ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2024Справа № 910/16300/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/16300/23
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування";
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант";
про стягнення 23 083,26 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 23 083,26 грн недоплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 202.20.2548617 від 07.08.2020 в редакції додаткової угоди № 2 від 15.07.2022 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "CHERY/Tiggo 3", державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/16300/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.08.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - cтрахувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, які є предметом застави № 202.20.2548617 (далі - договір страхування), в редакції додаткової угоди № 2 від 15.07.2020, об'єктом страхування якого є транспортний засіб «Cherry Tiggo 3», кузов № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 . Строк дії даного договору з 14.08.2020 по 13.08.2027.
14.05.2023 по вулиці Гната Юри, 8 у місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW 528i», д/н НОМЕР_4 , під час виїзду з місця стоянки, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Cherry Tiggo 3», кузов № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
Абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
Згідно зі статтею 33.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися своїм правом, склали електронний європротокол, у якому зафіксували обставини скоєння ДТП.
ОСОБА_3 , 15.05.2023, звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, з врахуванням безумовної франшизи у розмірі 1 645,88 грн, на розрахунковий рахунок ТОВ «Автоцентр на Кільцевій».
15.05.2023 було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Cherry Tiggo 3», кузов № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 та зафіксовано відповідні пошкодження, в тому числі і деформацію задніх правих дверей.
Як вбачається з рахунку-фактури ТОВ «Автоцентр на Кільцевій» № Z230002000 від 15.05.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Cherry Tiggo 3», д/н НОМЕР_3 , склала 42 569,87 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт № АК23002800 від 09.06.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Cherry Tiggo 3», д/н НОМЕР_3 складає 42 569,87 грн.
Відповідно до страхового акту № 3.23.01765-1 від 23.05.2023, позивач розрахував наступну суму страхового відшкодування: 40 923,99 грн.
Платіжною інструкцією № 68810376 від 24.05.2023, позивач перерахував на користь ТОВ «Автоцентр на Кільцевій», грошові кошти в сумі: 40 923,99 грн на ремонт транспортного засобу «Cherry Tiggo 3», д/н НОМЕР_3 .
Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування", страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «BMW 528i», д/н НОМЕР_4 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/214357441.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Договором (полісом) № ЕР/214357441 передбачено, що франшиза становить 3 200,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, визначені полісом № ЕР/214357441 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду в розмірі 37 723,99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, листом № 3.23.01765 від 07.06.2023, звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування.
В свою чергу відповідач, листом № 12/4218 від 12.09.2023, повідомив позивача, що з наданих фотографій неможливо визначити складність пошкодження задніх правих дверей для визначення способу відновлення, а саме: заміна чи ремонт. У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 14 640,73 грн.
Аналогічну позицію займає відповідач і у відзиві на позовну заяву.
Однак з такою позицією відповідача суд не може погодитися, оскільки разом з позовною заявою, позивачем до суду (так само як і відповідачу) надано кольорові знімки гарної якості, з яких відповідачем можливо було встановити складність пошкодження задніх правих дверей та надати свої пояснення з урахуванням уже наданих фотографій, та, за наслідком аналізу таких фотографій визнати позов чи надати обґрунтовані заперечення щодо стану задніх правих дверей, а саме заміни чи ремонту, однак відповідачем, заперечуючи проти позову, вказується саме на те, що позивачем до заяви на виплату страхового відшкодування не надано фотографій належної якості.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 23 083,26 грн.
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Також позивач у позові просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд вказує, що позивачем, у підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу надано до матеріалів справи лише договір про надання правової допомоги № 504/22 від 28.12.2022.
Інші докази, такі як акт виконаних робіт, деталізований опис робіт та інше, які б свідчили про те, що позивачем реально було понесено такі витрати, матеріали справи не містять.
При цьому суд вказує, що що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
В свою чергу, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При вирішенні питання про покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу суд встановив, що позивач в позові зазначив, що орієнтовною сумою витрат на професійну правничу допомогу є 4 000,00 грн, однак при цьому позивач, всупереч ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не зазначив, що докази понесення судових витрат у справі будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду та такі докази до винесення рішення судом не надав, у зв'язку з чим, оскільки станом на момент прийняття даного рішення в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження таких витрат, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 22, ідентифікаційний код 36086124) 23 086 (двадцять три тисячі вісімдесят шість) грн 26 коп. страхового відшкодування та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко