02 вересня 2024 року м. Рівне №460/7517/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати проіндексованого розміру пенсії з 01.07.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації пенсійної виплати починаючи з 01.07.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 без обмеження сукупної пенсійної виплати максимальним розміром, без зменшення існуючого розміру пенсійного забезпечення, визначеного на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 і від 29.07.2022 у справі №460/904/21 та від 30.04.2024 у справі №460/3412/24, з урахуванням вже виплачених коштів.
Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII. Зазначає, що з 01.03.2024 відповідач провів йому перерахунок пенсії згідно Постанови КМУ №185, однак не виплачує підвищення з 01.07.2024 покликаючись на те, що розмір пенсійної виплати перевищує максимальний розмір пенсії. При цьому, здійснює виплату пенсії з обмеженням максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними, суперечать вимогам чинного законодавства та порушують його право на отримання пенсії у належному розмірі. За наведеного, просить суд позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позов, відповідач позовні вимоги не визнає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено індексацію пенсії відповідно до Постанови КМУ №185. Разом з тим, виплата пенсії позивачу проводиться в межах максимального розміру пенсії, встановленого законом. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі №460/904/21, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №12/1/ХГ13214/1578 від 16 листопада 2020 року. Додатковими рішеннями у даній справі від 29.07.2022 та від 23.05.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №12/1/ХГ13214/1578 від 16 листопада 2020 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №460/9546/20, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 , з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №460/3412/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 25.09.2023, з урахуванням виплачених сум та без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024, основний розмір пенсії з надбавками та з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024 роки в (сумі 2509,17 грн, 1500,00 грн та 1500,00 грн відповідно) склав 23431,79 грн.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.07.2024, основний розмір пенсії з надбавками та з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024 роки в (сумі 2509,17 грн, 1500,00 грн та 1500,00 грн відповідно) та доплати 2000,00 грн склав 25431,79 грн. До виплати з урахуванням максимального розміру підлягало 23931,79 грн, тобто на 1500,00 грн менше ніж нарахований підсумок. Відтак, до виплати не встановлено суму індексації за 2024 рік.
Вважаючи протиправними дії (бездіяльність) відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 частину сьому статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Приписами частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, починаючи із 2017 року, стаття 43 Закону №2262-ХІІ не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2016 від 20.12.2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні №7-рп/2016 від 20.12.2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 по справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, а не норми Закону №3668-VI.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, та в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при вирішенні справи.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, а індексації розміру пенсій - положення статті 64 Закону №2262-XII.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
За приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 % показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 % показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 % показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023 установлено, що у 2024 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина друга статті 22, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частина друга статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Отже, системний аналіз пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, статті 64 Закону №2262-ХІІ, частини другої статті 42 Закону №1058-IV, дає підстави для висновку про те, що з 01.03.2024 для забезпечення індексації проводиться перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Як вбачається із преамбули Постанови №185, вона прийнята відповідно до пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX.
Пунктом 1 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» №124 від 20.02.2019, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Підпунктом 1 пункту 2 Постанови №185 установлено, що розміри таких пенсій підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
У свою чергу, пунктом 3 Постанови №185 прямо передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Суд звертає увагу на те, що питання застосування граничного розміру індексації пенсій з 01.03.2023 відповідно до постанови №168 було предметом судового розгляду Верховним Судом у справі №420/25804/23 (постанова від 07.06.2024) та у справі №120/14637/23 (постанова від 13.06.2024).
Так, у згаданих справах Верховний Суд дійшов висновку, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану. При цьому, як положеннями статті 42 Закону №1058-IV, так і положеннями статті 64 Закону №2262-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій. Отже положеннями постанови №168 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання пункту 2 цієї постанови. Тобто це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної величини - в розмірі 1500,00 грн. На підставі викладеного Верховний Суд у постановах від 07.06.2024 та від 13.06.2024 дійшов висновку про правомірність дій пенсійного органу щодо встановлення позивачу індексації пенсії з 01.03.2023 у розмірі граничної величини, передбаченої пунктом 10 постанови №168, - 1500,00 грн.
Відповідно до обставин цієї справи, відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.03.2024, позивачу встановлено підвищення (індексацію) на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови КМУ №185, в сумі 1500,00 грн.
Разом з тим, відповідач заперечує право позивача на отримання пенсії у повному розмірі, зокрема з 01.07.2024, тобто із врахуванням підвищення (індексації) відповідно до Постанови КМУ №185, з огляду на те, що розмір пенсійної виплати позивача в такому випадку перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до цього, відповідач з 01.07.2024 обмежує проіндексований розмір пенсії позивача сумою 23931,89 грн, тобто на 1500,00 грн менше ніж нарахований підсумок (25431,79 грн). Відтак, до виплати не встановлено суму індексації за 2024 рік.
При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023, десятьом прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, дорівнює сума 23610,00 грн.
Суд наголошує, що незважаючи на наявність у Постанові КМУ №185 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, позаяк, як зазначалося вище, застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, а не норми Закону №3668-VI.
Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №300/2754/23.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо проведення нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.07.2024 з обмеженням максимального розміру.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати з 01.07.2024 ОСОБА_1 підвищення (індексації), установленого постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2024 перерахунок пенсії, в тому числі з урахуванням підвищення (індексації), установленого постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23.02.2024, без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та відповідно до цього проводити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко