02 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 760/25539/20
провадження № 61-11731ск24
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Відділу обліку та розподілу житлової площі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Відділу обліку та розподілу житлової площі, в якому просив: визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у не віднесенні його та членів родини до переліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу - протиправною; зобов'язати відповідача віднести ОСОБА_1 та членів його сім'ї: дружину ОСОБА_2 , дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року - без змін.
15 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. направив засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Заявником оскаржується судове рішення по суті вирішення спору за результатами розгляду однієї позовної вимоги немайнового характеру.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2020 року становив 2 102,00 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).
Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить - 1 681,60 грн (840,80?200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Враховуючи наведене, заявнику необхідно надати докази сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року заявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 43, абзацу 12 частини першої статті 45 ЖК України, пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Верховний Суд звертає увагу, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України випливає, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).
З касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права.
Враховуючи наведене, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги, в якій обґрунтувати підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, надати копії нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовується стаття 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Касаційну скаргу заявника необхідно залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя: В. М. Ігнатенко