Іменем України
02.09.2024 Справа №607/10700/24 Провадження №2-а/607/249/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
представника позивача адвоката Присяжнюк М.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що інспектором 1 взводу ТОР роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Вівчаром Н.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2058624 від 03.05.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
У постанові зазначено, що 03.05.2024 о 09 год. 36 хв. на вул. Князя Острозького, 14 у м. Тернополі водій здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив п. 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що дана постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із тим, що така зупинка була зумовлена погіршенням самопочуття позивача у зв'язку із наявністю у нього інвалідності, після чого позивач на виконання вимог Правил дорожнього руху України увімкнув аварійну світлову сигналізацію та виставив знак «Водій з інвалідністю». Також позивачу не було забезпечене право на правову допомогу.
За таких підстав позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2058624 від 03.05.2024, якою на ОСОБА_2 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.
15.05.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання на 23.05.2024, визначений відповідачу строк для подання відзиву.
22.05.2024 відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, до постанови долучені докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, постанова є обґрунтованою та винесена з урахуванням об'єктивних обставин справи.
23.05.2024 судове засідання відкладене на 07.06.2024 у зв'язку із відсутністю вільної зали судових засідань.
07.06.2024 судове засідання відкладене на 01.07.2024 за клопотанням представника позивача.
01.07.2024 судовий розгляд справи не здійснювався у зв'язку з оголошенням на території Тернопільської області повітряної тривоги. Судове засідання у справі призначене на 20.08.2024.
20.08.2024 судове засідання відкладене на 02.09.2024 у зв'язку із неявкою представника позивача.
У судовому засіданні 02.09.2024 представник позивача ОСОБА_2 адвокат Присяжнюк М.О. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні 02.09.2024 представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Лобач М.В. позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, та просила у позові відмовити повністю.
У судове засідання 02.09.2024 позивач ОСОБА_2 не з'явився, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
При цьому ст. 268 КУпАП серед іншого передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Також згідно зі ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Суд установив, що 03.05.2024 інспектором 1 взводу ТОР роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Вівчаром Н.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2058624. Даною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.
У постанові зазначено, що 03.05.2024 о 09 год. 36 хв. на вул. Князя Острозького, 14 у м. Тернополі водій ОСОБА_2 здійснив зупинку транспортного засобу марки «Chevrolet Equinox», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті, чим порушив п. 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, пункт 15.1 Правил дорожнього руху визначає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п. 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Пункт 1.10 Правил дорожнього руху визначає, що вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Згідно з п. 15.14 Правил дорожнього руху у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, полягає, зокрема у порушенні правил зупинки.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснена ним зупинка транспортного засобу була вимушеною і зумовлена погіршенням самопочуття позивача у зв'язку із тим, що останній є особою з інвалідністю з дитинства та у нього наявні порушення опорно-рухової системи. Позивач пройшов до приміщення державної виконавчої служби, де раніше працював, та зробив собі обезболювальну ін'єкцію. При цьому позивач увімкнув аварійну світлову сигналізацію та виставив знак «Водій з інвалідністю».
Крім цього, позивач вказав, що патрульний поліцейський не забезпечив отримання позивачем безоплатної правової допомоги, чим порушив право позивача на захист та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає таке.
Частина 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» визначає, що безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб, зокрема: 1) повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 2) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 3) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону.
Порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначений ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.
Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.
При цьому до переліку осіб, за зверненнями яких особі може надаватись безоплатна правнича допомога під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, патрульні поліцейські даною нормою закону не віднесені.
Натомість відповідно до Порядку інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1363 від 28.12.2011, уповноваженими суб'єктами інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги є особи уповноважені застосовувати адміністративне затримання чи адміністративний арешт або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, уповноважені здійснювати затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або затримання на підставі ухвали слідчого судді.
Системний аналіз указаних вище положень закону та нормативно-правового акта свідчить про те, що особа, відносно якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення та відносно якої не застосовані адміністративне затримання та/або адміністративний арешт, має право на звернення до відповідного центру з надання безоплатної правничої допомоги у порядку, визначеному Законом України «Про безоплатну правничу допомогу».
При цьому обов'язок патрульних поліцейських повідомити центр з надання безоплатної правничої допомоги та забезпечити право особи на безоплатну правничу допомогу виникає виключно у разі, якщо до такої особи застосовано процедуру адміністративного затримання та/або адміністративного арешту.
