Справа № 345/4795/24
Провадження № 2/345/1231/2024
про залишення позовної заяви без руху
02.09.2024 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Калуш реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, про визнання факту батьківства та стягнення аліментів,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Калуш реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви суддя приходить до висновку, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, передбачених нормами ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 (провадження № 61-15136св20) доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад, докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства, довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини.
Крім того, для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Підставою для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
У порушення вимог ч.ч. 3, 5 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано відповідного клопотання про призначення у справі судово-генетичної/судово-імунологічної експертизи, яка визначає можливість визначення батьківства. Слід зауважити, що призначення експертизи відбувається на підставі ухвали суду, яка в свою чергу може бути призначена, відповідно до ст. 197 ЦПК України, лише на стадії підготовчого провадження за клопотанням сторін. При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу положення ст. 81 ЦПК України щодо обов'язку доказування та подання доказів.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року N 3451/05, § 34, «Kalacheva V. Russian Federation»).
Згідно норм чинного ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховним Судом було роз'яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визнання батьківства обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При вивченні матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем у позовній заяві не залучено третю особу - орган опіки та піклування, оскільки участь відповідного органу опіки та піклування є обов'язковою у такій категорії справ.
Крім того, в заяві містяться позовні вимоги до відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Калуш реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, однак органу державної реєстрації актів цивільного стану із вказаною назвою не існує.
Враховуючи зазначене, позивачу необхідно визначити склад учасників справи, з врахуванням відповідних норм чинного законодавства України.
Крім того, варто зазначити, що в силу ч.ч. 1, 4 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Отже, позивачу необхідно виконати і положення ч. 1, ч. 4 ст. 53 ЦПК України.
Відповідно дост.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.
При таких обставинах, відповідно дост.185 ЦПК України, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху та позивачу сліднадатистрок для усунення недоліків.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Калуш реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, про визнання факту батьківства та стягнення аліментів, залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
Якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, вона буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: