04.2024, реєстрацію якого в суді здійснено 26.04.2024 (а.с.80-87). Управління вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Орган пенсійного забезпечення зазначає, що 11.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 за №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням в Закарпатській області встановлено, що загальний страховий стаж позивача відповідно до статті 24 Закону №1058-IV становить 23 роки 10 місяців 2 дні. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу роботи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У зв'язку з недостатністю стажу роботи необхідного для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії та винесено рішення про відмову за №091630014377 від 17.01.2024.
Відповідач вказує, що позивач у своїй позовній заяві просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.0.2022. Однак, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-ІV. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року.
Крім цього, зазначив, що оскільки законом не врегульований порядок відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, листування з російською федерацією припинено, а тому ніякі запити про надання довідки про стаж Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до російської федерації не здійснювало. Також, за заявою Міністерства закордонних справ України, у відповідь на акт збройної агресії, розпочато процедуру розриву дипломатичних зв'язків з російською федерацією, що унеможливлює витребування будь-яких додаткових необхідних документів щодо стажу позивача.
З огляду на викладене відповідач просить в задоволенні позовних вимог позивачки відмовити.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.05.2015 (а.с.12-14, 64-68) суд встановив, що позивач:
- з 28.05.2015 прийнятий на посаду токаря 5 розряду в товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаш-Сервіс» (запис №1);
- 20.05.2016 трудовий договір припинений у зв'язку із закінченням дії патенту (запис №2);
- з 27.06.2016 прийнятий на посаду токаря 5 розряду в товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаш-Сервіс» (запис №3);
- 25.05.2018 трудовий договір припинений у зв'язку із бажанням працівника (запис №4);
- з 19.06.2018 прийнятий на посаду токаря 5 розряду в товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаш-Сервіс» (запис №5);
- 27.05.2021 трудовий договір припинений у зв'язку із бажанням працівника (запис №6);
- з 02.06.2021 прийнятий на посаду токаря 5 розряду в товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаш-Сервіс» (запис №7);
- 24.02.2022 трудовий договір припинений у зв'язку із бажанням працівника (запис №8).
Згідно відтиску печатки, нанесеної щодо всіх коментованих записів товариством з обмеженою відповідальністю «Проммаш-Сервіс», місцем реєстрації такого суб'єкта господарювання є місто Санкт-Петербург.
Позивач, 11.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.42-45).
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за принципом екстериторіальності, розглянуло заяву ОСОБА_1 від 11.01.2024 та прийняло рішення №№091630014377 від 17.01.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу. Дане рішення мотивоване тим: «Страховий стаж заявника становить 23 роки 10 місяців 2 дні. Результати розгляду документів доданих до зави: до страхового стажу роботи заявника зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів» (а.с.9, 73).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо роз'яснення причин відмови у призначенні пенсії, на яке Управління листом від 22.02.2024 повідомило позивача, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 28.05.2015 підтверджує роботу ОСОБА_1 на території російської федерації, однак на першій сторінці даної книжки не зазначено повністю П.І.Б., а тільки прізвище та ім'я. До заяви про призначення пенсії від 11.01.2024 була надана довідка про заробітну плату, отриману на території російської федерації від 24.02.2022 за №7/1.
Додатково повідомлено, що періоди роботи на території російської федерації, враховуються по 31.12.1991, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закону України №2783-ХІ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (а.с.11).
Як встановлено судом, згідно відомостей Форми РС-право (а.с.37, 74) "Стаж для розрахунку права на пенсію за віком (Закон №1058-ІV)" ОСОБА_1 становить 23 роки 10 місяці 2 дні.
В той же час, як свідчить цей розрахунок періоди роботи позивача на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.0.2022 Управлінням не зараховані.
Не погоджуючись із рішенням відповідача за №0916300014377 від 17.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку із втратою годувальника (стаття 9 Закону №1058-IV).
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в силу вимог частини 1 статті 10 Закону №1058-IV призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058).
Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім цього, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 28.05.2015, яка надана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та долучена позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії по віку (а.с.12-14, 64-68).
Вказана трудова книжка містить відомості про працівника: ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дату заповнення - 28.05.2015, та записи про трудову діяльність ОСОБА_1 на території російської федерації за періоди з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022.
В трудовій книжці відсутні відомості «по батькові» позивача.
В той же час, суд вказує, що на підтвердження стажу здобутого на території російської федерації ОСОБА_1 подав, свідоцтво про постановку на податковий облік в російській федерації та сплату податків серії 78 №010022780 від 24.02.2014, а також довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за №7/1 від 24.02.2022 видані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Варто звернути відповідача на те, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 28.05.2015 та свідоцтво про постановку на податковий облік в російській федерації та сплату податків серії 78 №010022780 від 24.02.2014 оформлені на ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.53, 64). Разом з тим, такі два документи, в тому числі довідка про заробітну плату для обчислення пенсії за №7/1 від 24.02.2022 мають, окрім прізвища та імені, відомості про дату, місяць і рік народження (13.10.1963), які в повній мірі відповідають паспортним даним позивача громадянина України (а.с.47, 55).
Оцінка таких доказів в їх сукупності дають можливість зробити висновок, що трудова книжка НОМЕР_1 від 28.05.2015 оформлена саме у відношенні до позивача.
Враховуючи встановлені дані згідно вищевказаних документів, суд приходить до висновку, що позивач не може нести відповідальність за правильне заповнення трудової книжки уповноваженим органом - товариством з обмеженою відповідальністю «Проммаш-Сервіс», відсутність запису «по батькові» позивача в трудовій книжці, не є підставою у відмові зарахувати трудовий стаж, так як ОСОБА_1 подав на підтвердження стажу свідоцтво про постановку на податковий облік в російській федерації та сплату податків, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за №7/1 від 24.02.2022, які містять ідентичні персональні дані позивача.
Крім того, всі записи у трудовій книжці засвідчені чітким відтиском печатки підприємства/установи та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Згідно записів №№1-8 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.05.2015, суд встановив, що останній в період з 28.05.2015 по 24.02.2022 працював на території російської федерації (а.с.12-14, 64-68).
Оцінюючи відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації, так як з 01.01.2023 року російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991, суд зважає на наступні аргументи.
Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також закони про пенсійне забезпечення).
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).
Згідно з частини 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 за №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 за №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі по тексту також - Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Також, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового/спеціального трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та Російської Федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Окрім вказаного, приписами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 22 Федерального закону Російської Федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону Російської Федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території Російської Федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідачем у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не представлення останнім доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Зокрема, як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, за приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У зв'язку з вищенаведеним, виходячи із послідовного аналізу наведеного нормативно-правового регулювання та фактичних обставин справи, з урахування трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.05.2015, суд дійшов висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, з врахуванням періодів роботи здобутих на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак, із аналізу вищезазначеної норми слідує, що обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком у спірному випадку є сукупність обставин:
- досягнення 60 років;
- наявність не менше ніж 30 років страхового стажу.
Таким чином, на час подання зави про призначення пенсії ОСОБА_1 , досяг 60-го віку.
В матеріалах справи наявна копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 18.11.1997 (а.с.47-51), останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 11.01.2024 про призначення пенсії за віком досягнув 60 років.
Зважаючи на досягнення позивачем 60 років, наявності у нього загального страхового стаж понад 30 років, в тому числі стажу роботи на території російської федерації (з урахуванням висновку суду щодо зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи), ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком.
На переконання суду, за наявності формально сформульованої підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії, відповідач не довів існування законної мети такої відмови, яка б обґрунтовувала неможливість призначення пенсії ОСОБА_1 як особі, що не має на це законного права.
В той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).
Як слідує із матеріалів справи із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 11.01.2024.
Тобто, у даному випадку позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у встановлений трьох місячний термін з дня досягнення пенсійного віку, що свідчить про можливість для призначення пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №091630014377 від 17.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить скасувати.
Вирішуючи питання щодо способу відновлення порушеного права, суд виходить із того, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
В той же час, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного слідує, що на даний час Головні управління ПФУ відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд відзначає, що в рішенні відповідача від 17.01.2024, яке суд вважає протиправним, відповідач не навів та не розкрив зміст, який саме період роботи (трудовий стаж) не підлягає до зарахування, а також із яких причин такий стаж не може бути визнаним чи врахованим (а.с.9).
Як свідчать матеріали справи зміст висновків, зафіксованих у рішення про те, що «до страхового стажу роботи заявника зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів», не відповідає матеріалам справи.
Оскаржуване рішення позбавлена тих мотивів, про які відповідач вказав у відзиві на позовну заяву, тим більше з тих причин, які розкриті в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.02.2024 (а.с.11), який по суті не розглядав заяву позивача від 11.01.2024 і по якій не приймав рішення від 17.01.2024. У зв'язку із чим такі доводи не можуть вважатися правовим обґрунтуванням рішення відповідача. Разом з тим, такі мовити і аргументи суд, як зазначено вище, вважає безпідставними.
Відтак, беручи до уваги вказане вище, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу періоди роботи ОСОБА_1 на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії за віком від 11.01.2024 відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В частині позовних вимог щодо «зобов'язання виплатити пенсію», як похідний результат дій за наслідками призначення пенсії за віком, станом на момент розгляду судом даної адміністративної справи, не є спірними, оскільки пенсія позичу ще не призначена, відповідно неможливо встановити факт її виплати чи не виплати.
До завдань адміністративного судочинства належить не просто констатування існування певного права у особи, яка звернулася в суд, - а саме захист такого права, порушення якого вже настало.
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії за віком, є передчасною і такою, що задоволенню не підлягає.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжна інструкція за №8776-7721-2581-4361 від 16.03.2024 (а.с.8).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, понесені позивачкою судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211,20 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №091630014377 від 17.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 28.05.2015 по 20.05.2016, з 27.06.2016 по 25.05.2018, з 19.06.2018 по 27.05.2021, з 02.06.2021 по 24.02.2022 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.05.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком від 11.01.2024 відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20453063) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 );
представник позивача адвокат Широких Юлія Валеріївна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), вул. Миколайчука, 7/14, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20453063), площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008.
Суддя Чуприна О.В.