Справа № 442/6673/24
Провадження №3/442/1907/2024
Іменем України
03 вересня 2024 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце проживання - АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 09.08.2024 року вбачається, що 09.08.2024 року близько 09.30 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно свого тестя - ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав його, сварився, ударив рукою по обличчю, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психологічному здоров'ю.
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 пояснив, що у них з тестем виникла сварка, однак, він не ображав його образливими словами та тілесних ушкоджень не заподіював. Саме він - ОСОБА_1 викликав поліцію, однак працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення на нього.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Тож, досліджуючи останній, разом із іншими, додатними до нього матеріалами, суд прийшов до таких висновків.
Відповідальність за ч.1 ст.173-2КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого,а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, повязаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід зазначити, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Зокрема, ЄСПЛ під час розгляду справ ОСОБА_3 і С.М. проти Молдови»13, «Левчук проти України»14, «Талпіс проти Італії»15, «OPUZ проти Туреччини» 16 неодноразово констатував, що домашнє насильство є жорстоким поводженням та проявом нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження.
З фабули протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинив щодо свого тестя - ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. В даному протоколі ОСОБА_2 зазначений як потерпіла особа. В той час, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що у них виник конфлікт. Виклик в поліцію здійснив ОСОБА_1 , який, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, вказаний порушником.
Беручи до уваги зазначене, проходжу до висновку, що 09.08.2024 року, мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та тестем, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Сама по собі сварка в сім'ї, нецензурні висловлювання чи образи не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП, позаяк, останнім не було заподіяно шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого, у той час, як у цій ситуації мав місце саме конфлікт.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тому, беручи до уваги вищевикладене, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1ст. 247 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 247, 278, 283 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Курус Р.І.