Справа № 638/7245/24
Провадження № 2-а/638/79/24
02.09.2024 Дзержинський районний суд м. Харкова:
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Черкашиної Д.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1876428 від 10.04.2024 року за частиною 4 статті 5126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
22.04.2024 року до Дзержинського районного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Царьова Романа Валерійовича до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування рішення, згідно прохальної частини якого просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1876428 від 10.04.2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП; стягнути усі документально підтверджені витрати. Позов обґрунтовано тим, що лейтенантом поліції 1 взводу 6 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП Каплій Дмитро Олеговичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1876428 від 10.04.2024 року за частиною 4 статті 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 20400 грн. У описовій частині постанови зазначено, що 10.04.2024 року о 18:07:55 год. за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 2, водій, керуючи т/з, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.2 рух механічних транспортних засобів заборонено, будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР - керування т/з особою, позбавленою правом керування т/з. Сама постанова серії ЕНА №1876428 від 10.04.2024 року не містить належних та допустимих доказів, а саме: будь-яких пояснень або свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР працівником поліції зібрано не було, а сама постанова також не містить, окрім відео з камери 476997, яке також не фіксує суть адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню та така, яка винесена з порушенням діючого законодавства України. Також, позивач прохав надати йому правову допомогу і скористатись правовою допомогою адвоката, але його клопотання було проігноровано інспекторами поліції, у зв'язку із чим позивачу також було відмовлено у його клопотанні про перенесення розгляду справи. Тобто, інспектор поліції не надав можливості позивачу скористатись його правами, які передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим порушено порядок розгляду справи. Всі перелічені обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами, передбаченими статтею 286 КАС України та розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
28.05.2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Дмитра Федюка засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відзив обґрунтовано тим, що 10.04.2024 року о 18:07 по вулиці Громадянській поруч будинку 2 в місті Харкові, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Honda CRV» державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», будучи позбавленою права керування рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2023 року справа №638/17215/23 терміном на 1 рік, чим порушила вимоги пункту 2.1а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року. Зазначений автомобіль був зупинений на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», саме через порушення правил дорожнього руху. Даний факт було зафіксовано на нагрудну камеру №476997 працівника поліції. В ході проведення повної та всебічної перевірки з'ясувалось, що відповідно до відомостей бузи ІПНП, ОСОБА_1 була позбавлена права керування транспортними засобами. На момент виявлення вчиненого правопорушення, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2023 року у справі №638/17215/24 розглянута Харківським апеляційним судом та прийнята постанова від 20.03.2024 року, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2023 у справі №638/17215/24 без змін. Тобто, станом на 10.04.2024 року, а саме на момент зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами не сплив, а отже позивач була позбавлена права керування транспортними засобами. Позивачу в повному обсязі роз'яснено її права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом нагрудної камери поліцейського №476997. За результатом розгляду справи, поліцейськими встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, а тому була винесена постанова серії ЕНА №1876428. При винесенні постанови, поліцейський керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. У зв'язку із чим, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з вимогами статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно п.8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» - водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Матеріалами справи встановлено, що 10.04.2024 року о 18 год. 21 хв. за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 2, інспектором 1 взводу 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Каплій Дмитром Олеговичем винесено постанову серії ЕНА №1876428, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн. за те, що 10.04.2024 року о 18:07:55 в м. Харкові по вул. Громадянська, 2, водій керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних засобів заборонено», будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1а ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2023 року у справі №638/17215/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування строком на один рік.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20.03.2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишено без змін.
Постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2023 року у справі №638/17215/23 набрала законної сили 20.03.2024 року, тобто на момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу «Honda CRV» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , строк позбавлення права керування транспортними засобами не сплив.
Тобто, суд вважає, що ОСОБА_1 достовірно знала, що відносно неї є рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та було відомо яке стягнення передбачає зазначена стаття.
Згідно приписів статті 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 317 та статті 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП обов'язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
Таким чином, суд вважає, що 10.04.2024 року позивач не мала права керування транспортними засобами, оскільки позивача позбавлено права керування транспортним засобом на один рік. З наведеного встановлено, що дії позивача мають склад правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КпАП України.
Судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Відеозаписом з нагрудної боді-камери поліцейського встановлено, що 10.04.2024 року під час патрулювання працівниками поліції у м. Харкові за адресою: м. Харків, вул. Громадянська 2, було зупинено транспортний засіб «Honda CRV» державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», що стало підставою для зупинки вказаного транспортного засобу. Під час перевірки документів, позивач ОСОБА_1 надала співробітникам поліції водійське посвідчення, яке їй не належить та представилась як « ОСОБА_2 ». Будь-яких інших документів для посвідчення своєї особи не надала. Згодом, під час перевірки працівниками поліції через базу ІПНП було встановлено, що водійське посвідчення, яке надала позивач, належить « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Вказаним відеозаписом позивач ОСОБА_1 свідомо та з умислом, знаючи, що вона позбавлена права керування транспортними засобами, надала працівникам поліції не своє водійське посвідчення, тобто ввела в оману.
Таким чином суд вважає, що позивач, знаючи про наявність рішення суду, яким його позбавлено права керування транспортним засобом, свідомо допустила порушення п. 2.1.а ПДР України, за що правомірно була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд враховує, що відповідачем було надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 126 КУпАП.
Крім того, з оскаржуваної постанови та досліджуваного відеозапису з нагрдної бодікамери, встановлено, що під час розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, про що мається відповідний підпис позивача в пункті «8» постанови. Будь-які заперечення позивача в оскаржуваній постанові щодо порушення його прав відсутні.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України “Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до підпунктів 1, 4, 9 частини 1 статті 31 Закону України “Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу та застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Нормами частини 1 статті 40 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126, було надано до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери (бодікамери) поліцейського, на якому зафіксовано процес розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у спірних відносинах та складання відповідної постанови серії ЕНА №1876428 від 10.04.2024 року та відповідно надано копію постанов суду, які суд визнає належними та допустимими доказами.
Частиною 2 статті 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, оскільки матеріали справи містять достатню кількість належних та допустимих доказів на підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили обґрунтованість висновків про наявність підстав для винесення постанови. В діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і оскаржуване рішення було прийнято правомірно, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2,5,6,9,72-78,241-246,250,286,293-295 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1876428 від 10.04.2024 року за частиною 4 статті 5126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий: