Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 вересня 2024 р. № 520/11750/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Військового мобільного госпіталю (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання рішення протиправним, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- рішення про призначення службового розслідування щодо виявленого факту нестачі військового майна під час прийому-передачі легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV військової частині НОМЕР_4 , а саме: Наказ № 231 від 22.11.2022 «Про призначення службового розслідування» визнати незаконним та скасувати як протиправний;
- дії тимчасово виконуючого обов'язків командира військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно призначення службового розслідування щодо виявленого факту нестачі військового майна під час прийому-передачі легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV військової частині НОМЕР_4 , визнати протиправними.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що протиправні накази № 231 від 22.11.2022 «Про призначення службового розслідування» та № 92 від 07.12.2022 «Про результати проведення службового розслідування» можуть бути причиною безпідставного відкриття кримінального провадження, незаконного кримінального переслідування ОСОБА_1 та протиправного притягнення його до кримінальної і дисциплінарної відповідальності. Наведене стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 04.01.2023 Харківським окружним адміністративним судом (суддя Зоркіна Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Представником позивача надані пояснення, в яких повідомив про порушення строків проведення службового розслідування, на неправильне визначення правовідносин, згідно яких має бути проведено службове розслідування, про відсутність будь-якої матеріальної шкоди як підстави для проведення службового розслідування та ознак кримінального правопорушення.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_5 ), у відзиві на позов зазначив, що не є належним відповідачем у справі, оскаржувані накази винесені командиром військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2024 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - звільнення судді з посади) справа розподілена до провадження судді Шляхової О.М.
Ухвалою суду від 14.08.2024 прийнято до провадження адміністративну справу №520/11750/22, позовну заяву за позовом ОСОБА_1 залишено без руху, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати позовну заяву, в якій визначитися зі складом відповідачів та вказати відповідачів, якими порушені права та інтереси позивача та зміст позовних вимог до кожного з відповідачів; уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 26.08.2024 продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 , повторно витребувано у Військового мобільного госпіталю (військова частина НОМЕР_2 ) належним чином завірені матеріали службового розслідування.
На виконання зазначеної ухвали, представником відповідача надані матеріали службового розслідування та відзив на позов, відповідно до якого вимоги, викладені в адміністративному позові позивачем, відповідач не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 майором медичної служби ОСОБА_2 № 231 від 22.11.2022 відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, у зв'язку із виявленням факту нестачі військового майна під час прийому-передачі легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_4 згідно бойового розпорядження УСіЗ МС " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 14.11.2022 №1756/156ДСК призначено службове розслідування.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що з рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення старшого сержанта ОСОБА_3 стало відомо, що під час передачі легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_4 згідно бойового розпорядження УСіЗ МС "Слов'янськ" від 14.11.2022 №1756/156ДСК виявлена нестача майна комплектності, а саме:
автомобільний компресор - 1 комплект (компресор - 1 шт., шланг підкачки з манометром - 1 шт., сумка - 1 шт.);
пас буксирувальний - 2 шт.,
манометр шинний - 1 шт.;
пульт лебідки - 1 шт.,
яке час пошуку виявлено у власному автомобілі водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення солдата ОСОБА_1 .
З пояснень начальника автомобільної служби старшого лейтенанта ОСОБА_4 стало відомо, що на виконання бойового розпорядження УСіЗ МС " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 14.11.2022 №1756/156ДСК під час приймання легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_4 водієм 7 окремої автомобільної санітарної роти молодшим сержантом ОСОБА_5 виявлена нестача майна комплектності, а саме: автомобільний компресор - 1 комплект; пас буксирувальний - 2 шт.; манометр шинний - 1 шт., пульт лебідки - 1 шт.
З пояснень командира взводу матеріально-технічного забезпечення старшого сержанта ОСОБА_3 стало відомо, що 16.11.2022 йому зателефонував старший лейтенант ОСОБА_6 і сказав, що під час передачі легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_4 виявлено нестачу вищевказаного майна. За наказом помічника командира військової частини з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділення майора ОСОБА_7 водієм, що відганяв автомобіль до УСіЗ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " визначений водій-електрик автомобільного відділення солдат ОСОБА_8 , який і відігнав даний автомобіль до місця передачі.
16.11.2022 після дзвінка старшого лейтенанта ОСОБА_4 старший сержант ОСОБА_9 почав з'ясовувати, куди поділося майно, запитав про це солдата ОСОБА_10 . Солдат ОСОБА_8 сказав, що він разом з солдатом ОСОБА_11 перенесли його до автомобіля УАЗ 08-10ТІ, який закріплений за водієм автомобільного відділення солдатом ОСОБА_12 . Зранку 16.11.2022 старший сержант ОСОБА_9 визвав солдата ОСОБА_13 , щоб перевірити наявність майна в авто УАЗ 08-10ТІ. Але, майна в даному автомобілі не виявилося. Оскільки, 13.11.2022 водієм на авто УАЗ 08-10ТІ був солдат ОСОБА_14 , його викликано до автомобіля УАЗ 08-10ТІ. На запитання старшого сержанта ОСОБА_3 , де знаходиться майно, він відповів, що забрав його собі у власний автомобіль RENAULT TRAFIC, нібито на зберігання. Старший сержант ОСОБА_9 разом з солдатом ОСОБА_11 підійшли до власного автомобіля солдата ОСОБА_15 та виявили, що дане майно знаходиться в особистому автомобілі солдата ОСОБА_15 . На питання чому він положив майно у власне авто, солдат ОСОБА_14 чіткої відповіді не надав. Виявлене майно повернене для доукомплектування автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_4 .
З пояснень солдата ОСОБА_10 стало відомо, що приблизно 14.11.2022 за наказом старшого сержанта ОСОБА_3 він пригнав автомобіль TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_6 до АДРЕСА_3 з метою передачі авто офіцеру командування УСіЗ. У момент його прибуття там вже знаходився водій солдат ОСОБА_14 , який підійшов до нього і сказав, що солдат ОСОБА_16 попросив забрати його особисті речі. Перед виїздом солдат ОСОБА_16 зателефонував солдату ОСОБА_17 та попросив забрати з машини його каремат та биту для бейсболу, але солдат ОСОБА_18 не звернув на це уваги, а солдат ОСОБА_19 почав передавати йому наступні речі: автомобільний компресор у чохлі, шланг підкачки з манометром, два буксирувальних троса та целофановий пакет, в якому, як потім виявилося знаходився пульт лебідки, биту та каремат. Більшість речей запакована, тому солдат ОСОБА_20 не придав уваги тому, що ці речі можуть не належати водію ОСОБА_21 .
Через декілька днів, коли старший сержант ОСОБА_9 запитав у солдата ОСОБА_15 , де знаходяться зниклі речі, то солдат ОСОБА_14 заявив, що ці речі знаходяться в його особистому автомобілі, та в присутності солдата ОСОБА_10 , старшого сержанта ОСОБА_3 дістав ці речі зі свого власного автомобіля.
З пояснень солдата ОСОБА_13 стало відомо, що 13.11.2022 він дзвонив солдату ОСОБА_17 та просив його забрати свої особисті речі, котрі залишилися в автомобілі TOYOTA, а саме: каремат, бита. Про якісь інші речі не йшлося. 16.11.2022 при огляді автомобіля УАЗ 08-10ТІ зниклих речей не виявлено. Зниклі речі виявлено у власному автомобілі RENAULT TRAFIC солдата ОСОБА_15 (компресор, два буксирних ременя, пульт лебідки, манометр).
З пояснень солдата ОСОБА_15 стало відомо, що він отримав команду забрати водія легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUSER SUV в/н НОМЕР_4 . Приїхав водій вищезазначеного автомобіля ОСОБА_8 і сказав солдату ОСОБА_22 , що треба забрати з машини TOYOTA LAND CRUSER SUV речі солдата О. Нужного. Солдат ОСОБА_14 відкрив багажник УАЗ 08-10Т1, а солдат ОСОБА_8 переніс речі: компресор, манометр, трос буксірувальний 2 шт., пульт управління лебідкою.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 07.12.2022 №92 "Про результат службового розслідування", у зв'язку з тим, що правопорушення військовослужбовця солдата ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення, а саме: порушення статті 410 Кримінального кодексу України (Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем), письмово повідомити про це орган досудового розслідування, надавши матеріали службового розслідування.
Вважаючи, що службове розслідування проведено із порушенням вимог законодавства, а тому наказ за його результатами підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Відповідно до ст. 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ст. ст. 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Спеціальним нормативним актом у сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до вимог статей 83-85 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.
Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Крім того, слід вказати, що відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Частиною 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.
Згідно з абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Судом встановлено, що факт нестачі військового майна, на підставі якого призначено службове розслідування, відбувся 16.11.2022, службове розслідування призначено наказом від 22.11.2022, у свою чергу акт службового розслідування поданий командиру військової частини 07.12.2022.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що строки проведення службового розслідування відповідачем дотримано.
Посилання представника позивача на ч. 1 ст. 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", відповідно до якої посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів, є безпідставними, оскільки позивач не притягувався до матеріальної відповідальності.
Позивач зазначає про порушення своїх прав при призначенні відносно нього службового розслідування.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються розгляду питання правомірності наказу військової частини НОМЕР_2 № 231 від 22.11.2022 про призначення службового розслідування в частині, що стосується Позивача.
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Суд звертає увагу, що оскаржуваним наказом оцінка дій позивача по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності тощо, воно є проміжними та не створює для позивача юридичних наслідків. Метою проведення службового розслідування є визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскарження наказу про призначення службового розслідування жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування № 92 від 07.12.2022, суд зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту службового розслідування військової частини Службовим розслідуванням з'ясовано: у зв'язку з тим, що правопорушення військовослужбовця солдата ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення, а саме: порушення статті 410 Кримінального кодексу України (Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем), письмово повідомити про це орган досудового розслідування, надавши матеріали службового розслідування.
Згідно з п.6 розд. VI Порядку №608 якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Суд зазначає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах в 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а, від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20, від 10.02.2021 у справі №640/9600/20, від 28.04.2022 у справі № 240/10485/19.
Питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
Рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, чи ініціює питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Утім, у межах позовних вимог даної справи позивачем такі рішення не оскаржуються.
Натомість, наказ командира Військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування № 92 від 07.12.2022 може бути підставою для подальшого прийняття рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, однак сам по собі таким рішенням оскаржуваний наказ не є.
Акт службового розслідування є носієм доказової інформації щодо обставин, що стали підставами для його призначення, документом, на підставі якого приймаються відповідні рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому оцінка акта службового розслідування, в тому числі й оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ньому висновків, так само як і наказу, який фіксує висновки службового розслідування, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас, станом на день розгляду цієї судової справи доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, види якої чітко визначені ст.48 Дисциплінарного статуту, за підсумками проведеного відповідачем службового розслідування в межах спірних правовідносин до суду не надано й суд про наявність таких доказів не повідомлено.
Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що може бути предметом спору в адміністративному суді, до суду не надано, у той час як питання наявності у діях позивача ознак злочину, передбаченого ст.410 Кримінального кодексу України, про що, власне, і складено висновок службового розслідування, є предметом доказування за правилами КПК України.
Таким чином, відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем у межах заявлених позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності дій та рішень відповідача під час проведення службового розсілдування.
Усі інші аргументи позивача, зокрема, щодо надіслання ним рапортів, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки не спростовують вищенаведених висновків суду про відсутність порушення спірним наказом прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Військового мобільного госпіталю (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання рішення протиправним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова