Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4621/24
02.09.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв В.В., звернулвся до суду з позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , батько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ). Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . У різних документах батько позивача ідентифікований як «Миколай», зокрема, у свідоцтві про смерть, у довідках та у заповіті, що пов'язано із орфографічною помилкою в написанні його імені. 03 жовтня 2000 року, спадкодавець залишив заповіт, зареєстрований у реєстрі № 2494, посвідчений приватним нотаріусом Мезей Г.Я., Виноградівського районного нотаріального округу, яким розпорядився всім його майном на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нумерація будинку змінилася з 34 на 44. Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, в тому числі на жилий будинок загальною площею 80,3 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 . Серед членів сім'ї залишились тільки: дружина ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), позивач (син) - ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , дітей не мала). ОСОБА_1 , на якого був укладений заповіт, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (оскільки після похорону батька, позивач проводив там ремонти, займався господарством, випасував худобу, проводив косметичну побілку, реставрував огорожу, збирав урожай, підрізав виноград, про що свідчить відповідний Акт). У зв'язку з цим ОСОБА_1 став власником спадкового майна в цілому, а саме житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на спадкове майно, однак із-за відсутності правовстановлюючого документа на будинок отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У зв'язку з ституацією яка склалася позивач змушена звернутися до суду із позовом про визнання за ним права власності на спадковий будинок в порядку спадкування.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача ОСОБА_5 подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, заперечень проти позовних вимог не має.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який у свідоцтві про смерть серії серії НОМЕР_1 , довідках та у заповіті ідентифікований як «Миколай».
Померлий проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 18.06.2024 № 20.2-07/217.
Після смерті батька позивача залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 та рахується за спадкодавцем на підставі записів погосподарської книги №6 особовий рахунок 0430-1, що стверджується довідкою №20.2-07/223 від 18.06.2024 Виноградівської міської ради.
03 жовтня 2000 року, спадкодавець залишив заповіт, зареєстрований у реєстрі № 2494, посвідчений приватним нотаріусом Мезей Г.Я., Виноградівського районного нотаріального округу, яким розпорядився всім його майном на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заповіт заповідачем не змінено і не скасовано.
Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом.
Спадкоємці за законом відсутні, оскільки дружина спадкодавця ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а його дочка - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , дітей не мала.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Таким чином, спадкування після смерті батька позивача відбувалось за правилами, встановленими ЦК 1963 р.
Після смерті батька позивач прийняв спадщину у відповідності до ст.549 ЦК Української РСР, оскільки після похорону батька, позивач проводив ремонти в спадковому будинку, займався господарством, випасував худобу, проводив косметичну побілку, реставрував огорожу, збирав урожай, підрізав виноград, про що свідчить відповідний Акт від 19.06.2024.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно із правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін'юсту від 22.02.2012 року N 296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У зв'язку з необхідністю оформлення спадкових прав у липні 2024 року позивач звернувся до державного нотаріуса.
Разом з тим листом завідуючої Виноградівської державної нотаріальної контори від 02.07.2024 № 261/01-16 позивачу було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно немає можливості, оскільки не представлено правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкодавцеві та роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до суду.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до «Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 », складеного 26.06.2024 року, за підписом начальника РБТІ та штампом округлої форми, будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами рахується за ОСОБА_2 , на підставі довідки, виданої Виноградівською міською радою від 20.03.2024 року №20.8-07/223 та складається з - «А - Житловий будинок, 1961 року побудови, Б - літня кухня, В - вбиральня, №1 Ворота, №2 Огорожа», вартість будинку складає 56 646 грн.
Загальна площа житлового будинку - 80,3 квадратних метрів, житлова - 30,7 м.кв.
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 року правовстановлюючі документи на житловий будинок не оформлені.
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах судами повинні оцінюватись у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, ст.ст.16, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, Постановою ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ІПН НОМЕР_2 , право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв. м, житлова площа 30,7 кв. м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко