29 серпня 2024 року
місто Київ
справа № 450/177/24
провадження № 61-8978ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазора Андрія Олеговича на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
21 лютого 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову - 80 000,00 дол. США, що станом на 08 січня 2024 року еквівалентно
3 046 200 грн, на майно відповідачки ОСОБА_2 , в тому числі кошти, які розміщені на рахунках в банках України, рухоме майно та все нерухоме майно, на частку ОСОБА_2 в розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент» номінальною вартістю 811 512,15 грн.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначає, що 18 жовтня 2021 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 укладений договір позики. Відповідно до розписки ОСОБА_2 одержала суму в розмірі 80 000,00 дол. США під 2 % місячних згідно договору позики від 18 жовтня 2021 року, укладеного між позичальником та позикодавцем. Сторони домовились, що позичальник зобов'язується повернути позику
до 31 грудня 2023 року готівкою шляхом передачі відповідних коштів позичальником позикодавцю. Однак станом на 08 січня 2024 року грошові кошти не повернуті.
Предметом позову в справі є стягнення боргу за договором позики
від 18 жовтня 2021 року в розмірі 80 000,00 дол. США. Вважав, що відповідачка має реальну можливість уникнути майнової відповідальності шляхом відчуження майна на інших осіб як фіктивно, так і шляхом відчуження належного йому майна до винесення рішення судом, унаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду, крім цього боржник може вільно розпоряджатись належними йому грошовими коштами, а на дату виконання судового рішення таких коштів на рахунках у відповідачки може не бути взагалі.
22 лютого 2024 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
21 травня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого
2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти відповідачки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
В порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в межах суми
80 000,00 дол. США які належать відповідачці ОСОБА_2 та знаходяться на всіх рахунках відповідачки в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України.
В іншій частині ухвалу залишено без змін.
21 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лазор А. О. через підсистемуЕлектронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого
2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
15 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для надання належним чином оформленого ордеру на надання правничої допомоги.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, зі змісту якого та доданих до нього додатків встановлено виконання особою, яка подає касаційну скаргу, вимог ухвали.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене
у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень
за пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди безпідставно відмовили в задоволенні заяви про вжиття обраного позивачем виду забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідачки в розмірі 100 % статутного капіталу товариства та все належне на праві власності рухоме та нерухоме майно, оскільки спір у справі є майновим та має зобов'язальний характер.
Заявник вказує, що суди не врахували, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із предметом позову.
Зазначає, що апеляційним судом залишено поза увагою те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази щодо наявності чи відсутності коштів на рахунках, що належать відповідачці, у банках та інших фінансових установах.
Судами застосовано норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18,
від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18, від 02 листопада 2022 року в справі № 756/4376/21, від 06 жовтня 2022 року в справі № 905/446/22, від 11 грудня
2023 року в справі № 904/1934/23, від 19 січня 2024 року в справі № 760/3905/23, від 21 січня 2024 року в справі № 755/12931/23.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Вбачаються підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лазора А. О.
15 липня 2024 року ухвалою Верховного Cуду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дунас О. М. на постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року та витребувано матеріали справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лазора Андрія Олеговича на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2024 року.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
А. І. Грушицький
Є. В Петров