Так, для спростування доводів, викладених у позовній заяві, і на підтвердження правомірності постанови серії ЕНА № 2058624 від 03.05.2024 відповідач надав відеозаписи з нагрудної камери патрульного поліцейського № 474769 (назви файлів «2-2-5cdaa550-182e11ef-a1ea-cf0b13608979», «2-2-976dd640-1821-11ef-977d-fff89abca96d»).
З відеозаписів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та за наслідками такого роз'яснення позивач вказав, що бажає скористатись правом на безоплатну правничу допомогу. При цьому позиція позивача ґрунтувалась саме на обов'язку патрульного поліцейського забезпечити позивачу таку правничу допомогу.
Неодноразові роз'яснення патрульного поліцейського про відсутність у нього обов'язку забезпечувати позивачу адвоката з безоплатної правничої допомоги, оскільки позивач не є особою, до якої застосоване адміністративне затримання, а також роз'яснення про можливість позивача самостійно скористатись правом на звернення за отриманням безоплатної правничої допомоги, були позивачем проігноровані та розцінені як відмова патрульного поліцейського забезпечити право позивача на захист. При цьому клопотання про необхідність відкладення розгляду справи з метою залучення позивачем адвоката Коваль В.П. поліцейським не заявляв.
За таких підстав суд вважає, що посадова особа, яка здійснювала розгляд справи відносно ОСОБА_2 , у повній мірі виконала свій обов'язок щодо забезпечення права останнього на захист шляхом роз'яснень положень закону та надання позивачу можливості залучити до участі у розгляді справи адвоката. Однак позивач таке право не реалізував із суб'єктивних причин, що спростовує доводи позивача про незабезпечення його права на правничу допомогу та порушення процедури розгляду справи.
Також суд звертає увагу, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а не є релевантними з обставинами цієї справи, оскільки зі змісту зазначеної постанови вбачається, що у такій йдеться про відмову працівника поліції у забезпеченні правової допомоги взагалі, а не безоплатної правничої допомоги, якою при винесенні оскаржуваної постанови бажав скористатися ОСОБА_2 .
Крім цього, за загальним правилом доказування, передбаченим ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відтак, зазначаючи, що здійснена позивачем зупинка транспортного засобу була вимушеною, позивач не звільняється від обов'язку довести такі обставини патрульному поліцейському під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та суду під час розгляду даної адміністративної справи.
Однак жодні докази, з яких можливо було б встановити, що 03.05.2024 о 09 год. 36 хв. у позивача мало місце раптове погіршення стану здоров'я, у зв'язку із чим позивач вимушений був пройти до приміщення державної виконавчої служби та зробити собі обезболювальну ін'єкцію, суду не надані. Саме по собі посилання на те, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства, не підтверджує ні вид захворювання, унаслідок якого позивачу встановлено інвалідність, ні те, що таке захворювання потребує здійснення ін'єкцій, ні те, що така ін'єкція була здійснена позивачем 03.05.2024.
Так само суду не надані докази, що позивач після зупинки транспортного засобу у повній мірі виконав вимоги пунктів 9.9-9.11 Правил дорожнього руху, зокрема установив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.
Указані обставини у сукупності дають підстави дійти висновку, що відповідач довів належними та достатніми доказами, а позивач не спростував наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та відсутність з боку патрульного поліцейського порушень під час розгляду справи про це адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного суд вважає, що під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії серії ЕНА № 2058624 від 03.05.2024 патрульний поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а сама постанова відповідає вимогам ст. 268, 278, 279, 280, 283 КУпАП, є правомірною та відсутні підстави для її скасування.
Так, ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а відтак рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 484,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3641843372.1 від 15.04.2024. Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у позові судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.
Також відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Ураховуючи, що позивач у позовній заяві вказав про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сплатив позивач у зв'язку з розглядом цієї справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне згідно зі ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9, 122, 245, 268, 278, 279, 280 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, суд
У позові ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.
Залишити постанову інспектора 1 взводу ТОР роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вівчара Н.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2058624 від 03.05.2024 без змін.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок покласти на позивача ОСОБА_2 .
Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених позивачем ОСОБА_2 та пов'язаних з розглядом справи судових витрат на 13.09.2024 на 14 год. 00 хв. у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.
Надати позивачу ОСОБА_2 строк п'ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Присяжнюк Мар'яна Олександрівна, місцезнаходження: вул. С.Стадникової, буд. 2, офіс 72, м. Тернопіль.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
CуддяІ. В. Марциновська