03.09.2024
Справа № 720/2517/24
Провадження № 3/720/984/24
03 вересня 2024 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ст. 173-2 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із тим, що він 10 червня 2024 року близько 19 години 46 хвилин перебуваючи по місцю свого проживання в с. Слобода Чернівецького району Чернівецької області, вчинив домашнє насильство відносно свого зятя ОСОБА_2 , в ході якого виражався на адресу останнього нецензурними словами та погрожував неприємностями.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що він в адресу ОСОБА_2 ніяких образ не висловлював. Також зазначив, що його зять спровокував сварку між ними.
Вислухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 173-2 КУпАП відповідальність особи настає у разі вчинення насильства у сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Дослідженими доказами встановлено, що ОСОБА_2 звернувся в поліцію із заявою про вчинення ОСОБА_1 відносно нього насильства в сім'ї.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази того, що ОСОБА_1 умисно вчинив будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 , він не застосував до нього будь-якого фізичного насильства, не висловлював погроз чи образ, не позбавляв їжі, житла, одягу, іншого майна або коштів, на які вона має передбачене законом право, у зв'язку із чим в його діях відсутні ознаки вчинення насильства в сім'ї.
Той факт, що ОСОБА_1 виражався на адресу свого зятя нецензурними словами обґрунтовано протоколом про адміністративне правопорушення, його поясненнями, які написані не власноручно та від яких він відмовився під час судового розгляду.
Однак, вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП не можна вважати достатніми та допустимими виходячи з наступного.
Більше того, протокол про адміністративне правопорушення складено без участі свідків, які б могли підтвердити факт адміністративного правопорушення, що на думку суду також не може бути доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, а тому викликає сумніви щодо правомірності оформлення протоколу та доведеності провини ОСОБА_1 , який вину у вчиненні правопорушення не визнав.
Інших доказів, які б могли підтвердити факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , у матеріалах справи не має.
Окрім цього слід зазначити, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків.
Так, людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи.
Тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тим самим, лише факт конфліктної ситуації між сторонами не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 та враховуючи, що відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП не доведена, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 173-2 ч.2, 247 п.1, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.