Справа №345/5018/24
Провадження № 1-кп/345/344/2024
про закінчення підготовчого провадження
та призначення судового розгляду
03.09.2024 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024091170000379 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
встановив
29.09.2024 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 30.08.2024 вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю учасників судового провадження.
03.09.2024 через канцелярію суду від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави. Мотивує його тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжкий, у зв?язку з чим існують ризики, які дають підстави вважати, що він з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подане нею клопотання та просила суд його задоволити. Окрім цього, просила призначити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки будь-які перешкоди для цього відсутні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Потерпілий ОСОБА_6 , та його законний представник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, однак ОСОБА_7 подала заяву у якій просила розглядати підготовче судове засідання у їх відсутності, не заперечила щодо призначення справи до судового розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Кримінальне провадження підсудне Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акта прокуророві судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.
В підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Підстав для судового розгляду кримінального провадження судом присяжних чи колегіально судом у складі трьох суддів не вбачається.
Клопотань про витребування певних речей чи документів від учасників судового провадження не надійшло.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.
Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.07.2024 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
Таким чином, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 .
Враховуючи обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися, суд приходить до висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, а також може вичинити інше кримінальне правопорушення.
Водночас, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинуваченого, а саме: його вік, те, що він не працює, не має постійного доходу, раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, зокрема, за ч. 4 ст. 186 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання на строк від семи до десяти років позбавлення волі, та не дає можливості перешкоджати правосуддю, ухилитися від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
А тому, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави, за яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися та мають високу вірогідність у зв'язку із можливістю найсуворішого покарання, а тому є виправданим продовження застосування запобіжного заходу на 60 днів.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на викладене, суддя прийшов до переконливого висновку, що клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно задоволити.
Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд вважає, що продовження тримання під вартою в цьому випадку виправдано, оскільки в наявності конкретний суспільний інтерес у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначав Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 10 лютого 2011 року "Харченко проти України", п.79.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів.
Дата судового засідання узгоджена зі сторонами кримінального провадження.
Таким чином є достатні підстави для призначення судового розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 194, 291, 314-317 КПК України, суд
завершити підготовку до судового розгляду.
Призначити кримінальне провадження № 12024091170000379 від 08.07.2024, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, до розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду о 13.00 год. 10.10.2024 року.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави строком 60 днів починаючи з 03.09.2024 до 02.11.2024 включно.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Копію ухвали для виконання в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№ 12).
Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
У судове засідання викликати прокурора, захисника, потерпілих, законного представника потерпілого та доставити обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: