Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
02 вересня 2024 р. № 520/23323/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 2016-2018;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 83625,23 грн за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з застосуванням «базового» місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Ухвалою судді від 22.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету в системі "Електронний суд" 23.08.2024 о 00:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник позивача 28.08.2024 подала через систему "Електронний суд" до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій виклала доводи щодо необхідності поновлення строку звернення до суду позивачу. Представник позивача зазначила, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати та на момент виникнення спірних правовідносин (2016-2018 роки) діяла попередня редакція ч.2 ст. 233 КЗпП України, яка не встановлювала обмежень щодо строку звернення. Також, представник позивача послалася на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21. Більш того, представник позивача зазначила про дію карантину на території України, як на підставу для продовження процесуальних строків. Також, представник позивача зазначила, що при звільненні 02.11.2022 позивач не отримував інформації щодо свого грошового забезпечення за 2016-2018 роки, а тільки за 2022 рік, та лише 30.03.2024 позивачу надійшла відповідь на заяву від 29.03.2024 за вих. № 2057, в якій відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно. Також, представник позивача зазначила, в провадженні даного складу суду було багато справ аналогічного характеру, де позивачі звільнялися з військової служби та зверталися до суду з позовами аналогічного характеру за аналогічний період в 2024 році, тобто поза межами тримісячного терміну з моменту закінчення карантину по COVID-19 та їх позови були задоволені. Представник позивача просить застосувати загальний шестимісячний строк звернення до суду відповідно до ст. 122 КАС України та не вважати пропущеним строк звернення позивача до суду.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Позивач оскаржує бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 2016-2018. Наказом від 20.10.2022 №225 позивача звільнено з військової служби з 02.11.2022.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Так, у позовній заяві позивач просить, зокрема, зобов'язати військову частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 83625,23 грн за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року включно з застосуванням «базового» місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли у період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Наказом від 20.10.2022 №225 позивача звільнено з військової служби з 02.11.2022.
Разом із тим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 19.08.2024, тобто зі значним пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо дії карантину на території України, що, за доводами представника позивача, є підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки, як вже зазначено судом, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, а позивач звернувся до суду з позовом 19.08.2024, тобто більше ніж через рік після закінчення дії карантину на території України.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, представник позивача зазначила, що при звільненні 02.11.2022 позивач не отримував інформації щодо свого грошового забезпечення за 2016-2018 роки, а тільки за 2022 рік, та лише 30.03.2024 позивачу надійшла відповідь на заяву від 29.03.2024 за вих. № 2057, в якій відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно
Суд не приймає вказані доводи до уваги, оскільки отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Окрім того, при звільненні особі доводиться інформація щодо виплати грошового забезпечення при звільненні та одноразових виплат, що обумовлені звільненням особи.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 02.11.2022.
Так, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав, а саме задля отримання належного йому грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, більше ніж через двадцять один місяць після звільнення. Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, у зв'язку зі звільненням отримав кінцевий розрахунок, отже повинен був бути обізнаним про розмір такого грошового забезпечення та, відповідно, про можливе порушення своїх прав.
Суд зазначає, що позивач, починаючи з 02.11.2022 (день звільнення зі служби), в розумні строки не був позбавлений можливості самостійно довідатися про розмір належних йому виплат під час служби та при звільненні та звернутися до суду за захистом своїх прав у межах встановленого строку, однак таких дій не вчинив, заява від 29.03.2024, на яку посилається представник позивача, подана позивачем більше ніж через один рік після звільнення.
Згідно статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Так, оскільки після звільнення позивача зі служби минуло більше одного року, строк не підлягає поновленню.
Також, суд зазначає, що доводи представника позивача щодо застосування в спірних правовідносинах загального шестимісячного строку звернення до суду відповідно до ст. 122 КАС України прямо суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, які представник позивача вказує у заяві.
У зазначених постановах Верховний Суд виклав наступні висновки:
"Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права".
Доводи позивача щодо того, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати та на момент виникнення спірних правовідносин (2016-2018 роки) діяла попередня редакція ч.2 ст. 233 КЗпП України, яка не встановлювала обмежень щодо строку звернення, суд не приймає до уваги, оскільки позивач був звільнений з військової служби 02.11.2022, тобто вже під час дії нової редакції статті 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду обмежений тримісячним строком.
Верховний Суд, в тому числі в постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, на які посилається представник позивача, виклав висновок, що після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Щодо доводів представника позивача про те, що в провадженні даного складу суду було багато справ аналогічного характеру, де позивачі звільнялися з військової служби та зверталися до суду з позовами аналогічного характеру за аналогічний період в 2024 році, тобто поза межами тримісячного терміну з моменту закінчення карантину по COVID-19 та їх позови були задоволені суд зазначає, що обставини, що розглядалися в зазначених представником справах, не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки в зазначених представником позивача справах позивачі були звільнені до 19.07.2022, тобто до дії нової редакції ст. 233 КЗпП України. У цій же справі позивача було звільнено зі служби з 02.11.2022, тобто вже під час дії нової редакції ст. 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду обмежений тримісячним строком.
Відтак, викладені представником позивача доводи не доводять підстав про непропущення строку звернення до суду та вчинення позивачем дій в межах розумних строків для реалізації своїх прав.
Інших доводів щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду не зазначено.
Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені представником позивача обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду не подано. У заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, поданій представником позивача, не вбачається вимоги щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом. Проте, зазначено, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду та висновку про не пропущення позивачем зазначеного строку.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН