Справа № 703/2150/24
2-а/703/12/24
03 вересня 2024 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського сектора поліцейської діяльності №1 (смт. Олександрівка) відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного Управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Дахна І.В. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2045552 від 01 травня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, а справу просив закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 01 травня 2024 року поліцейським сектора поліцейської діяльності №1 (смт. Олександрівка) відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного Управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Дахном І.В. відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2045552, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно фабули оскаржуваної постанови, позивач 01 травня 2024 року близько 14 год. 52 хв. у с. Нова Осота по вулиці Магістральна, 1, керуючи транспортним засобом LANOS номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на перехрестя згідно сигналу світлофора, що дозволяє рух та не покинув його в наміченому напрямку, чим порушив п. 16.8 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вказану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає до скасування із закриттям провадження у справі з огляду на те, що він не вчиняв вказаного адміністративного правопорушення. Так, позивач вказує, що рухаючись в с. Нова Осота з смт. Олександрівка в сторону м. Сміла доїжджаючи до регульованого перехрестя він помітив, що світлофор почав мигати зеленим світлом. Враховуючи обставину, що до перетину вулиць було приблизно 60- 70 метрів, він зупинився перед світлофором, а через секунду загорівся жовтий сигнал. Позивач зауважив, що він зупинився перед світлофором та на перехрестя не виїжджав, відтак п.16.8. ПДР не порушував, оскільки даний пункт ПДР стосується перетину перехрестя та не забороняє зупинятись на мигаючий зелений сигнал, який є попереджувальним. Після того як сигнал світлофора змінився на зелений, він продовжив рух та був зупинений працівником поліції ОСОБА_2 . Вказує також, зо жодних доказів які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення працівником поліції надано не було, поліцейським на мою вимогу не було надано можливості скористатися правовою допомогою, не враховано покази свідка, однак відразу на місті зупинки було складено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Відтак, позивач вважає, що поліцейським, всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення, відтак вважає, що сам факт вчинення правопорушення є недоведеним, як і не доведена його вина у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Також позивач вказує, що поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було, останній обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури, чим порушив ст.ст. 276, 277, 277-2, 278, 279, 280, 281 КУпАП.
З огляду на викладене позивач вважає, що фактичні обставини справи є такими, що не відповідають дійсності, стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, сама подія належними, допустимими, достатніми та безсумнівними доказами не підтверджена, поліцейським порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА № 2045552 від 01 травня 2024 року є протиправною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 06 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем знаходження).
09 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Вказує, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлені під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вважає, що стягнення застосоване без порушення та в межах санкції статті 122 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому вказує, що оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП, поліцейський, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського, останнім було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи. Відтак, інспектор дів виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством. За вказаних обставин, на думку представника відповідача, відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.
Правом на надання відповіді на відзив позивач не скористався.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою поліцейського сектора поліцейської діяльності №1 (смт. Олександрівка) відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного Управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Дахна І.В. серії ЕНА № 2045552 від 01 травня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. за те, що він 01 травня 2024 року близько 14 год. 52 хв. у с. Нова Осота по вулиці Магістральна, 1, керуючи транспортним засобом LANOS номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на перехрестя згідно сигналу світлофора, що дозволяє рух та не покинув його в наміченому напрямку, чим порушив п. 16.8 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 22).
Водночас, позивач, заперечуючи факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення зазначив, що він зупинився перед світлофором за 60-70 метрів від перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, після якого одразу загорівся жовтий сингал та на перехрестя не виїжджав, що не суперечить положенням пункту 16.8 ПДР.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.4. Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту -ПДР) визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.7.3 а, в, ґ ПДР України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року сигнали світлофора мають такі значення: - зелений дозволяє рух; - зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно із п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 8.11 ПДР передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
За приписами 16.8 Правил дорожнього руху, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Слід констатувати, що в силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2024 року відповідачу було роз'яснено його обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення та зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на докази якими він обґрунтовується.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
Постановою серії ЕНА № 2045552 від 01 травня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 гривень. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 16.8 в Правил дорожнього руху України.
Водночас, доказів, які б однозначно свідчили про вину позивача ОСОБА_1 в порушенні зазначених вимог Правил дорожнього руху України суду не надано. Зокрема, до відзиву на позов відповідачем жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення не надано.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Так, на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення за цим фактом, відповідачем жодних доказів не надано.
Відтак, в ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративні правопорушення. Жодних доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутнє.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що в оскарженій постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП та винність ОСОБА_1 є недоведеною.
Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб'єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв'язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
З огляду на вищевикладене, доводи позивача відповідачем не спростовані та заслуговують на увагу.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч.І ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.(«Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08. рішення від 20.09.2016р.)
Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: - залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; - скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); - скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; - змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в даному випадку в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.7,245,252,280 КУпАП не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винуватий позивач в його вчиненні, фактичні обставини справи не встановив, належних та допустимих доказів на їх підтвердження не зібрав та не оцінив, в постанові належним чином не обґрунтував свої висновки щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідних доказів не навів, у зв'язку з чим прийняте ним рішення про накладання адміністративного стягнення є незаконним та необґрунтованим і не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати його протиправним та скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 139, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 2045552 від 01 травня 2024 року, винесену поліцейським сектора поліцейської діяльності №1 (смт. Олександрівка) відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного Управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Дахном Ігорем Володимировичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Ю. В. Крива