Справа № 2-3042/10
/вступна та резолютивна частини/
27 жовтня 2010 р. м. Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька в складі:
головуючого - судді Домарєва О.В.,
при секретарі Луценко А.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Яковцевої І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Донецьксталь» в особі Філії «Металургійний комплекс» «Про поновлення на роботі, стягнення суми заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди», -
У червні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив поновити його на роботі в управлінні капітального будівництва «Донецьксталь - металургійний завод» філія «Металургійний комплекс», стягнути з відповідача заробітну плату за вимушений прогул з 01.06.10 по день винесення судом рішення, а також стягнути у 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.209 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ «Донецьксталь» в особі Філії «Металургійний комплекс» «Про поновлення на роботі, стягнення суми заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Домарєв
Ў Справа № 2-3042/10
27 жовтня 2010 р. м. Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька в складі:
головуючого - судді Домарєва О.В.,
при секретарі Луценко А.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Яковцевої І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Донецьксталь» в особі Філії «Металургійний комплекс» «Про поновлення на роботі, стягнення суми заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди», -
У червні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив поновити його на роботі в управлінні капітального будівництва «Донецьксталь - металургійний завод» філія «Металургійний комплекс», стягнути з відповідача заробітну плату за вимушений прогул з 01.06.10 по день винесення судом рішення, а також стягнути у 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та суду пояснив, що наказом відповідача №742 від 31.05.10 він був звільнений з посади начальника бюро технічної документації технічного відділу у зв'язку зі скороченням штату. Рішення про звільнення вважає незаконним оскільки при прийнятті зазначеного рішення відповідачем не було враховане його переважне право на залишені на роботі, а також не було запропоновано рівноцінної роботи. Просив поновити його на посаді начальника бюро технічної документації технічного відділу, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду - 5000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що позивач був звільнений з займаної посади відповідно до вимог ст. ст.40 ст. 49-2 КЗпП України і передбачених законом підстав для задоволення позову, на її думку, не мається.
Судом встановлено, що згідно наказу відповідача №530к від 01.04.05 позивача було призначено на посаду начальника бюро технічної документації технічного відділу у ЗАТ «Донецьксталь». Наказом відповідача №12/4 від 15.01.07 було створено філію «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод.
Наказом відповідача №45 від 09.02.10 з метою приведення чисельності робітників з фактичним об'ємом робіт було скорочено у структурних підрозділах посади та робочі професії, з яких в управлінні капітального будівництва було скорочено начальника бюро технічної документації технічного відділу, про що був поданий звіт у Донецький міський центр зайнятості.
Наказом №742к від 31.05.10, узгодженим з профспілковою організацією протоколом №6 від 31.05.10, ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника бюро технічної документації технічного відділу Управління капітального будівництва у зв'язку зі скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до вимог ч.І ст. 40 КЗпП - трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваним власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності, або штату працівників.
А згідно вимог ч.1 ст. 49-2 КЗпП - про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Зазначена вимога закону була виконана відповідачем повністю.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у п.1 ст. 40 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У судовому засіданні обєктивно встановлена та обставина, що у відповідача були відсутні вільні посади згідно штатного роспису, які він мав запропонувати позивачу при прийнятті рішення про його звільнення.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на обгрунтування своєї позиції в тій частині, що відповідач не запропонував позивачу рівноцінної посади, оскільки згідно наданих відповідачем відомостей посада начальника бюро технічної документації технічного відділу Управління капітального будівництва була єдиною, проте була скорочена. Позивач не мав бажання перейти на робітничу точку.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про соціальний захит дітей війни», яким передбачено переважне право позивача як дитини війни на залишення на роботі у разі скорочення штату, оскільки до кола осіб, серед яких є особи, які мають переважне право на залишенні на роботі, відносяться й ті робітники, які не мають такого переважного права та займають таку ж посаду та виконують таку ж роботу. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 був єдиним начальником бюро технічної документації технічного відділу Управління капітального будівництва, то підстави для розгляду переваг перед іншими робітниками управління були відсутні.
Відповідно до ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки судом встановлена відсутність порушення відповідачем трудового законодавства про працю відносно ОСОБА_1, суд вважає вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди безпідставними.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що у судовому засіданні не встановлено обьєктивних доказів та передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог позивача про поновлення його на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
А тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ч.І ст. 40, ч.1 ст. 49-2, ч.2 ст. 40, 235, 237-1 КЗпП , ст.ст. 10, 11, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ «Донецьксталь» в особі Філії «Металургійний комплекс» «Про поновлення на роботі, стягнення суми заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Домарєв