02 вересня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/9645/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га та закріплення їх в натурі (на місцевості);
зобов'язати Чернігівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом тривалого часу відповідачем не вжито заходів щодо винесення меж Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад» та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює його належне використання та зберігання, існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
У відзиві відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач вважає доводи позивача, викладені у позовній заяві не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому заперечував щодо доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського облвиконкому від 28.03.1964 № 121 з метою охорони та збереження старовинного парку, закладеного у 18 столітті на базі природного лісу, де зростають багатовікові дерева дуба звичайного, липи серцелистої, клену гостролистого, ялини європейської та ряд інших декоративних насаджень, у тому числі занесених до Червоної книги (коручка чемерниковидна та сальвінія плаваюча), що має значне історичне значення, створено Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га, який розташовано у м. Чернігів по вул. Шевченка (біля стадіону Ю.О. Гагаріна), яке включено до переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (а.с.23-27).
Державним комітетом Ради Міністрів Української РСР по охороні природи видано охоронне зобов'язання Чернігівській конторі зеленгоспу щодо охорони та збереження в належному стані вказаного об'єкту природно-заповідного фонду (а.с.31).
Згідно із охоронним зобов'язанням від 28.03.1997 № 23/22-573 Державне управління Мінекобезпеки в Чернігівській області передало під охорону Чернігівській РБД «Зеленбуд» Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га (зворот а.с.30).
Згідно із охоронним зобов'язанням від 05.08.2022 № 23/22-578 Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА передано під охорону Чернігівській міській раді, КП «Центральному парку культури та відпочинку» Чернігівської міської ради та ОСОБА_1 Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га (а.с.30).
У свою чергу землекористувачі (землевласники) взяли під охорону вищеназваний заповідний об'єкт і зобов'язалися зберегти його та дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду, в тому числі положення про нього, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
Відповідно до пункту 3 вказаного охоронного зобов'язання землекористувач (землевласник) зобов'язаний дотримуватися встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду, у тому числі Положення до нього; не здійснювати у межах території (об'єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об'єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону і збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
Наказом директора Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації було затверджено Положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад» (а.с. 19-26).
Відповідно до пункту 1.2 Положення урочище входить до складу природно- заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.
Землекористувачем об'єкту природно-заповідного фонду - Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад» є Чернігівська міська рада (п. 1.7 Положення).
Пунктом 3.4 Положення визначено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах заказника здійснюється землекористувачем.
Пунктом 1.10 Положення передбачено, що межі заказника встановлюються в натурі, оформлюється відповідними знаками та інформаційними матеріалами в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов'язково враховуються у схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і технічно-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до п. 1.9. Положення землекористувач на території заказника у своїй діяльності керується Конституцією України, Лісовим, Земельним та Водним кодексами України, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно - заповідний фонд України», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», іншими законодавчими і нормативно - правовими актами та цим Положенням (п. 1.9 Положення).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.03.2024 № 10-25-0.3-1878/2-24 документація із землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на реєстрацію відносно Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад» не надходила, межі пам'ятки не визначені (а.с.47).
З метою відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об'єкта природно-заповідного фонду, позивачем подано даний адміністративний позов.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженим органом державної влади, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, допущено бездіяльність щодо звернення до суду, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (далі Закон 2456-XII) .
Статтями 1 та 2 Закону № 2456-XII встановлено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. Відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.
Частинами першою та другою статті 3 Закону № 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2456-XII та статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII встановлено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди України), спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях.
Згідно статті 25 Закону № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-XII передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.
При цьому, правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначає Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV), який спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
За правилами частини другої статті 25 Закону № 858-IV видами документації із землеустрою є, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Згідно зі статтею 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб. Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру (частини дев'ята, десята статті 47 Закону № 858-IV).
Згідно частини третьої статті 53 Закону № 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Закону № 2456-XII території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 60 Закону № 2456-XII охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
У силу статті 1 Закону № 858-IV заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів.
Відповідно до статті 2 Закону № 858-IV землеустрій забезпечує, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Крім того, статею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Так, за правилами вказаної статті, до числа делегованих повноважень Рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Отже до повноважень, зокрема, землекористувачів належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення Земельного кодексу України.
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд зазначає, що відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення повинні бути внесені до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою. Юридична особа - виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - виконавчих комітетів відповідних сільських, селищних, міських рад територіальних громад, що об'єдналися, з дня затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету.
Згідно із частинами першою, третьою статті 8-3 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» повноваження сільської, селищної ради та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до сільської, селищної об'єднаної територіальної громади, припиняються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади рішення про підсумки додаткових виборів та визнання повноважень не менше половини депутатів від територіальної громади, що приєдналася, обраних на виборах до сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади. Повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об'єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об'єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади. Зі моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об'єднаної територіальної громади. Об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади. Відповідні юридичні особи - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет об'єднаної територіальної громади є правонаступниками прав та обов'язків відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади.
Відповідно до пунктів 34, 37 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
А отже, з огляду на зміст зазначених норм, на відповідача покладається обов'язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», а також здійснення контролю за його виготовленням.
Відсутність встановлених меж в натурі пам'ятки природи фактично унеможливлює збереження її в природному стані, охорону довкілля, підтримання екологічного балансу.
Враховуючи, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом від 27.06.2024 №55-77-5946ВИХ-24 повідомила, що заходи примусового характеру щодо зобов'язання вчинити дії щодо розробки проекту землеустрою не здійснювались, суд визнає обґрунтованим звернення керівника Чернігівської окружної прокуратури із даною позовною заявою, яка у свою чергу обумовлена необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об'єкта природно-заповідного фонду.
Крім того, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах до повноважень Чернігівської міської ради, як землекористувача Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», віднесено встановлення і закріплення на місцевості вказаної території природно-заповідного фонду, однак, взятих на себе зобов'язань вона не виконала, заходів для оформлення землевпорядної документації заказника та визначення меж такого в натурі (на місцевості) не вчинила.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Чернігівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж Парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Міський сад», загальною площею 11,2 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846).
Відповідач: Чернігівська міська рада вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 34339125.
Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2024 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА