Справа № 627/259/24
15 серпня 2024 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
представника позивача , адвоката Собини П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову №20 від 12.03.2024, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 13 600,00 грн.
В позові зазначено , що 14.02.2024 ПОГ СП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Ковалем С. О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №555334 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП, за те, що нібито вона 13.01.2024 , близько 19 год 00 хв , перебуваючи на робочому місці в кафе « Міраж» по АДРЕСА_1 , здійнила продаж алкогольних напоїв неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду протоколу, адміністративною комісією при виконавчому комітеті Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області прийнято постанову №20 від 12.03.2024, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 13600,00 грн. Позивачка вважає винесену постанову адміністративної комісії незаконною , необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню , оскільки , на її думку, відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, також відсутні будь-які належні та допустимі докази вини позивачки. Оскаржувана постанова винесена без огляду відеозапису на боді- камеру поліцейського під час складання протоколу про адміністративне правопорушення , оскільки офіцер громади ОСОБА_3 здійснював на ОСОБА_1 психологічний тиск , внаслідок чого позивачка погодилася підписати пояснення під диктовку поліцейського. Позивачці було заборонено поліцейським здійснювати відео фіксацію на власний телефон. При винесенні оскаржуваної постанови , адміністративна комісія не надала належної оцінки обставинам , а саме , що відсутня подія продажу позивачкою алкогольних напоїв неповнолітній особі . Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення , ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення 13.01.2024 , однак протокол про адміністративне правопорушення був складений поліцейським 14.02.2024 . В матеріалах справи відсутній рапорт поліцейського офіцера громади про отримання ним інформації про вчинене адміністративне правопорушення , що унеможливлює встановити дату , коли саме поліцейський дізнався про наявність адміністративного правопорушення. Також в протоколі не зназначені свідки адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не містить доказів зафіксованого факту продажу позивачем алкогольних напоїв неповнолітній особі. Відеозапис , на думку позивачки , не можна вважати належним доказом , оскільки відеозапис не був досліджений в оригіналі. Також відсутній фіскальний чек про продаж алкогольного напою.
04.04.2024 на позовну заяву відповідачем подано відзив , в якому позовні вимоги не визнає та зазначено , що протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.03.2024 №20 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП було надано належну оцінку обставинам щодо події продажу позивачкою алкогольних напоїв неповнолітній особі, що підтверджується показанням потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , тому позивачка на законних підставах визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов , просить задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність , проти позову заперечує , просить ухвалити рішення на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши письмові докази по справі №20/2024 ,відеозапис , дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтями 7, 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.
Нормами статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»
Відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: 1) особами, які не досягли 18 років.
Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Санкція цієї статті передбачає відповідальність у виді штрафу у розмірі від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, полягає у порушенні працівником підприємства (організації) торгівлі правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями та тютюновими виробами, зокрема, його продаж особі, яка не досягла 18 років.
Суб'єктом зазначеного правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі.
Формулювання зазначеного складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що визначальним є факт продажу працівником торгівлі пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.
За приписами статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Опис обставин, установлених під час розгляду справи, повинен містити вказівку на дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть. У контексті ч. 2 ст. 156 КУпАП опис обставин, крім згаданого вище, має містити ідентифікуючі дані особи, якій продано алкогольні, слабоалкогольні напої або тютюнові вироби (прізвище, ім'я, по батькові, повна дата народження), а також кількісні й вартісні характеристики проданого напою чи виробу.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП (ч. 1 ст. 218 КУпАП).
При розгляді протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП , адміністративною комісією було дотримано вимоги законодавства, а саме справа розглянута в межах строку, визначеного законодавством, повноважною комісією за наявності кворуму, в присутності захисника особи , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Собини М.П.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність... ( ст. 33 КУпАП).
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Слід зазначити, що склад правопорушення це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Матеріалами справи встановлено , що 14.02.2024 ПОГ СП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №555334 про те, що 13.01.2024 , близько 19 год 00 хв , ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою : АДРЕСА_1 , в порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснила продаж алкогольних напоїв неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинила адміністративне правопорушення , передбачене ч.2 ст.156 КУпАП.
За результатами розгляду протоколу адміністративною комісією при виконавчому комітеті Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області прийнято постанову №20 від 12.03.2024, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 13 600,00 грн.
Як зазначено у постанові , що ФО-П ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою : АДРЕСА_1 , в порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснила продаж алкогольних напоїв неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про її оскарження.
На підтвердження того факту, що позивачка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, відповідач надав протокол по справі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №555334 від 14.02.2024, у якому зафіксовано факт продажу ОСОБА_1 алкогольного напою неповнолітній особі ОСОБА_2 , письмові пояснення позивачки ОСОБА_1 від 14.02.2024; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , згідно яких, 13.01.2024 невідома жінка в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » продала їй та її подрузі ОСОБА_4 алкогольні напої; аналогічні пояснення свідка ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , 11.01.2010 , тобто станом на 13.01.2024 року вона є неповнолітньою особою, копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , 26.11.2010 , тобто станом на 13.01.2024 року вона є малолітньою особою ; пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , свідоцтва про народження неповнолітніх осіб; витяг про державну реєстрацію прав РКП « Краснокутського БТІ » від 14.01.2011 , згідно якого власником нежитлової будівлі - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 ; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.08.2021, згідно якої ОСОБА_1 з 22.06.2011 є фізична особа-підприємець ; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ,виданого Солоницівським ВМ Дергачівського РВ УМВС України в Харківській області від 13.12.1997; ліцензію Головного управління ДПС у Харківській області від 17.01.2024 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ОСОБА_1 ; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.03.2005 ,згідно якої ОСОБА_5 є фізична особа-підприємець ; рішення Краснокутського районного суду Харківської області від від 10.11.2010 , згідно якого за ОСОБА_5 визнано право власності на комплекс нежитлових будівель за вище зазначеною адресою; диск з відеозаписом , на якому молоді дівчата , які називають себе ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , сидять за столом та вживають невідому рідину ;довідку ПОГ СП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 від 16.02.2024 , що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувалася . Ці докази були досліджені відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, що засвідчує протокол засідання адміністративної комісії.
Так , відповідно до письмових пояснень особи , яка притягається до адміністративної відповідальності , ОСОБА_1 , наданих працівникові поліції від 14.02.2024, вона є фізичною особою-підприємцем з 2011 року , має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та здійснює свою діяльність у сфері розважально-ресторанного бізнесу разом з чоловіком ОСОБА_5 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в с-щі Краснокутськ. Так ,13.01.2024, з 18 год 00 хв, вона перебувала на своєму робочому місці , за барною стійкою ,де обслуговувала відвідувачів кафе. Вона не виключає можливості , що продала алкогольні напої неповнолітній особі ,при цьому вік її не запитувала та будь-які документи, що посвідчують особу не вимагала.
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_5 від 14.02.2024 , він з 2005 року є фізичною особою-підприємцем , має у власності кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в с-щі ОСОБА_18 та разом з дружиною ОСОБА_1 здійснює свою діяльність у сфері розважально-ресторанного бізнесу. Під час роботи кафе він здійснює пропускний режим до приміщення та слідкує за громадським порядком у закладі. Дружина ОСОБА_1 , перебуває в цей час за барною стійкою та здійснює продаж алкогольних та безалкогольних напоїв . Про те, що 13.01.2024 його дружина продала неповнолітній особі алкогольні напої йому не відомо.
Відповідно до письмових пояснень неповнолітніх свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , вони разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 13.01.2024 ,у вечірній час , прийшли до кафе « Міраж» в с-щі Краснокутськ , для святкування Дня народження ОСОБА_20 . Заходячи до приміщення кафе , у свідків не запитували вік та будь-які документи , що посвідчують їх особи. У кафе ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у невідомої жінки ,яка перебувала за барною стійкою , купували алкогольні напої , замовляли кальян, після чого дівчата розпивали ці напої та курили кальян. Під час вживання дівчатами алкогольних напоїв , їх знімали на відео на мобільний телефон. Пізніше ОСОБА_23 та ОСОБА_21 стало зле та їх відвезли додому .
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_7 від 13.02.2024 , її дочка з іншими дівчатами 13.01.2024, у вечірній час, пішла до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для святкування Дня народження . Близько 22 год 30 хв, дочка повернулася додому в стані алкогольного сп'яніння , в неї була хитка хода та запах алкоголю з порожнини рота . Дочка повідомила , що алкогольні напої були придбані в кафе « Міраж» , де їх і вживала .
Відповідно письмових пояснень свідка ОСОБА_24 від 13.02.2024 , її дочка з іншими дівчатами 13.01.2024, у вечірній час, пішла до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для святкування Дня народження ОСОБА_20 . Пізніше їй на телефон зателефонувала ОСОБА_25 та повідомила , що необхідно забрати додому дочку , оскільки їй стало зле. Вона відразу пішла до кафе та забрала дочку.
Згідно пиьмових пояснень свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 13.02.2024 , вони 13.01.2024 перебували в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та сиділи за столиком зі знайомими дівчатами, після чого бачили як дівчатам ОСОБА_23 та ОСОБА_21 стало зле та свідкам не відомо , від чого саме дівчата стали втрачати свідомість , вони не бачили хто саме купував та чи вживали потерпіла та інші дівчата алкогольні напої .
Окрім того , адміністративною комісією під час засідання була допитана потерпіла неповнолітня ОСОБА_2 , в присутності матері ОСОБА_7 та представника служби у справах дітей Краснокутської селищної ради, яка пояснила , що 13.01.2024 вона зі своїми подругами ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 перебували в кафе «Міраж», де потерпіла підійшла до барної стійки та замовила 4 пластикових стакана коктейлю віскі з колою для себе та подруги ОСОБА_21 , вартістю 50,00 грн за один коктейль , на загальну суму 200,00 грн .Розрахувалася вона за коктейль готівкою, однією купюрою, при цьому фіскальний чек барменом не видавався. Випивши з ОСОБА_27 зазначений коктейль , пішли знову до барної стійки, придбавши кожна коктейль «Бронепоїзд»,який складається з 6 шотів з алкогольних та неалкогольних напоїв. Кожна з них випила по коктейлю , після випитого нічого більше нічого не пам'ятає. Під час вживання алкогольних напоїв потерпілою , дівчата знімали відео.
Окрім того , на засіданні комісії надала свої пояснення неповнолітня свідок ОСОБА_4 , в присутності матері ОСОБА_24 та представника служби у справах дітей Краснокутської селищної ради, яка пояснила, що 13.01.2024 вона з подругами пішла в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , де підійшовши до барної стійки з ОСОБА_28 замовили собі по коктейлю віскі з колою та кальян. Після чого , знову за барною стійкою придбали алкогольний коктейль « ІНФОРМАЦІЯ_3 », після випитого їй стало зле, нічого не пам'ятає , прокинулася вдома.
Допитаний на засіданні комісії свідок ОСОБА_14 , в присутності матері ОСОБА_29 та представника служби у справах дітей Краснокутської селищної ради , пояснив , що 13.01.2024 його до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » запросила знайома ОСОБА_22 відсвяткувати її День народження . Прийшовши до кафе близько 18 год 00 хв , на вході у приміщення , його запитали чи він повнолітній та чи буде вживати спиртні напої. Свідок повідомив , що не буде , та зайшов до залу приміщення, після чого сів за стіл до дівчат , які вживали алкогольні напої та знімали на відео. Потім дівчатам ОСОБА_30 та ОСОБА_27 стало зле та їх відвезли додому.
Згідно положення ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
При цьому, положення цієї статті є бланкетними, оскільки вичерпно не відображають відомостей, які необхідно зазначати у протоколі про адміністративне правопорушення, для чого слід відсилатись до інших нормативно-правових актів з урахуванням конкретних обставин справи.
Нормативно-правовим актом, який більш детально регулює порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ цієї Інструкції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).
Згідно до ч.1 ст.271 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Однак, таких суттєвих процедурних вимог у вказаній справі про адміністративне правопорушення дотримано не було.
Так , відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №555334 від 14.02.2024 ,в графі « потерпіла » зазначена в якості потерпілої ОСОБА_2 , однак в порушення вимог ст.256, 271 КУпАП , підпис неповнолітньої потерпілої відсутній та не зазначено її законного представника ОСОБА_7 .
В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній запис (інформація) про свідків , зокрема свідка ОСОБА_4 , яка нібито була очевидцем події , що підтверджується письмовими поясненнями.
Також , в протоколі про адміністративне правопрушення від 14.02.2024 , в графі «До протоколу додається » працівником поліції зазначено : до протоколу додаються матеріали, пояснення , диск з відеозаписом . Таким чином не конкретизовано , пояснення яких саме осіб , свідків, потерпілих, додаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не зазначено , що долучені додаткові пояснення потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , надані працівникові поліції 14.02.2024 , що порушує вимоги ст.256 КУпАП.
Таке не зазначення порушує право особи на захист , оскільки особа відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення не може належним чином врахувати докази, на підставі яких їй інкримінується відповідне правопорушення , а тому не може завчасно та належним чином підготувати свою позицію захисту при розгляді справи компетентним органом , у цьому випадку адміністративною комісією при виконавчому комітеті.
Таким чином, додані до протоколу про адмінстративні правопорушення ,докази ,якими обгрунтовувалося вчинення позивачкою адміністративного правопорушення за ч.2 ст.156 ч.2 КУпАП є такими , що отримані з порушенням встановленого законом порядку.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 ,яким є обов'язковим до виконання на території України , фактичні дані або будь-які інші докази , одержані в незаконний спосіб , а саме з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина , з порушенням встановлених законом порядку, засобів , джерел фактичних даних ; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Крім того , в порушення ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення , працівником поліції не зазначено який саме вид алкогольного напою продала нібито ОСОБА_1 неповнолітній особі, а також його кількісні й вартісні характеристики.
Також , з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається та не встановлено під час розгляду справи адміністративною комісією, день та обставини виявлення правопорушення , коли саме поліцейському надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Не встановлено, що слугувало джерелом інформації про адміністративне правопорушення , оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які рапорти , повідомлення, заяви про дату та обставини вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення, крім випадків, передбачених ст.258 КУпАП, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП , протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП був складений 14.02.2024 , в той час як правопорушення, що їй інкримінуються , ОСОБА_1 вчинено 13.01.2024.
Суд зазначає , що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами , не є безумовним та не спростованим доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення , а є лише формою фіксації правопорушення .
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог КУпАП та дані ,які викладені в ньому викликають сумніви щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП.
Крім цього , отримані судом докази від учасників справи в своїй сукупності не відповідають таким , що в силу принципу доказування « поза розумним сумнівом » беззаперечно доводять винуватість позивачки у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП.
Письмові пояснення позивачки ,надані працівнику поліції 14.02.2024 , про те , що вона не виключає можливості щодо продажу 13.01.2024 алкогольних напоїв неповнолітній особі , за своїм змістом фактично свідчить про визнання нею вини у вчиненні інкримінованого правопорушення , однак сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не є беззаперечним доказом, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від його правомірності . З'ясування обставин , за яких вчинено адміністративне правопорушення , яке особі поставлено за провину , буде неповним і поверховим , якщо не дослідити його в усіх тих аспектах , про які зазначено вище ( постанова ВСУ від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17).
Суд не бере до уваги письмові пояснення свідка ОСОБА_4 від 13.01.2024 та її додаткові пояснення від 14.01.2024, згідно яких вона та її подруга ОСОБА_22 13.01.2024 придбала алкогольні напої у кафе , оскільки свідок не зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, письмові пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 є неналежними доказами у справі , оскільки зазначені особи під час розгляду адміністративною комісією справи про адміністративне правопрушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП, присутні не були та комісією не допитувалися . Зі змісту таких пояснень свідків не можливо встановити , ким конкретно з дівчат потерпілою ОСОБА_2 чи свідком ОСОБА_4 , у який час та який вид алкоголю був ними придбаний, не зазначено хто саме з дівчат розраховувся за алкоголь .Також з цих пояснень не можливо ідентифікувати особу , яка продала нібито алкоголь неповнолітнім особам.
Письмові показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 суд вважає не належними , оскільки ці особи не допитувалися під час засідання комісії та взагалі не підтвердили факту продажу ОСОБА_1 алкогольних напоїв потерпілій.
Поясненення свідка ОСОБА_14 ,надані адміністративній комісії , суд в якості належного доказу не приймає , оскільки свідок бачив як дівчата вживали алкогольні напої та знімали себе на відео , однак факту продажу ОСОБА_1 неповнолітнім особам алкольних напоїв він не підтвердив.
Самі лише показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 про факт продажу їм алкогольних напоїв особою, яка притягається до адміністративної відповідальності , суд вважає недостатніми доказами для підтвердження вини ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КупАП , оскільки такі показання повині бути оцінені в сукупності з іншими доказами.
Крім того, судом досліджений відеозапис, наданий відповідачем на DVD-R диску, в якості доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП.
Як вбачається з відеозапису, на якому зафіксовано , як молоді дівчата ,які називають себе ОСОБА_17 та ОСОБА_16 ,сидять за столом в приміщенні та вживають невідому рідину. При цьому, на зазначеному відео мається наступний запис : WhatsApp Video 2024-02-15 at 12.26.45. Тобто з вказаного відеозапису неможливо встановити точну дату та час , місце відеозйомки . Окрім того , на даному відеозаписі не зафіксований факт продажу ОСОБА_1 неповнолітнім особам алкогольних напоїв.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Таким чином, наданий відповідачем відеозапис на DVD-диску підпадає під визначення електронного доказу, встановлене ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Разом з тим, шляхом огляду змісту DVD- R диску, судом встановлено, що на відеозапису відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення копії відеозапису.
Таким чином, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.
При цьому, до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис нібито правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Крім того, зазначений відеозапис, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП, не містить відомостей про технічний засіб, яким проведена відеозйомка .
Отже, вказаний відеозапис, не є належним і допустимим доказом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 337/3389/16-а від 30.05.2018.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували саму подію продажу позивачем 13.01.2024 алкогольних напоїв , зокрема зафіксованого факту передачі відповідного товару матеріали справи не містять.
У відповідності до ст.252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа ) зобов'язаний оцінити докази, шляхом всебічного , повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності .
Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку , що під час скаладання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення . В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних поноважень.
У постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 Верховний Суд зазначив , що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам , передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній , зокрема , потрібно навести докази , на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів , на які посилався правопорушник , чи висловлених останнім доводів.
Суд також враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №177/525/17 від 08.07.2020 про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Краснокутської селищної ради при розгляді адміністративного матеріалу, складеного відносно ОСОБА_1 , та при винесенні постанови №20 від 12.03.2024 не звернула уваги на зазначені порушення, не здійснила належної оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Аналіз обставин справи на предмет їх відповідності положенням законодавства свідчить про те, що відповідач формально підійшов до розгляду складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття за результатами його розгляду оскаржуваної постанови.
У ході розгляду адміністративної справи представником відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та відсутності доказів скоєння нею правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП,є недоведеним.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Згідно ч.3 ст.241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Разом з тим на час судового розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначеністаттею 286 КАС України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином вимоги позивачки щодо скасування постанови є правомірними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області №20 від 12.03.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо судових витрат .
Судом встановлено, що позивачка понесла витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн , що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 15.08.2024 .
Згідно ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області слід стягнути судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77,90, 242-246, 286, 293,295,297 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову №20 від 12.03.2024, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 13 600,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити ,за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 484 ( чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп за подання адміністративного позову .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменуваня ( ім'я) сторін:
Позивачка : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач : Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті , місце реєстрації юридичної особи: АДРЕСА_3 .
Суддя Л. В. Вовк