Справа № 206/3241/24
Провадження № 3/206/1489/24
02.09.2024 року м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Плінська А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 .
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №213034 від 12.06.2024 року зазначено, що 12.06.2024 року о 18-20 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом словесних образ та погроз, тягнула за волосся та вдарила ногою в обличчя, що викликало у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, внаслідок чого потерпіла знаходилась у стані емоційної невпевненості.
ОСОБА_1 провину не визнала та пояснила, що її мати ОСОБА_2 людина похилого віку, яка страждає на деменцію, сама з собою розмовляє, влаштовує сварки, потім викликає поліцію. В ході цих сварок мати на її адресу висловлює образливі слова.
Потерпіла ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).
Судом установлено, що між ОСОБА_1 та її матір'ю ОСОБА_2 існує побутовий конфлікт, про що свідчить наявний в матеріалах справи рапорт відповідно якого за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_2 був винесений тимчасовий заборонний припис, а відносно ОСОБА_1 складений дійсний протокол.
Суд зауважує, що не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Так, конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
До компетенції суду не належить питання врегулювання конфліктних ситуацій в сім'ї в порядку положень КУпАП.
Під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Разом з цим, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Фактично, обставини, які були викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені судом, викликані сімейним конфліктом, а не протиправною поведінкою ОСОБА_1 , яка б підпадала під диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За положенням ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищезазначене, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно неї необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 284, 287, 289, 294 КУпАП ,
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А.В. Плінська