про залишення позовної заяви без руху
03 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/16328/24
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування грошового забезпечення в 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з березня 2022 року по червень 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування грошового забезпечення в 2023 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з червня 2023 року по листопад 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2023 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив заяву про поновлення строку звернення до суду від 22 серпня 2024 року, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити цей строк, оскільки позивач постійно перебуває на військовій службі у військових частинах та в зоні бойових дій. Також у своїх доводах позивач посилається на те, що запровадження карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), на строк дії карантину відповідно до пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України, а також на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2012 щодо необмеження будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати.
Розглянувши подану заяву та надаючи оцінку викладеним причинам пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою у розумінні КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), тобто до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 березня 2022 року по 01 червня 2023 року та у Військовій частині НОМЕР_3 з 02 червня 2023 року по 17 листопада 2023 року.
Отже, звернення до суду з із заявленими позовними вимогами за період з 01 березня 2022 року по 19 липня 2022 року не обмежено будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX). Натомість до аналогічних вимог за період з 19 липня 2022 року по 17 листопада 2023 року застосовується тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).
Разом з тим слід врахувати, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Відтак, після 30 червня 2023 року у позивача була можливість протягом трьох місяців звернутися до суду за захистом своїх прав щодо грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Однак, такою можливістю до 01 жовтня 2023 року позивач не скористався.
Таким чином, з урахуванням положень частини другої статті 233 КЗпП України у редакції після змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, та відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, тримісячний строк звернення з цим позовом в частині вимог: за період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року закінчився 01 жовтня 2023 року; за кожен місяць періоду з 01 липня 2023 року по 17 листопада 2023 року закінчився в подальші відповідні місяці, кінцевий строк 17 лютого 2024 року.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 23 серпня 2024 року, тобто з пропуском строку в частині періоду з 19 липня 2022 року по 17 листопада 2023 року.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Усталеною є позиція Верховного Суду, в тому числі і Великої Палати, про те, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналізуючи викладені у заяві від 22 серпня 2024 року доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує, що до матеріалів позову додано військовий квиток, витяги із наказів, які підтверджують лише факт перебування позивача на військовій службі у період з 01 березня 2022 року по 01 червня 2023 року та з 02 червня 2023 року по 17 листопада 2023 року. Проте позивачем не додано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то документів на підтвердження перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період), на які він посилається у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Тож жодних доказів на підтвердження викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду обставин позивачем не подано.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки до заяви про поновлення строку звернення до суду позивач не додав жодних доказів у підтвердження викладених ним обставин, яким він обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду, позов в частині заявлених вимог щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 липня 2022 року по 17 листопада 2023 року слід залишити без руху з наданням строку для підтвердження належними доказами поважних причин пропуску строку звернення до суду, викладених у поданій заяві від 22 серпня 2024 року, або вказати інші підстави для поновлення цього строку, підтверджені доданими належними доказами.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені у цій ухвалі недоліки позовної заяви в частині заявлених вимог за період з 19 липня 2022 року по 17 листопада 2023 року шляхом подання до суду належних доказів на підтвердження викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду від 22 серпня 2024 року обставин, або вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, з доданням належних доказів на підтвердження поважних причин пропуску цього строку.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява в частині позовних вимог буде повернута позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько