Дата документу 02.09.2024
Справа № 334/8721/23
Провадження № 1-кп/334/349/24
02 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12023082050001744 від 28.08.2023 за звинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токмак, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 19.05.2004 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 29.12.2006 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.289 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 27.03.2007 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.185, ст..70 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 17.05.2007 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст. 304, ч.1 ст.70 КК України до 4-х років позбавлення волі. Звільнений по відбуттю строку покарання 25.01.2011;
- 18.10.2011 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 07.03.2013 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.15, п.1,12 ч.2 ст.115, п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 13-ти років позбавлення волі. Звільнений з ДУ «Шепетівська виправна колонія №98» по відбуттю строку покарання 09.06.2023,
- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, а також достовірно знаючи про те, що до Кримінального кодексу України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 27.08.2023 приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом ривку з кишені сорочки потерпілого ОСОБА_7 , відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy» моделі А10S в корпусі чорного кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , вартістю 1873 грн. 00коп., пенсійним посвідченням на ім'я потерпілого ОСОБА_7 та грошовими коштами в сумі 320гривень, які належать останньому.
Після чого, ОСОБА_5 , утримуючи при собі відкрито викрадене майно потерпілого ОСОБА_7 , залишив місце вчиненого кримінального правопорушення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2103 грн. 00 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, пояснив суду, що дійсно в кінці серпня 2023року, більш точної дати не пам'ятає, він йшов додому через двори біля 9 міської лікарні в м.Запоріжжі, більш точної адреси назвати не може, оскільки не місцевий, побачив якогось чоловіка, у якого з кишені піджаку було видно мобільний телефон та вирішив його собі забрати. Сказав потерпілому, що у нього щось випало, той повернувся, і він витягнув з кишені телефон та грошові кошти і пенсійне посвідчення? які знаходились поруч з телефоном у кишені, і пішов далі. Коли потерпілий помітив, що у нього зникли речі, почав кричати та наздоганяти його. Викрадені речі було повернуто потерпілому. Чому так вчинив пояснив збігом тяжких особистих обставин, оскільки після відбуття покарання не зміг повернутись додому до м.Токмак, оскільки його місто після повномасштабного вторгнення рф не територію України вже було окуповане, працевлаштуватись офіційно не зміг, постійного місця проживання не мав, мав скрутне матеріальне становище. Свою вину визнав повністю, протиправність свого діяння усвідомив, просив суд призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та відшкодування матеріальної шкоди, та те що він активно сприяв розкриттю даного кримінального правопорушення, вказав куди у кому здав викрадений телефон та детально розповів всі обставини скоєного.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Суд враховує наявні в матеріалах справи заяви потерпілого ОСОБА_7 , в якій останній просить проводити судові засідання без його участі, в зв'язку з поганим станом здоров'я. З цивільним позовом у кримінальному провадженні потерпілий не звертався. Також судом в ході судового слідства було досліджено покази, які були надані потерпілим під відеозапис на досудовому слідстві ( ч.4 ст.95 та ч.11 ст.615 КПК України), який підтвердив обставини скоєного відносно нього злочину невідомим чоловіком, який відкрито викрав у нього з кишені піджаку мобільний телефон, пенсійне посвідчення та грошові кошти. При цьому потерпілий також зазначив, що в подальшому він впізнав цю особу на одному з пред'явлених йому фотознімків.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що десь о 12-00годині, в серпні або вересні 2023року, місяць не пам'ятає, вона вийшла на вулицю Щаслива, поблизу 9-ої лікарні та побачила чоловіка років 70-80-ти, який йшов по вулиці і голосно кричав, що у нього викрали телефон. Вона підійшла спитала що трапилось, чоловік сказав, що у нього викрали телефон. Вона зателефонувала своїй знайомій, яка працює у відділенні ОСОБА_9 щоб заблокувати картки, прив'язані до телефону, та викликала поліцію. Працівники поліції допитали її на місці, на цьому все.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що це була неділя, вихідний день, вона сиділа вдома і почула крики, вийшла на балкон подивитись, що там відбувається. Побачила як повз будинку пробігав молодий чоловік, але не звернула на нього уваги, хотіла подивитись, хто кричить. Потім вийшла якась жінка, сказала, щоб я викликала поліцію, бо у чоловіка викрали телефон. Чоловік похилого віку біг за тим солодим чоловіком і кричав, мені стало шкода діда, я викликали поліцію і чекала разом з ним, поки працівники поліції приїхали за викликом. Працівники поліції зателефонували на номер, який їм повідомив дідусь, однак телефон був уже вимкнений. Це булі влітку 2023року, точної дати не пам'ятаю. Молодий чоловік , який втікав, був худорлявої статури, детальніше описати його не змогла, бо не звернула на нього уваги.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працює в ломбарді на АДРЕСА_4 . До нього в кіоск прийшов чоловік, запропонував телефон. На запитання, чи він не крадений, той відповів, що ні. Пізніше прийшли працівники поліції з обшуком і вилучили той мобільний телефон. Це було приблизно в листопаді 2023року. Обличчя чоловіка, який приносив телефон, не пам'ятає.
Окрім наведених показів потерпілого та свідків вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується також доказами, зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження, дослідженими судом і визнаними належними, та які узгоджуються з поясненнями, наданими суду і між собою:
- відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023082050001744 відомості про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією за ч.4 ст.186 КК України внесені до ЄРДР від 28.08.2023 за заявою потерпілого ОСОБА_7 (а.с.35);
- з протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.08.2023року вбачається, що кримінальне провадження, яке є предметом даного судового розгляду, розпочате на підставі заяви ОСОБА_7 з приводу крадіжки мобільного телефону невідомим чоловіком 27.08.2023 близько 10-00год. (а.с.36);
- протоколом огляду місця події від 27.08.2023 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.37-43);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.08.2023, проведеного оперуповноваженим ВКП Запорізького РУ ГУНП в Запорізькій області у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_12 , встановлено, що свідок впізнав особу на фото №4 ( зображено ОСОБА_5 ), як чоловіка, який передав йому крадений мобільний телефон і прохав продати його на ринку (а.с.54-56);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.08.2023, проведеного слідчим Запорізького РУ ГУНП в Запорізькій області у присутності двох понятих за участю потерпілого ОСОБА_7 , встановлено, що потерпілий впізнав особу на фото №1 ( зображено ОСОБА_5 ), як особу, яка 27.08.2023 приблизно о 10-30год. за адресою: АДРЕСА_3 вчинила відносно нього кримінальне правопорушення, а саме відкрито заволоділа його майном (а.с.73-77);
- висновком судової товарознавчої експертизи від 01.09.2023 року №СЕ-19/108-23/13714-ТВ, відповідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung Galaxy» моделі А10S в корпусі чорного кольору без пошкоджень в справному стані, який знаходився у користуванні з 30.12.2020року на момент вчинення злочину, станом на 27.08.2023 складає 1783грн. 00коп. (а.с.59-64).
- постановою про визнання речових доказів від 30.08.2023, відповідно до якої визнано речовим доказом мобільний телефон марки «Samsung Galaxy» моделі А10S в корпусі чорного кольору, передано потерпілому на зберігання.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, мають безпосереднє значення для даного кримінального провадження, не викликають будь-якого сумніву у їх достовірності та у своїй сукупності вказують на причетність ОСОБА_5 до злочину, передбаченого ст.186 ч.4 КК України.
З огляду на викладене, суд, враховуючи сукупність наведених вище та досліджених судом належних та допустимих прямих та непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими та послідовними, не містять суперечностей та доповнюють один одного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Отже, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Також, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує дані про його особу, те, що останній офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх осіб на утриманні не має, однак має матір похилого віку, яка проживає на окупованій території в м.Токмак, те, що у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше неодноразово судимий.
Окрім того, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що в період досудового розслідування і під час судового розгляду, останній винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнавав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завданні збитки, вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом'якшуючими покарання обставинами.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Таким чином, підстава застосування ст. 69 КК України складається з двох елементів, що характеризують вчинений злочин і особу винного, а саме: а) наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що певним чином характеризують особу винного.
Крім того, відповідно до висновку суду касаційної інстанції, викладеного у постанові ВС/ККС у справі № 712/4384/20 від 27.04.2021 року, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи факт наявності пом'якшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого, про що свідчила його поведінка в судовому засіданні, засудив свою протиправну поведінку, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин), що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також враховуючи особу винного, який на обліках не перебуває, відсутність будь-яких матеріальних претензій до обвинуваченого зі сторони потерпілого, позиція прокурора у судових дебатах, дають можливість дійти обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 , покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та перейти до покарання, нижче від найнижчої межі, визначене санкцією статті КК України за це кримінальне правопорушення - у виді п'яти років позбавлення волі.
На переконання суду саме таке покарання відповідатиме його меті, гуманності та справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи, які складають 478 грн. 00 коп., суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід, застосований ухвалою суду від 01.09.2023 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід залишити в силі до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення у період із 01.09.2023 року по день набрання вироком законної сили включно.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 01.09.2023 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення у період із 01.09.2023 року по день набрання вироком законної сили включно.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта по кримінальному провадженню для проведення судової експертизи в розмірі 478 грн. 00 коп., стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy» моделі А10S в корпусі чорного кольору, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , - залишити останньому за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя: ОСОБА_1