Справа № 204/6495/24
Провадження № 2/204/2978/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
20 серпня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
У липні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якій просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше ніж п'ять років до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 54,0 кв.м., житловою площею 37, 5 кв.м., прибудови літ. а, ганок літ. А1, сараїв - літ. Б, В, Г, Д, Ж, вбиральні літ. Е, споруди 1-6, І.
В обґрунтування вимог зазначає, що вона є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько ОСОБА_6 , помер ще у 1978 році. Проживши близько 12 років самотньою, її мати приблизно у 1990 році познайомилась з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після знайомства вони почали проживати спільно у будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ними також проживала мати ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . Після 5 років спільного життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішили узаконити свої стосунки та 25.08.1995 року уклали шлюб. З цього часу ОСОБА_4 став її вітчимом, але відносився до неї як до рідної доньки. Вона була дуже задоволена, що її мати знайшла собі чоловіка, та вона не була самотньою, знову отримала сім'ю, з якою проживала разом у будинку. ОСОБА_7 на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі: частина на підставі свідоцтва про право власності від 19.03.1976 року, реєстровий номер 1-1092, яке було видане, як дружині в порядку ст. 22 Кодексу про шлюб УРСР; частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 березня 1976 року, реєстровий № 1-1094, після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння, яку фактично прийняв син - ОСОБА_4 , який проживав з нею постійно однією сім'єю. Після смерті матері ОСОБА_4 продовжував проживати по АДРЕСА_2 , разом з її матір'ю, вони користувалися будинком та господарськими спорудами, городом та речами домашнього вжитку. Заявниця часто відвідувала сім'ю матері та її чоловіка, разом зустрічали свята. Оскільки. вона проживала в квартирі АДРЕСА_3 , то вони разом використовували присадибну ділянку як город. У 2014 році її син - ОСОБА_9 одружився з ОСОБА_10 , на їх весіллі також була ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , як дідусь та бабуся. Після весілля було прийнято рішення, що у квартирі АДРЕСА_3 буде проживати її син з сім'єю, а вона переїде на проживання до своєї матері та вітчима у будинок по АДРЕСА_2 . Це рішення було прийняте не тільки через вирішення житлового питання сім'ї сина, але й через те, що її мати почала дуже хворіти. У неї були проблеми з серцем, варикоз та згодом додалась онкологія, тому їй був потрібен постійний догляд та турбота. Самостійно ОСОБА_4 через свій похилий вік та стан здоров'я не міг забезпечити належний догляд за дружиною ОСОБА_5 . Таким чином, починаючи з 2015 року вона стала проживати разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 однією сім'єю, вони стали вести спільне господарство, витрачали спільні кошти на необхідні речі, продукти, ліки, разом підтримували будинок та город у належному стані. ІНФОРМАЦІЯ_6 її мати померла. Після смерті ОСОБА_5 , чоловік перебував у дуже пригніченому стані, переживав втрату дружини, тому вона була постійно разом з ним, і вони спільно переживали втрату рідної людини, продовжували спільно проживати. Через свій похилий вік та стан здоров'я ОСОБА_4 потребував стороннього догляду, тому на його прохання вона залишилася проживати з ним у будинку, спільно вести господарство та мали спільний бюджет, при цьому вона здійснювала догляд за вітчимом. ОСОБА_4 на випадок своєї смерті хотів залишити будинок їй, для цього попросив її зайнятися оформленням спадщини після смерті його матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому 28.01.2022 року він звернувся до ПН ДМНО ОСОБА_12 із заявою про прийняття спадщини. Однак, у зв'язку з тим, що були відсутні правовстановлюючі документи на будинок, оформити спадщину так і не встиг. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Після його смерті відкрилась спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_2 , яка належала померлому в порядку спадкування, яке він прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 . У встановлений строк вона звернулась до ПН ДМНО ОСОБА_12 із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , Однак, постановою від 21 лютого 2024 року їй було відмолено у вчиненні нотаріальної дії - видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не надані докази родинних відносин із спадкодавцем, а також не підтверджено факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем більше п'яти років. У нотаріуса їй стало відомо, що з заявою також звернулася ОСОБА_3 , однак вона не має уявлення хто це, оскільки вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , так як приблизно з 2015 року, вони проживали спільно та за весь цей час нічого не чула про ОСОБА_3 . Однак, з врахування поданої заяви ОСОБА_3 , вважає за необхідне залучити її до участі у справі в якості відповідача. Встановлення даного факту необхідне позивачу задля реалізації свого права на спадкування на спадкове майно, та визнання за нею права власності, а в інший спосіб здійснити це не можливо, то позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Відповдно до ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2024 року, за клопотанням сторони позивача, у приватного нотаріуса ДМНО Кейтельгіссер О.М. були витребувані копії спадкових справ після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 .
У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі, оскільки вона постійно проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю більше ніж 5 років до дня його смерті, тому вона як спадкоємець за законом четвертої черги прийняла спадщину, оскільки у встановлений строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, тому є всі підстави встановити факт її постійного проживання з спадкодавцем однією сім'єю більше 5 років по день його смерті та визнати за нею право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позицію позивача, просив її вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, проте до суду від неї надійшла заява, в якій вона проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглядати справу без її участі.
Третя особа приватний нотаріус Кейтельгіссер О.М. у судове засідання не з'явилася, але надала суду лист, в якому просила справу слухати без її участі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення позивача, свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2455.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, наданої на виконання ухвали суду, до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександри Михайлівни 8 грудня 2023 року з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка постійно проживала разом зі спадкодавцем, своїм вітчимом, за адресою: АДРЕСА_2 . За даною заявою було відкрито спадкову справу № 75058536.
Також, з матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_4 вбачається, що 27 січня 2024 року з заявою про прийняття спідщини звернулась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Підстави звернення з заявою про прийняття спадщини (черга споріднення), у заяві не зазначені.
Постановою Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександри Михайлівни від 21 лютого 2024 року, ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів у підтвердження родинних зв'язків із спадкодавцем та факту сумісного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років - як спадкоємець четвертої черги.
Постановою Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександри Михайлівни від 28 лютого 2024 року, ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , також відмовлено, оскільки не надано доказів у підтвердження родинних зв'язків із спадкодавцем та факту сумісного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років - як спадкоємець четвертої черги.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 роз'яснюється, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 25 серпня 1995 року.
ОСОБА_4 постійно проживав разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а потім з ними стала проживати й мати позивачки - ОСОБА_5 .
Згідно з довідкою Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 10697 від 13 серпня 2021 року, право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_7 , де частина домоволодіння належить їй на підставі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя від 19.03.1976 року виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1092 та частина домоволодіння - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.03.1976 року, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1094, зареєстроване в 22.03.1976 року КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 283 за реєстровим № 37.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй на праві власності майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Син померлої - ОСОБА_4 , фактично прийняв спадщину, оскільки він постійно проживав з спадкодавцем на момент її смерті.
Відповідно до положень ст. 548 ЦК УРСР, що діяли на момент виникнення даних правовідносин, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.
Згідно з абз. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично втупив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, з врахуванням зазначених положень законодавства, а також обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 проживаючи спільно з спадкодавцем на момент її смерті, фактично вступив в управління спадковим майном, а отже прийняв спадщину.
Крім того, 28 січня 2022 року з метою реалізації свого права як спадкоємця, ОСОБА_4 звернувся до приватного Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександри Михайлівни, з заявою про відкриття спадкової справи та видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері ОСОБА_7 , на підставі якої було відкрито спадкову справу № 68302020.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1222 ЦК України, передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з пояснень позивачки у судовому засіданні, з 2014 року вона стала проживати спільно з своєю матір'ю - ОСОБА_5 та своїм вітчимом - ОСОБА_4 , у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки через похилий вік та хвороби, вони потребували постійного догляду та допомоги у веденні побуту. При цьому, вони були однією сім'єю, мали спільне господарство та огород, спільний бюджет, разом відзначали всі свята.
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Чечелівським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Після смерті матері, на прохання вітчима, позивачка залишилась проживати разом з ОСОБА_4 , так як втрата дружини суттєво вплинула на стан його здоров'я, він був у дуже пригніченому стані, а через похилий вік він потребував постійного догляду та допомоги. Вони так само вели спільне господарство та мали спільний бюджет. На момент смерті ОСОБА_4 позивачка також проживала разом з померлим та здійснювала його поховання.
Факт спільного проживання позивачки разом з матір'ю та спадкодавцем з 2014 року по день його смерті (час відкриття спадщини), також у судовому засіданні був підтверджений показами свідків.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є сусідами позивачки, зазначили, що ОСОБА_15 проживала з ОСОБА_4 та своєю матір'ю тривалий час, приблизно з 2013-2014 року. До цього часу, вона постійно приходила до них в гості, допомагала по господарству, а потім вже переїхала на постійне проживання. Мати ОСОБА_15 хворіла та потребувала догляду, а після її смерті вона доглядала за ОСОБА_16 , який через свій вік не міг вже жити сам, без сторонньої допомоги. Вона займалася й їхнім похованням.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 1258 ЦК країни, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше ніж п'ять років до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачка звертається до суду з вимогою про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 54,0 кв.м., житловою площею 37, 5 кв.м., прибудови літ. а, ганок літ. А1, сараїв - літ. Б, В, Г, Д, Ж, вбиральні літ. Е, споруди 1-6, І.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини ( частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменті державної реєстрації речового права на нерухоме майно ( стаття 19 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право ( об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Як вже було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_7 , спадщину у вигляді домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , однак провести державну реєстрацію переходу право власності не встиг.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Що стосується наявної у матеріалах спадкової справи заяви відповідачки ОСОБА_3 про прийняття спідщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , у якій зазначено, що вона приймає спадщину після його смерті, то суд не приймає до уваги дану заяву при вирішенні питання визнання права власності в порядку спадкування, оскільки відповідачка у судове засідання не з'явилася, відзиву не надала, та не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували родинні з'язки з померлим та право на черговість спадкування.
Враховуючи викладене, підстави позову та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1216-1218, 1222, 1258, 1261, 1262, 1297 ЦК України, ст. ст. 548, 549 ЦК (УРСР), ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ), третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) про встановлення факту проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше ніж п'ять років до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А, загальною площею 54,0 кв.м., житловою площею 37, 5 кв.м., прибудови літ. а, ганок літ. А1, сараїв - літ. Б, В, Г, Д, Ж, вбиральні літ. Е, споруди 1-6, І.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська