02 вересня 2024 року м. Рівне №460/7219/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення Головного Управління пенсійного фонду України у Рівненській області №1700-0702-8/282 від 05.01.2021 та №172550003328 від 18.01.2022 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком з 22.12.2020, зарахувавши до стажу роботи періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 у фермерському господарстві «Воля» з 10.03.1992 по 03.04.2005; період проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979 та період навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976; період роботи в колгоспі згідно архівної довідки №119/01-14 від 30.03.2021.
Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з досягненням віку 60 років та наявності необхідного страхового стажу позивач звертався до відповідача із заявами про призначення пенсії за віком, проте пенсійний орган відмовляв у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що має достатній страховий стаж для призначення пенсії з 22.12.2020, а тому просить позов задовольнити повністю.
Відповідач відповідно до змісту відзиву на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог. Наголошує, що 22.12.2020 та 11.01.2022 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було розглянуто заяву та долучені до заяв документи та 05.01.2024 за №1700-0702-8/282, 18.01.2022 №172550003328 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказує, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності необхідного страхового стажу. Вважає відмову обґрунтованою, такою, яка відповідає нормам чинного законодавства з огляду на те, що за доданими документами підстав для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1980 немає, оскільки на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки не вірно зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта, де на сторінці 2 (російською мовою) зазначено « ОСОБА_3 ». Надана позивачем трудова книжка НОМЕР_1 від 08.08.1980, відповідно до якої по батькові на титульному аркуші трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників, а відтак періоди роботи, відомості про які наявні у такій трудовій книжці, потребують підтвердження документально відповідно до вимог Порядку №637. Звертає увагу суду, що страховий стаж згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відсутній. За доданими документами, не зараховано період навчання через розбіжності по батькові, оскільки в атестаті « ОСОБА_4 », в довідці « ОСОБА_5 », а в паспорті « ОСОБА_6 ». Вимога про зарахування до стажу періоду проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979 є безпідставною, оскільки даний період зараховано і складає 1 рік 11 місяців 18 днів. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 1 рік 11 місяців 18 днів. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком з врахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, при цьому застосувати строки позовної давності, які визначаються ст. 122 та 123 КАС України.
В подальшому, відповідачем долучено додаткові докази.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 60-річного віку досягнув 26.10.2018.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1980, ОСОБА_1 :
з 23.05.1977 по 05.05.1979 проходив строкову військову службу (записи №№1 та 2);
з 16.05.1979 по 28.01.1985 працював дизелістом машиністом в буровій бригаді (записи №№3-4);
запис №5 - 29.01.1985 прийнятий машиністом технологічних компресорів 5 розряду автомобільної газонаповнювальної компресорної станції лінійного виробничого управління;
запис №6 - 01.04.1985 переведений машиністом компресорних установок по 5 розряду;
запис №7 - 23.02.1987 присвоєна друга професія наповнювача балонів четвертого розряду;
запис №8 - 01.07.1986 призначений на іншу посаду (виправлення скріплено печаткою);
запис №9 - 01.03.1988 підтверджений 5 розряд машиніста компресорних установок;
запис №10 - 01.04.1989 лінійне виробниче управління магістральних газопроводів реорганізовано в управління магістральних газопроводів;
запис №11 - 01.01.1991 виробниче об'єднання «Норильськ газпром» перейменовано на державне підприємство з роботи та транспортування газу «Норильськгазпром»;
запис №12 - 31.03.1992 звільнений з роботи («Норильськгазпром»).
Таким чином, за наведеними записами трудової книжки, стаж ОСОБА_1 має становити 14 років 10 місяців.
22.12.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у формі встановленій Порядком №22-1.
Вказану заяву прийнято відповідачем 22.12.2020 та зареєстровано за №1903.
Листом №1700-0702-8/282 від 05.01.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 22.12.2020 - через відсутність необхідного страхового стажу 25 років. Вказано, що однією з умов призначення пенсії за віком є наявність страхового стажу 25 років. Згідно з документами поданими до заяви від 22.12.2020, страховий стаж становить 16 років 8 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи у фермерському господарстві «Воля» з 10.03.1992 по 03.04.2005, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 заповненої 08.08.1980, оскільки відсутня дата наказу на прийняття та відсутні відомості про застраховану особу з 2000 року.
11.01.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у формі встановленій Порядком №22-1.
Вказану заяву прийнято відповідачем 11.01.2022 та зареєстровано за №38.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172550003328 від 18.01.2022, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 18 років. Вказано, що вік заявника 63 роки 2 місяці 15 днів. Страховий стаж становить 1 рік 11 місяців 18 днів, з необхідних 18 років. За доданими документами, не зараховано страховий стаж згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.08.1980: з 01.09.1974 по 03.04.2005, оскільки на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки міститься не вірно зазначено по батькові - « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта НОМЕР_2 від 08.02.2007, виданим Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області, де на сторінці 2 (російською мовою) зазначено - « ОСОБА_3 ». Страховий стаж згідно даних СПОВ відсутній.
Листом №5686-2954/П-02/8-1700/22 від 02.05.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, на звернення позивача щодо тривалості страхового стажу та відмови у призначенні пенсії повідомило, що враховуючи вимоги статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо необхідної тривалості страхового стажу, за результатами розгляду заяв про призначення пенсії за віком від 22.12.2020 та 11.01.2022 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком: від 05.01.2021 №1700-0702-8/282 - у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років при призначенні пенсії за віком особам після досягнення ними віку 60 років; від 18.01.2022 №172550003328 - у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 18 років при призначенні пенсії за віком особам після досягнення ними віку 63 роки. Також повідомлено, що, враховуючи вимоги чинного пенсійного законодавства, документи, подані до заяв про призначення пенсії за віком та копії документів, долучені до звернення, а прогнозований страховий стаж орієнтовно складає 14 років 18 днів, в тому числі враховано період роботи в колгоспі ім. «ХХІ з'їзду» з 15.01.1976 по 15.12.1976 та з 15.02.1977 по 15.05.1977 - відповідно до відпрацьованих вихододнів (що становить 11 місяців 1 день та 3 місяці 1 день відповідно). Зауважено, що зазначені періоди роботи в колгоспі, згідно з архівною довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2021 №119/01-14, до страхового стажу зараховано умовно, оскільки вказана довідка від 30.03.2021 №119/01-14 містить помилку (зазначено, зокрема, що, відповідно до наявних документів, позивач працював у колгоспі ім. «XXI з'їзду» з грудня 1976 по грудень 1976). При цьому до страхового стажу не враховано: період проходження строкової військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, згідно з довідкою від 31.08.2015 №4087, оскільки підставою видачі такої довідки зазначено військовий квиток; період навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976 - оскільки у довідці від 13.06.2019 №79 про період навчання вказано по батькові « ОСОБА_5 », в атестаті № НОМЕР_3 « ОСОБА_4 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_6 ». Оскільки, не виконується вимога щодо наявності необхідного страхового стажу (18 років), то згідно з поданими документами підстави на призначення пенсії за віком на даний час відсутні.
15.05.2024 позивач засобами поштового зв'язку звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у формі встановленій Порядком №22-1.
Вказану заяву прийнято відповідачем 22.05.2024 за №6056/П-1700-24.
Листом №6807-6056/П-02/1700-24 від 31.05.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що заяву від 15.05.2024 про призначення пенсії за віком, надіслану поштою, розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», з покликанням на не дотримання положень пунктів 1.1 та 2.9 Порядку №22-1 (щодо порядку звернення).
Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Як зазначено судом, 60-річного віку позивач досягнув у 2018 році. Отже, стаж необхідний для призначення пенсії у 60 років, має становити не менше 25 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 віку 63 роки досягнув у 2021 році. Таким чином, стаж необхідний для призначення пенсії після досягнення віку 63 роки, має становити від 18 до 28 років.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-ХІІ.
Згідно з статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (пункт 8 Порядку №637).
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону №1058-ІV. Відповідно до частини першої цієї статті, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до довідки виробничого об'єднання по добуванню газу «Норильськгазпром» від 31.03.1992 б/н, ОСОБА_1 працював в об'єднанні «Норильськгазпром» на посаді майстра лінійного. Стаж роботи на Крайній Півночі становить 12 років 10 місяців 15 днів.
При цьому, у даній справі відсутній спір про пільги, що передбачені за роботу в районах Крайньої Півночі.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Відповідно до змісту позовних вимог, ОСОБА_1 вказує, що до його страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_1 у фермерському господарстві «Воля» з 10.03.1992 по 03.04.2005, період проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, період навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976 та період роботи в колгоспі згідно архівної довідки №119/01-14 від 30.03.2021.
Листом №1700-0702-8/282 від 05.01.2021 відповідач вказав, що згідно з документами поданими до заяви від 22.12.2020, страховий стаж позивача становить 16 років 8 місяців 24 дні - не зараховано період роботи у фермерському господарстві «Воля» з 10.03.1992 по 03.04.2005, зазначений у трудовій книжці, оскільки відсутня дата наказу на прийняття та відсутні відомості про застраховану особу з 2000 року.
Рішенням №172550003328 від 18.01.2022 визначено, що страховий стаж позивача становить 1 рік 11 місяців 18 днів - не зараховано страховий стаж згідно записів в трудовій книжці з 01.09.1974 по 03.04.2005, оскільки на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки міститься не вірно зазначено по батькові - « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта, де на сторінці 2 (російською мовою) зазначено - « ОСОБА_3 ».
Листом №5686-2954/П-02/8-1700/22 від 02.05.2022 відповідач повідомив, що прогнозований страховий стаж орієнтовно складає 14 років 18 днів, в тому числі враховано період роботи в колгоспі ім. «ХХІ з'їзду» з 15.01.1976 по 15.12.1976 та з 15.02.1977 по 15.05.1977 - відповідно до відпрацьованих вихододнів (що становить 11 місяців 1 день та 3 місяці 1 день відповідно). Зауважено, що зазначені періоди роботи в колгоспі, згідно з архівною довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2021 №119/01-14, до страхового стажу зараховано умовно, оскільки вказана довідка від 30.03.2021 №119/01-14 містить помилку (зазначено, зокрема, що, відповідно до наявних документів, позивач працював у колгоспі ім. «XXI з'їзду» з грудня 1976 по грудень 1976). При цьому до страхового стажу не враховано: період проходження строкової військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, згідно з довідкою від 31.08.2015 №4087, оскільки підставою видачі такої довідки зазначено військовий квиток; період навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976 - оскільки у довідці від 13.06.2019 №79 про період навчання вказано по батькові « ОСОБА_5 », в атестаті № НОМЕР_3 « ОСОБА_4 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_6 ».
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що вимога про зарахування до стажу періоду проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979 є безпідставною, оскільки даний період зараховано і складає 1 рік 11 місяців 18 днів. За доданими документами підстав для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1980 немає, оскільки на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки міститься не вірно зазначено по батькові - « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта, де на сторінці 2 (російською мовою) зазначено - « ОСОБА_3 ». Також, за доданими документами, не зараховано період навчання через розбіжності по батькові, оскільки в атестаті « ОСОБА_4 », в довідці « ОСОБА_5 », а в паспорті « ОСОБА_6 ». Звертає увагу, що страховий стаж згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відсутній.
Отже, пенсійний орган заперечує:
період роботи позивача у фермерському господарстві «Воля» з 10.03.1992 по 03.04.2005 (зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 заповненої 08.08.1980, оскільки відсутня дата наказу на прийняття та відсутні відомості про застраховану особу з 2000 року);
інші періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.08.1980: (оскільки на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки міститься не вірно зазначено по батькові - « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта зазначено (російською мовою) - « ОСОБА_3 »;
період навчання через розбіжності по батькові (оскільки в атестаті « ОСОБА_4 », в довідці « ОСОБА_5 », а в паспорті « ОСОБА_6 »).
Тобто, відповідач беззаперечно визнає, що період проходження позивачем військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979 зараховано до страхового стажу і складає 1 рік 11 місяців 18 днів.
Суд частково погоджується з позицією відповідача щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу та зазначає наступне.
Станом на час роботи позивача у періоди з 16.05.1979 по 31.03.1992, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція №162).
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п.1 Порядку №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 18 Порядку №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Судом встановлено, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1980 на сторінках 2-9, ОСОБА_1 :
з 23.05.1977 по 05.05.1979 проходив строкову військову службу (записи №№1 та 2);
з 16.05.1979 по 28.01.1985 працював дизелістом машиністом в буровій бригаді (записи №№3-4);
запис №5 - 29.01.1985 прийнятий машиністом технологічних компресорів 5 розряду автомобільної газонаповнювальної компресорної станції лінійного виробничого управління;
запис №6 - 01.04.1985 переведений машиністом компресорних установок по 5 розряду;
запис №7 - 23.02.1987 присвоєна друга професія наповнювача балонів четвертого розряду;
запис №8 - 01.07.1986 призначений на іншу посаду (виправлення скріплено печаткою);
запис №9 - 01.03.1988 підтверджений 5 розряд машиніста компресорних установок;
запис №10 - 01.04.1989 лінійне виробниче управління магістральних газопроводів реорганізовано в управління магістральних газопроводів;
запис №11 - 01.01.1991 виробниче об'єднання «Норильськ газпром» перейменовано на державне підприємство з роботи та транспортування газу «Норильськгазпром»;
запис №12 - 31.03.1992 звільнений з роботи («Норильськгазпром»).
З урахуванням того, що трудова книжка заповнена російською мовою, зауваження пенсійного органу з приводу того, що не вірно зазначено по батькові - « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта зазначено (російською мовою) - « ОСОБА_3 », суд відхиляє, оскільки судом достеменно встановлено, що трудова книжка НОМЕР_1 від 08.08.1980 належить позивачу - ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, а саме щодо написання по батькові через правопис російської мови (розбіжності щодо однієї букви).
Відтак, суд зауважує, що наведені посилання відповідача є недостатніми для відмови у зарахуванні стажу з 16.05.1979 по 31.03.1992 (з урахуванням проходження строкової військової служби з 23.05.1977 по 05.05.1979, що не заперечується відповідачем), оскільки трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з належними записами про роботу за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи, що здійснені у повній відповідності до вимог Інструкції №162.
Отже, вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Під час спірних періодів роботи позивача у фермерському господарстві «Воля», діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Однак, згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Пунктом 2.25 Інструкції №58 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, «Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України».
Згідно з пунктом 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 08.08.1980, на сторінках 10-11 містяться записи №№1,2,3 про те, що: 10.03.1992 позивач прийнятий на роботу механізатором у фермерське господарство «Воля»; 04.10.1994 виконуючий обов'язків голови ф/г «Воля»; 03.04.2005 звільнений з роботи через ліквідацію господарства.
Аналізуючи достатність вказаних записів щодо зарахування такого періоду роботи до страхового стажу, суд зауважує, що запис про прийняття «10.03.1992» не узгоджується з записом про звільнення з попередньої роботи «31.03.1992» (запис №12 «Норильськгазпром»), а виправлення відсутні, тобто викликає сумнів у його правдивості.
Більше того, запис про звільнення не засвідчено підписом уповноваженої особи (у тому числі при прийнятті на роботу), не завірено печаткою запис про звільнення, а також здійснено всупереч пункту 2.25 Інструкції №58.
Отже, записи трудової книжки позивача про його роботу у фермерському господарстві «Воля», не відповідають вищенаведеним вимогам Інструкції №58.
За таких обставин, суд вважає, що записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 08.08.1980, не підтверджено період роботи з 10.03.1992 по 03.04.2005.
Відтак, вказаний період роботи підлягає підтвердженню відповідно до вимог пункту 3 Порядку №637.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23:
1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;
2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;
3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;
4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Матеріали справи не містять відповідних архівних довідок, виписок із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, чи інших документів, які містять відомості про такий період роботи, а на наявність таких документів позивач не вказує.
Отже, пенсійний орган правомірно відмовив у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання, суд зазначає таке.
Як вже зазначалось судом, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.09.1974 по 20.07.1976 позивач навчався в міському професійно-технічному училищі №35 м.Стрий Львівської області за спеціальністю дизеліст (моторист) бурових установок.
Більше того, при первинному зверненні такий період було зараховано до страхового стажу позивача.
З урахуванням того, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні документів про освіту (щодо написання по батькові з помилкою), зауваження пенсійного органу з приводу того, що період навчання не підлягає зарахуванню до страхового стажу через розбіжності по батькові (в атестаті « ОСОБА_4 », в довідці « ОСОБА_5 », а в паспорті « ОСОБА_6 »), суд відхиляє.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт «д»).
Тому, період навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи в колгоспі, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Суд враховує, що порядок ведення трудових книжок колгоспників регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова Ради Міністрів СРСР №310), якою також було затверджено Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі Загальні положення).
Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР №310 передбачалося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
У пунктах 1, 2, 5 Загальних положень йшлося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
В трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавством; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використаних винаходах та раціоналізаторських реченнях та про виплачених у зв'язку з цим винагороди.
Наявна в матеріалах справи трудова книжка позивача не є трудовою книжкою колгоспника, при цьому й не містить записів про роботу позивача в колгоспі, а отже й про встановлений мінімум вихододнів, а також відомості про їх фактичне виконання.
У відповідності до положень Порядку №637, такий період роботи підлягає підтвердженню на підставі архівної довідки.
З наявної в матеріалах справи архівної довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2021 №119/01-14, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював у колгоспі ім. «XXI з'їзду» у 1976 році, з лютого 1977 року по травень 1977 року та серпні 1977 року. У такій довідці містяться відомості про кількість вироблених л/днів на виробництві, а саме встановлений мінімум відсутній, вироблено у 1976 році 306 л/д та у 1977 році - 90 л/д, що помісячно становить: у 1976 році з 1 по 12 місяці - 12, 17, 21, 23, 42, 19, 24, 31, 25, 21, 27, 31 (сукупно 306) л/д, а у 1977 році з 2 по 5 місяці - 34, 16, 26, 13 л/д та у 8 місяці - 1 л/д.
При цьому, наявність формальних неточностей щодо зазначення періоду роботи «з грудня 1976 року по грудень 1976 року», не може впливати на зарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки вказаною довідкою підтверджується робота позивача у колгоспі саме з січня 1976 року по грудень 1976 року, з лютого 1977 року по травень 1977 року та у серпні 1977 року - з відповідними відпрацьованими л/д.
Відтак, суд критично оцінює зазначення відповідачем у листі №5686-2954/П-02/8-1700/22 від 02.05.2022, що період роботи на підставі архівної довідки до страхового стажу підлягає зарахуванню умовно, оскільки вказана довідка від 30.03.2021 №119/01-14 містить помилку (зазначено, зокрема, що, відповідно до наявних документів, позивач працював у колгоспі ім. «XXI з'їзду» з грудня 1976 по грудень 1976).
За наведеного, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню вказаний період роботи в колгоспі ім. «XXI з'їзду» на підставі довідки Радивилівського трудового архіву від 30.03.2021 №119/01-14 відповідно до відпрацьованих вихододнів, що становить 11 місяців 1 день та 3 місяці 1 день, відповідно.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що документально підтверджений страховий стаж позивача становить 16 років 8 місяців 24 дні, як визначено пенсійним органом 05.01.2021 (навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976, проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, періоди роботи на підставі трудової книжки з 16.05.1979 по 28.01.1985, з 29.01.1985 по 31.03.1992, ), що підтверджується розрахунком стажу за формою РС-право (22.12.2020). А також період роботи в колгоспі у 1976-1977 роках, що становить 11 місяців 1 день та 3 місяці 1 день, відповідно.
Таким чином, судом встановлено, що документально підтверджений страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 26 днів.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як встановлено судом, 60-річного віку позивач досягнув у 2018 році (26.10.2018). У 2018 році за призначенням пенсії не звертався.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Отже, стаж необхідний для призначення пенсії у 60 років, має становити не менше 25 років.
22.12.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у формі встановленій Порядком №22-1.
Судом встановлено, що 22.12.2020 позивач досягнув віку - 62 роки 1 місяць 27 днів.
Листом №1700-0702-8/282 від 05.01.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило у призначенні пенсії за віком за заявою від 22.12.2020 - через відсутність необхідного страхового стажу 25 років.
Оскільки, у такому випадку, обов'язковою умовою призначення пенсії за віком є наявність страхового стажу не менше 25 років, а страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 26 днів, вказана відмова є правомірною.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 віку 63 роки досягнув у 2021 році (26.10.2021). Таким чином, стаж необхідний для призначення пенсії після досягнення віку 63 роки, має становити від 18 до 28 років.
Так, 11.01.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у формі встановленій Порядком №22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172550003328 від 18.01.2022, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за таким зверненням. Вказано, що вік заявника 63 роки 2 місяці 15 днів.
Оскільки, стаж позивача становить 17 років 10 місяців 26 днів, з необхідних 18 років, така відмова пенсійного органу теж є правомірною.
Суд зазначає, що хоч й рішеннями №1700-0702-8/282 від 05.01.2021 та №172550003328 від 18.01.2022 відмовлено у зарахуванні до стажу спірних періодів роботи (які частково підлягають зарахуванню), однак оскільки у таких випадках позивач не набув право на призначення пенсії, то вказані рішення не підлягають скасуванню в судовому порядку.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком з 22.12.2020, не підлягає до задоволення.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 віку 65 роки досягнув у 2023 році (26.10.2023).
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Таким чином, стаж необхідний для призначення пенсії після досягнення віку 65 роки, у випадку позивача, має становити від 15 до 20 років.
Матеріалами справи підтверджується, що страховий стаж позивача становить повних 17 років. Відтак, обов'язкова умова щодо наявності страхового стажу від 15 до 20 років, для призначення позивачу пенсії після досягнення віку 65 роки, є дотриманою.
За наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто після досягнення віку 65 років.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії після досягнення віку 65 років, позивач звернувся 15.05.2024 (поштою), тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то в даному випадку пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати.
Однак, як слідує зі змісту Листа №6807-6056/П-02/1700-24 від 31.05.2024, заяву від 15.05.2024 про призначення пенсії за віком, надіслану поштою, розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», з покликанням на не дотримання положень пунктів 1.1 та 2.9 Порядку №22-1 (щодо порядку звернення).
Отже, рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії, за заявою від 15.05.2024, відповідач не приймав.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Пунктом 2.9 розділу II Порядку №22-1 визначено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).
Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).
Згідно з пунктом 4.8 розділу IV Порядку №22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 »Деякі питання документування управлінської діяльності».
Судовим розглядом встановлено, що всі необхідні документи для розгляду питання про призначення пенсії, наявні у відповідача, оскільки ОСОБА_1 за призначенням пенсії звертався раніше.
Суд наголошує, що право громадян на пенсійне забезпечення гарантовано Конституцією України (стаття 46).
Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач не оскаржує Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №6807-6056/П-02/1700-24 від 31.05.2024.
Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з'ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 07.112013 у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).
Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).
Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, реалізація позивачем права на пенсійне забезпечення може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява від 15.05.2024 підлягає розгляду по суті з прийняттям рішення про призначення пенсії/відмову у призначенні пенсії, при цьому, з урахуванням правової оцінки та висновків суду у даній справі.
Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права надати пенсійному органу архівну довідку (чи інші підтверджуючі документи, визначені Порядком №637) про підтвердження періоду роботи у фермерському господарстві «Воля» з 10.03.1992 по 03.04.2005, для зарахування такого періоду роботи до страхового стажу.
Оскільки, відповідачем підтверджується, що період проходження позивачем військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979 (1 рік 11 місяців 18 днів) зараховано до страхового стажу, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976, проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 з 16.05.1979 по 28.01.1985, з 29.01.1985 по 31.03.1992 та періоду роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки №119/01-14 від 30.03.2021 та зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з прийняттям рішення, з зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976, періоду проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, періоду роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 з 16.05.1979 по 28.01.1985, з 29.01.1985 по 31.03.1992, періоду роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки №119/01-14 від 30.03.2021 та з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на таке.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 викладав правові висновки стосовно загального правила щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком №22-1), а також щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Однак, як вже зазначалось судом, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Тому, реалізація позивачем права на пенсійне забезпечення може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд вказав, що підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні, а тому прийняв позовну заяву з відповідними вимоги до розгляду - задля належного об'єктивного розгляду справи та виключення обставин порушення права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою 15.05.2024, при цьому, відмова прийнята 31.05.2024, тому позов подано в межах шестимісячного строку звернення до суду, а звернення у попередніх роках пов'язані зі зверненням у 2024 році.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976, проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 з 16.05.1979 по 28.01.1985, з 29.01.1985 по 31.03.1992 та періоду роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки №119/01-14 від 30.03.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з прийняттям рішення, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976, проходження військової служби з 18.05.1977 по 05.05.1979, роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 з 16.05.1979 по 28.01.1985, з 29.01.1985 по 31.03.1992, роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки №119/01-14 від 30.03.2021 та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко