Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"12" грудня 2007 р. Справа № 53/265-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача - Гури О.В. - (дов.б/н від 07.02.2007р.).
відповідача - Скребця О.М. (дов.б/н від 10.11.2007р.), Гайворонського В.І. (директор),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3275Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року у справі № 53/265-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-Компани", м. Харків
до Приватного підприємства "Октавія", м. Харків
про стягнення 75 416,91 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року у справі №53/265-07 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Приватного підприємства "Октавія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-Компани" суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 73535,53 грн., 754,17 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АРКА-Компани" в задоволенні позовних вимог. А саме, в апеляційній скарзі та у наданих суду поясненнях відповідач зазначає, що стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на користь юридичних осіб, які не є банківськими установами, не передбачено чинним законодавством. На думку заявника скарги, стягнута з нього сума є штрафними санкціями, а саме -пенею, розмір якої підлягає зменшенню відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та відповідні пояснення, в яких, із посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України та ч.2 п.6.1 укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №АА 85 від 03.05.06, вказує на те, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача суму відсотків за користування чужими грошовими коштами, тому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
03.05.2006р. між Приватним підприємством “Октавія» та ТОВ “АРКА Компани» було укладено договір поставки нафтопродуктів № АА 85, за умовами якого ТОВ “АРКА Компани» зобов'язалось поставити нафтопродукти у порядку та в строки, передбачені договором, а ПП “Октавія» в свою чергу зобов'язалось прийняти та оплатити прийняті нафтопродукти.
Положеннями Договору № АА 85 передбачено, що асортимент товару та умови його поставки узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод.
Так, 12.12.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 32 до договору поставки №АА 85 від 03.05.06р. Вказаною угодою було визначено кількість та вартість поставленого товару: 8070 л. дизельного пального на загальну суму 26711,66 грн., а також змінено умови пункту 4.2 договору, яким було передбачено, що розрахунки за товар мають здійснюватися на умовах 100% передоплати. Відповідно до даної додаткової угоди відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження дизельного пального.
Разом з тим зазначеною угодою не змінено умов щодо відповідальності сторін, визначених пунктом 6.1 договору. Зокрема, ч.2 вказаного пункту встановлено, що в разі прострочки виконання зобов'язання з оплати товару, якщо відстрочка не передбачена відповідною додатковою угодою, покупець зобов'язується оплатити продавцю 2% від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (згідно зі ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України). Проценти сплачуються за весь період прострочки платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників сторін, позивачем та відповідачем було узгоджено умови вищевказаного договору (з урахуванням додаткової угоди); з позовами про визнання даного договору недійсним (повністю чи в окремих положеннях) сторони не зверталися.
На виконання умов договору № АА 85 та Додаткової угоди № 32, підприємство позивача 12 грудня 2006 року здійснило поставку 8070 л. дизельного пального на загальну суму 26711,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКА-32 від 12.12.06 року. Факт отримання від позивача дизельного пального у вищевказаній кількості відповідач не заперечує.
Таким чином, з 12.12.06 у відповідача виникло грошове зобов'язання за договором № АА 85 (з урахуванням додаткової угоди № 32), яке він повинен був виконати протягом трьох банківських днів, тобто до 16.12.06 року.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні представниками сторін, відповідач сплачував кошти частинами протягом періоду з 28.02.07 по 08.08.07. У відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача посилався на наявність між сторонами усної домовленості щодо відстрочення платежів. Зважаючи на те, що позивач заперечує існування такої домовленості, а відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаного факту, колегія суддів дійшла висновку, що останнім терміном розрахунків за договором є 16.12.06, тобто відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання більш як на 7 місяців.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що договором № АА 85 (ч.2 п.6.1) забезпечено виконання зобов'язань покупця шляхом покладення на нього обов'язку -у разі прострочення розрахунків за отриманий товар - оплатити продавцю 2% від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, що є платою за користування чужими грошовими коштами. При цьому сторони послалися на норми чинного законодавства, зокрема -на статті 536 та 625 Цивільного кодексу України.
Тому твердження представника відповідача про те, що відсотки мали бути сплачені у розмірі 3% річних, не узгоджуються з визначеним частиною 3 статті 3 Цивільного кодексу України принципом свободи договору, з приписами статті 625 цього ж кодексу та з погодженими обома сторонами умовами договору № АА 85 і додаткової угоди до нього. Посилання представника ПП “Октавія» на скорочений строк позовної давності щодо стягнення відсотків суперечать приписам частини 4 статті 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Як уже зазначалося, договором встановлено, що плата за користування чужими грошовими коштами стягується за весь період прострочення.
На думку колегії суддів, вищенаведена умова договору № АА 85 (ч.2 п.6.1) відповідає приписам чинного законодавства, отже твердження відповідача про те, що право на стягнення відсотків за грошовими сумами, сплату яких прострочено, мають лише банківські установи, є безпідставними. Тому не можуть бути визнані обґрунтованими і посилання відповідача на нікчемність зазначеного пункту договору, оскільки законом не встановлено недійсність подібного правочину, тоді як частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.
Відповідач у судовому засіданні посилався також на частину 2 статті 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Проте колегія суддів відзначає, що вищенаведену норму законодавства не може бути застосовано у даному випадку, оскільки вона стосується лише умов типових договорів і договорів приєднання, до яких укладений між сторонами договір не належить.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума відсотків у розмірі 73535,53 грн., нарахована позивачем згідно з ч.2 п.6.1 договору № АА 85 та у відповідності до умов додаткової угоди.
Отже місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно визнав позовні вимоги ТОВ “АРКА Компани» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на те, що відповідачем не дотримано вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні даної скарги має бути відмовлено, а рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року слід залишити без змін.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2007 року по справі №53/265-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Афанасьєв В.В.
Судді Бухан А.І.
Шевель О.В.