02 вересня 2024 року справа № 580/7078/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.05.2024 № 262240026363 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 22.06.1985 по 02.08.1985, з 01.09.1986 по 31.12.1991 включно один за півтора роки, з 01.01.1992 по 30.05.1997 в одинарному розмірі, призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що згідно з рішенням про відмову у призначенні пенсії № 262240026363 від 02.05.2024, не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 01.01.1992 по 30.05.1997 (5 років, 4 місяці, 30 днів), оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Разом з тим, представник вказує, що позивачка набула спірний стаж до вказаної дати, а тому підлягають застосуванню нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі, з урахуванням Угоди.
Крім того, відповідач-2 при обчисленні страхового стажу не врахував періоди з 22.06.1985 по 02.08.1985, з 01.09.1992 по 30.05.1997 в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області російської федерації) один за півтора роки. Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.12.1983 та з 22.06.1985 по 02.08.1985, з 01.09.1986 по 30.05.1997 Позивач працювала в м. Ноябрську Ямало-Ненецького автономного округу в районі Крайньої Півночі. Записи трудової книжки не містять виправлень, є розбірливими, чіткими та зрозумілими. Необхідно враховувати, що трудова книжка має виключний пріоритет перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Також представник позивачки зазначив, що пунктом “ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Згідно з пунктом 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Тому періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку, які не охоплюється трудовою діяльністю позивача і відповідно записами у трудовій книжці, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача, а саме з 13.05.1985 по 21.06.1985, з 03.08.1985 по 31.08.1986.
Ухвалою від 22.07.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.08.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1992 до 30.05.1997 згідно записів трудової книжки від 27.12.1983 серії НОМЕР_1 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди, тому, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди від 13.03.1992 щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. Також, зазначила, що позивачка надала фотокопії свідоцтв про народження дітей: від 14.08.1984 НОМЕР_2 та від 10.04.1990 V-ФР № 330150 завірених нотаріально.
Відзив на адміністративний позов від відповдіача-1 до суду не надійшов.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 24.04.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області прийняло рішення від 02.05.2024 № 262240026363 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з підстав недостатності наявного страхового стажу (30 років 2 місяці 23 дні, при необхідному - 31 рік), при цьому, не зарахувало період роботи з 01.01.1992 до 30.05.1997 згідно записів трудової книжки від 27.12.1983 серії НОМЕР_1 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулась до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058 зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд встановив, що згідно записів трудової книжки від 27.12.1983 серії НОМЕР_1 , позивачка у період з 01.01.1992 до 30.05.1997 - працювала на посадах продавця продовольчих товарів, касиром-контролером та завідуючою відділом в магазині № 44 виробничого об'єднання “Ноябрьскнефтегаз».
Суд врахував, що відомості трудової книжки позивачки про її період роботи з 01.01.1992 по 30.05.1997 скріплені підписами посадових осіб та печатками роботодавця і не викликають сумнівів у їх достовірності.
Доводи відповідача-2 щодо неможливості врахування вказаного періоду до страхового стажу позивачки з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана Постанова КМУ набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період роботи позивачки вказана Угода була чинною та передбачала право на зарахування під час призначення пенсії до трудового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивачки положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивачка не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні періодів роботи під час призначення пенсії.
З урахуванням зазначеного, період роботи позивачки з 01.01.1992 до 30.05.1997 має бути зарахований до її страхового стажу.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивачки періоди з 22.06.1985 по 02.08.1985, з 01.09.1986 по 31.12.1991 включно один за півтора роки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , у періоди з:
- 22.06.1985 по 02.08.1985 позивачка працювала на посадах продавця, контролера-касира промислового магазину № 7 в Ноябрському відділенні Сургутского ОРСа (район Крайньої Півночі);
- з 01.09.1986 по 30.05.1997 працювала на посадах продавця продовольчих товарів, касира-контролера та завідуючої відділом в магазині № 44 виробничого об'єднання “Ноябрьскнефтегаз».
Відповідно до довідки АТ “Ноябрьскнефтегаз» Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області російської федерації, ОСОБА_1 працювала з 01.09.1986 по 30.05.1997 та отримувала надбавку за роботу у місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджених Радою Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.
За вказаних обставин, під час обрахунку стажу для отримання позивачці пенсії за віком, періоди її роботи з 22.06.1985 до 02.08.1985, з 01.09.1986 до 01.01.1991, мають бути зараховані до страхового стажу позивачки виходячи із розрахунку - кожний рік роботи - за 1 рік і 6 місяців.
Суд встановив, що згідно форми РС-право, вказаний період зарахований до страхового стажу позивачки із застосуванням кратності (1), відтак позовні вимоги у цій частині суд вважає обґрунтованими.
Крім того, суд врахував, що законодавче регулювання питань у галузі пенсійного забезпечення громадян обох держав, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі врегульовано Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 (далі - Тимчасова Угода).
Так, згідно ст. 1 Тимчасової угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ст. 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).
З аналізу положень Тимчасової угоди можна зробити висновок про право громадян Сторін цієї угоди на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивачки за 1991 рік в районах Крайньої Півночі відсутні.
Щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду догляду за малолітньою дитиною, суд зазначає таке.
Пунктом “ж» частини третьої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії позивачка надала нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження від 14.08.1984 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням зазначеного, періоди догляду позивачкою за малолітньою дитиною до досягнення нею 3-річного віку, які не охоплюється трудовою діяльністю позивачки підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивачки, а саме з 13.05.1985 по 21.06.1985, з 03.08.1985 по 31.08.1986.
Суд врахував, що мотивувальна частина позову містить обґрунтування щодо необхідності врахування періодів догляду позивачкою за малолітньою дитиною до її загального страхового стажу, однак у прохальній частині позову відповідних вимог не заявлено, у зв'язку із чим, для належного та повного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача-2 зарахувати вищевказані періоди до страхового стажу позивачки.
Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивачки складає 30 років 2 місяці 23 дні.
Разом з тим, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та висновків суду у цьому рішенні підтверджується наявність у позивачки страхового стажу у більшому обсязі за необхідний (31 років відповідно до ст. 26 Закону № 1058).
При цьому достатнім є і вік позивачки, встановлений ст. 26 Закону № 1058 (60 років), що не заперечується пенсійним органом.
Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та, як наслідок, про необхідність його скасування.
Враховуючі визначені ст. 26 Закону № 1058-IV підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд врахував, що згідно до п. 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах, прийняття рішення про призначення (поновлення) пенсії має здійснюватись структурним підрозділом органу пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено заяву пенсіонера. При цьому, нарахування та виплату пенсії має здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за місцем проживання позивачки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 30.05.1997 та догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 13.05.1985 по 21.06.1985, з 03.08.1985 по 31.08.1986, а також зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 22.06.1985 по 02.08.1985, з 01.09.1986 по 01.01.1991 включно виходячи із розрахунку - 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців.
Щодо дати з якої позивачка набула право на призначення пенсії, суд врахував таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд встановив, що 60 років позивачка досягла 23.05.2024, із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулась до пенсійного органу 24.04.2024, у зв'язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, суд доходить висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 24.05.2024.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.05.2024 № 262240026363 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення з 24.05.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 30.05.1997 та догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 13.05.1985 по 21.06.1985, з 03.08.1985 по 31.08.1986, а також зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 22.06.1985 по 02.08.1985, з 01.09.1986 по 01.01.1991 включно виходячи із розрахунку - 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК