02 вересня 2024 року м. Рівне №460/7029/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29 грудня 2023 року №172350004544, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 березня 2024 року №172350004544, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11 квітня 2024 року №172350004544 та Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області від 4 червня 2024 року №172350004544 щодо відмови в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціаль ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи в ППЧ-2 по охороні Дубровицької бавовно-прядильної фабрики з 5 квітня 1990 року по 7 серпня 1996 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 5 квітня 1990 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 27 грудня 2023 року.
Ухвалою суду від 03.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 03.07.2024 виправлено описку допущену в ухвалі суду від 03.07.2024.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову з підстав недостатнього страхового стажу. Звертає увагу, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи в ППЧ-2 по охороні Дубровицької бавовно-прядильної фабрики з 5 квітня 1990 року по 7 серпня 1996 року, а тому страховий стаж є достатнім для призначення пенсії. Крім того зазначає, що станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії та довідкою органу місцевого самоврядування. Вважає, що має право на зниження пенсійного віку на 6 років максимально. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого звертає увагу суду, що проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. Вказує, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, становить 24 роки. Однак, страховий стаж позивача становить 18 років 5 місяців 28 днів. За доданими документами до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990, оскільки відсутня інформація про перейменування організації (ППЧ-2 при прийнятті, 2-А частина професійної пожежної охорони МВС України при звільненні). Зазначає, що в представлених довідках від 20.02.2024 №6202-737/62 09 ГУ ДСНС України в Рівненській області та від 28.02.2024 №1174/116/05/12-2024 УМВС в Рівненській області відсутня інформація стосовно перейменування організації, відсутня інформація про періоди роботи та причини щодо неможливості одержання документів у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, чим порушено норми п. 17 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 з наступними змінами. Таким чином, відсутні підстави щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в ППЧ-2 на підставі показань свідків згідно вищезазначених правових норм. Зауважує, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком робиться відповідний запис, у графі 4 проставляється підстава перейменування-наказ (розпорядження), його дата і номер. Відтак, період з 05.04.1990 по 07.08.1996, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.04.1990, не підлягає зарахуванню, оскільки не співпадає назва підприємства при прийнятті із назвою підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня, що суперечить пункту 4.1. Інструкції №58. Підтверджено період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 як 4 роки 7 місяців 21 день. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на Чорнобильський АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 24 роки). За наведеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у поданому відзиві вказує, що розглянувши заяву ОСОБА_1 від 27.12.2023, рішенням від 29.12.2023 №172350004544 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідно до статті 55 Закону №796-XII із врахуванням положень статті 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж в 2023 році повинен становити не менше 24 років (30-6). За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990 з 05.04.1990 по 07.08.1996, оскільки відсутня інформація про перейменування організації. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком №637. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 18.12.2034 або при набутті необхідного страхового стажу. Отже, дії управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому просить суд відмовити в його задоволенні повністю.
Відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у поданому відзиві вказує, що 22.03.2024 за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви позивача від 15.03.2024, прийнято рішення №172350004544 про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки. Згідно з пунктом 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. При розгляді поданих до заяви документів, відповідно до вимог вищенаведених норм законодавства, встановлено, що до страхового стажу не можливо зарахувати: період проходження строкової військової служби з 17.12.1987 по 20.11.1989, згідно наданого військового квитка від 15.12.1987, оскільки вказана в ньому дата народження не відповідає паспортним даним позивача та період з 05.04.1990 по 07.08.1996, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.04.1990, оскільки не співпадає назва підприємства при прийнятті із назвою підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня, що суперечить пункту 4.1. Інструкції №58. Страховий стаж позивача становить 21 рік 08 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення відповідного виду пенсії. При цьому, період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, згідно наданих документів становить 35 років 07 місяців 09 днів (з 26.04.1986 по 09.12.1987, з 15.12.1989 по 08.12.2023), в тому числі, станом на 01.01.1993 становить 04 роки 08 місяців 01 день. Отже, за наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII відсутнє, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (24 роки). У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідач 4 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у поданому відзиві вказує, що 03.04.2024 позивач звернувся до із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, а 11.04.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії №172350004544, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону №1058-ІV з урахуванням зменшення на кількість років зменшення пенсійного віку становить 24 роки (30-6). Страховий стаж становить 23 роки 8 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ) з 05.04.1990 по 07.08.1996, оскільки відсутня інформація про перейменування організації (з ППЧ-2 на 2-А Частина професійної пожежної охорони МВС України). Також вищезазначений період не враховано на підставі показань свідків, оскільки порушено вимоги Порядку №637, а саме: відсутня інформація про причини втрати первинних документів в організації та документи про спільну трудову діяльність одного із свідків. Документами, наданими позивачем разом із заявою про призначення пенсії, підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років в разі наявності 24 років страхового стажу. Право на призначення пенсії позивач набуде після досягнення 65-річного віку, з 18.12.2034, або в разі набуття страхового стажу 24 роки. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач 5 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у поданому відзиві вказує, що за результатами розгляду заяви позивача від 27.05.2024, 04.06.2024 прийнято рішення №172350004544 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, через відсутність необхідного страхового стажу 24 роки. Зауважує, що до страхового стажу не зараховано період роботи в ППЧ-2 по охороні Дубровицької бавовно-прядильної фабрики з 5 квітня 1990 року по 7 серпня 1996 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 5 квітня 1990 року, оскільки позивач прийнятий на роботу в ППЧ-2, а звільнений з «2-А частина професійної пожежної охорони МВС України», тобто назва підприємства при прийнятті не співпадає з назвою підприємства на печатці при звільненні. В представлених довідках ГУ ДСНС України в Рівненській області та УМВС в Рівненській області відсутні відомості про перейменування організації та інших, тому відсутні підстави для зарахування вказаного періоду. Таким чином, оскільки страховий стаж становить 18 років 5 місяців 28 днів, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Озерськ Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області та є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_3 , виданим 24.06.2021 Рівненською облдержадміністрацією повторно замість посвідчення серії НОМЕР_4 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради №309 від 20.06.2024, позивач проживає і зареєстрований в селі Озерськ Сарненського району Рівненської області з 17.12.1969 по 09.12.1987, з грудня 1989 і по даний час. Довідка видана на підставі записів у погосподарських книгах за 1986-2025 роки.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Озерськ Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з даними військового квитка НОМЕР_5 позивач проходив військову службу 17.12.1987 по 24.11.1989 в лавах радянської армії. На сторінці 24 військового квитка НОМЕР_5 зазначено про виправлення з «16» на «17» на титульній сторінці (в даті народження) на підставі паспорта НОМЕР_6 виданого 06.11.1996 - скріплено гербовою печаткою та підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до даних трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.04.1990, що стосується спірних періодів роботи:
запис №1 - 05.04.1990 прийнятий на посаду респіраторщика в ППЧ-2 по охороні БПФ (Дубровицької бавовно-прядильної фабрики): наказ №28 від 05.04.1990 (підпис начальника ППЧ-2);
запис №3 - 07.08.1996 звільнений у зв'язку з скороченням штату: наказ №127 від 06.08.1996 (підпис начальника ППЧ-2/печатка «2-А частина професійної пожежної охорони МВС України»).
27.12.2023 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172350004544 від 29.12.2023 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж. У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявника 54 роки; страховий стаж становить 18 років 2 місяці 8 днів з необхідних 24 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990 з 05.04.1990 по 07.08.1996, оскільки відсутня інформація про перейменування організації. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком №637. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 4 роки 8 місяців 1 день, загальний період проживання у вказаній зоні - 35 років 7 місяців 9 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
15.03.2024 позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172350004544 від 22.03.2024 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж. У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявника 54 роки 2 місяці; страховий стаж становить 21 рік 8 місяців 1 день, необхідний страховий стаж має становити 24 роки. До страхового стажу не зараховано: період проходження строкової військової служби з 17.12.1987 по 20.11.1989, згідно наданого військового квитка від 15.12.1987, оскільки на титульному аркуші зазначено дату народження 16.12.1969, що не відповідає паспортним даним 17.12.1969; період з 05.04.1990 по 07.08.1996 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.04.1990, оскільки не співпадає назва підприємства при прийнятті із назвою підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня. Наявний протокол опитування свідків по встановленню трудового стажу від 15.03.2024 №3 щодо підтвердження роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996. До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1990 по 28.05.1991, оскільки період роботи не підтверджено двома свідками. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, згідно наданих документів становить 35 років 7 місяців 09 днів (з 26.04.1986 по 09.12.1987, з 15.12.1989 по 08.12.2023), в тому числі, станом на 01.01.1993 - 4 роки 8 місяців 1 день.
03.04.2024 позивач втретє звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №172350004544 від 11.04.2024 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж. У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявника 54 роки; страховий стаж становить 23 роки 8 місяців 9 днів, необхідний страховий стаж має становити 24 роки (30-6). До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ) з 05.04.1990 по 07.08.1996, оскільки відсутня інформація про перейменування організації (з ППЧ-2 на 2-А Частина професійної пожежної охорони МВС України). Також вищезазначений період не враховано на підставі показань свідків, оскільки порушено вимоги Порядку №637, а саме: відсутня інформація про причини втрати первинних документів в організації та документи про спільну трудову діяльність одного із свідків. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років в разі наявності 24 років страхового стажу.
27.05.2024 позивач знову звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172350004544 від 04.06.2024 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж. У вказному рішенні зазначено про те, що вік заявника 54 роки 5 місяців 10 днів; страховий стаж становить 18 років 5 місяців 28 днів, необхідний страховий стаж має становити 24 роки, тобто мінімальний страховий стаж у 2023 році - 30 років, зменшений на 6 років. Вказано, що заявник проживав в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 4 роки 7 місяців 1 день, загальний період проживання у вказаній зоні - 35 років 6 місяців 9 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990, оскільки відсутня інформація про перейменування організації (ППЧ-2 при прийнятті, 2-А Частина професійної пожежної охорони МВС України - при звільненні). В представлених довідках від 20.02.2024 №6202-737/62 09 ГУ ДСНС України в Рівненській області та від 28.02.2024 №1174/116/05/12-2024 УМВС в Рівненській області відсутня інформація стосовно перейменування організації, відсутня інформація про періоди роботи та причини щодо неможливості одержання документів у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, чим порушено норми п. 17 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 з наступними змінами. Таким чином, відсутні підстави щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в ППЧ-2 на підставі показань свідків згідно вищезазначених правових норм. Страховий стаж обчислено з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Відповідно до обставин даної справи, пенсійний орган не заперечує право позивача на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки. Також, не заперечує про необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - не менше 3 років.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону №1058-ІV. Відповідно до частини першої цієї статті, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до статті 15 Закону Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Судом встановлено, що посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Разом з тим, відповідачами не заперечується, що період проживання (роботи) ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 09.12.1987, з 15.12.1989 по 08.12.2023 в зоні гарантованого добровільного відселення, згідно наданих документів становить 35 років 6 місяців 29 днів (зокрема, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172350004544 від 04.06.2024), в тому числі, станом на 01.01.1993 - 4 роки 7 місяців 1 день.
Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення більше 3 років, пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню з розрахунку: 3 роки початкова величина та додатково 1 рік за 2 роки проживання, тобто максимально на 6 років.
За наведеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується право позивача на зниження пенсійного віку на 6 років максимально, що не заперечується відповідачами.
Обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досягнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
За наведеного, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 54 роки (60-6).
Судом встановлено, що 54-річного віку позивач досягнув 17.12.2023. Тобто, на момент подання первісної заяви до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах (при цьому, як 27.12.2023 так і в подальшому), позивачу виповнилося 54 років. Тому, вказана умова є дотриманою.
Одночасно суд зауважує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII становить 24 роки (30-6).
Обставина щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 24 необхідних років, є спірною в межах даної справи.
Так, відповідач 2 у рішенні про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 29.12.2023 вказав, що страховий стаж позивача становить 18 років 2 місяці 8 днів (не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990 з 05.04.1990 по 07.08.1996, оскільки відсутня інформація про перейменування організації; для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком №637).
Відповідач 3 у рішенні про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 22.03.2024 вказав, що страховий стаж позивача становить 21 рік 8 місяців 1 день (не зараховано період проходження строкової військової служби з 17.12.1987 по 20.11.1989, згідно наданого військового квитка від 15.12.1987, оскільки на титульному аркуші зазначено дату народження 16.12.1969, що не відповідає паспортним даним 17.12.1969 та період з 05.04.1990 по 07.08.1996 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.04.1990, оскільки не співпадає назва підприємства при прийнятті із назвою підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня; наявний протокол опитування свідків по встановленню трудового стажу від 15.03.2024 №3 щодо підтвердження роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996; до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1990 по 28.05.1991, оскільки період роботи не підтверджено двома свідками).
Відповідач 4 у рішенні про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 11.04.2024 вказав, що страховий стаж позивача становить 23 роки 8 місяців 9 днів (не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ) з 05.04.1990 по 07.08.1996, оскільки відсутня інформація про перейменування організації (з ППЧ-2 на 2-А Частина професійної пожежної охорони МВС України); також вищезазначений період не враховано на підставі показань свідків, оскільки порушено вимоги Порядку №637, а саме: відсутня інформація про причини втрати первинних документів в організації та документи про спільну трудову діяльність одного із свідків).
Відповідач 5 у рішенні про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 04.06.2024 вказав, що страховий стаж позивача становить 18 років 5 місяців 28 днів (не зараховано період роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990, оскільки відсутня інформація про перейменування організації (ППЧ-2 при прийнятті, 2-А Частина професійної пожежної охорони МВС України - при звільненні); в представлених довідках від 20.02.2024 №6202-737/62 09 ГУ ДСНС України в Рівненській області та від 28.02.2024 №1174/116/05/12-2024 УМВС в Рівненській області відсутня інформація стосовно перейменування організації, відсутня інформація про періоди роботи та причини щодо неможливості одержання документів у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, чим порушено норми п. 17 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 з наступними змінами).
Перш за все, суд зауважує, що не зарахування відповідачем 3 до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 17.12.1987 по 20.11.1989, згідно наданого військового квитка від 15.12.1987 «оскільки на титульному аркуші зазначено дату народження 16.12.1969, що не відповідає паспортним даним 17.12.1969» є повністю безпідставним, адже на сторінці 24 військового квитка НОМЕР_5 зазначено про виправлення з «16» на «17» на титульній сторінці (в даті народження) на підставі паспорта НОМЕР_6 виданого 06.11.1996 - скріплено гербовою печаткою та підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За наведеного, суд відхиляє доводи даного відповідача про те, що згідно із пунктом 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
По-друге, щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
В силу вимог частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
В свою чергу, як встановлено судом, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172350004544 від 22.03.2024 зазначено «наявний протокол опитування свідків по встановленню трудового стажу від 15.03.2024 №3 щодо підтвердження роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996; до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.04.1990 по 28.05.1991, оскільки період роботи не підтверджено двома свідками» та визначено страховий стаж як 21 рік 8 місяців 1 день. У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №172350004544 від 11.04.2024 вказано «період не враховано на підставі показань свідків, оскільки порушено вимоги Порядку №637, а саме: відсутня інформація про причини втрати первинних документів в організації та документи про спільну трудову діяльність одного із свідків». Таким чином, визначено, що страховий стаж становить 23 роки 8 місяців 9 днів.
Тобто, у двох випадках, пенсійним органом спірний страховий стаж було зараховано частково (з 29.05.1991 по 07.08.1996).
Під час спірного періоду роботи позивача, діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції №58).
Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції №58).
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Суд враховує, що частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до приписів статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з частиною першою статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі, щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/5949/16-а.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження спірного стажу позивача.
Отже, сумніви відповідачів щодо достовірності наданих відомостей суд не бере до уваги, оскільки ними не надано жодних доказів на підтвердження проведення та результатів перевірки відомостей щодо спірного стажу позивача.
Відтак, суд не погоджується із діями відповідачів щодо неврахування трудового стажу позивача з 05.04.1990 по 07.08.1996 вказаного у його трудовій книжці, з підстав, наведених у спірних рішеннях.
Так, відповідачі, не зарахувавши період роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996, визначили, що страховий стаж позивача становить:
18 років 2 місяці 8 днів враховано по 28.03.2022 (рішення про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 29.12.2023);
21 рік 8 місяців 1 день (рішення про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 22.03.2024, також не зараховано період проходження строкової військової служби з 17.12.1987 по 20.11.1989, при цьому враховано інший спірний період частково з 29.05.1991 по 07.08.1996);
23 роки 8 місяців 9 днів враховано по 31.12.2023 (рішення про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 11.04.2024), при цьому враховано спірний період з 29.05.1991 по 07.08.1996 (5 років 2 місяці 9 днів);
18 років 5 місяців 28 днів враховано по 31.03.2024 (рішення про відмову у призначенні пенсії №172350004544 від 04.06.2024).
Судом встановлено, що відповідно до записів №№71, 72 трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 17.10.2023 призначений машиністом (кочегаром) котельної закладу дошкільної освіти на період опалювального сезону 2023-2024 років, а 08.04.2024 звільнений у зв'язку із закінченням опалювального сезону.
Тобто, станом на дату звернення до пенсійного органу 27.12.2023, 15.03.2024 та 03.04.2024 позивач перебував у трудових відносинах, а 27.05.2024 не працював, у зв'язку з чим його страховий стаж було обраховано по різному (при цьому, по різному визначено кінцеву дату та частково враховано період роботи з 29.05.1991 по 07.08.1996).
Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
У всіх 4 випадках, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж не менше 24 років, а саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172350004544 від 29.12.2023, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172350004544 від 22.03.2024, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №172350004544 від 11.04.2024 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172350004544 від 04.06.2024.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.04.1990, що стосується спірного періоду, ОСОБА_1 :
05.04.1990 прийнятий на посаду респіраторщика в ППЧ-2 по охороні БПФ (Дубровицької бавовно-прядильної фабрики) - наказ №28 від 05.04.1990 (підпис начальника ППЧ-2), запис №1;
07.08.1996 звільнений у зв'язку з скороченням штату - наказ №127 від 06.08.1996 (підпис начальника ППЧ-2/печатка «2-А частина професійної пожежної охорони МВС України»), запис №3.
Судом встановлено, що записами №№1 та 3 трудової книжки позивача в повній мірі підтверджується період роботи саме з 05.04.1990 по 07.08.1996.
В представлених довідках від 20.02.2024 №6202-737/62 09 ГУ ДСНС України в Рівненській області та від 28.02.2024 №1174/116/05/12-2024 УМВС в Рівненській області відсутня інформація стосовно перейменування організації.
Таким чиноим, неточність щодо зазначення назви підприємства з ППЧ-2 (при прийнятті на роботу) на 2-А Частина професійної пожежної охорони МВС України (при звільненні відповідно до печатки) на яке вказує пенсійний орган, стосується виключно обов'язку роботодавця щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника. В даному ж випадку, має місце не повне зазначення назви підприємства при прийнятті на роботу (скорочене зазначення ППЧ-2).
Суд повторює, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства - не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, суд зауважує, що наведені посилання відповідачів є недостатніми для відмови у зарахуванні спірного стажу, оскільки трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Отже, період роботи позивача з 05.04.1990 по 07.08.1996, що становить 6 років 4 місяці 3 дні, належним чином підтверджений записами його трудової книжки.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідачі, не зарахувавши до страхового стажу позивача спірний період його роботи, діяли не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
При цьому, з урахуванням періоду роботи позивача з 05.04.1990 по 07.08.1996, який підлягає зарахуванню повністю (не частково з 29.05.1991 по 07.08.1996), що становить 6 років 4 місяці 3 дні, у всіх випадках страховий стаж позивача становить понад 24 роки, що є достатнім для призначення пенсії (відповідно: 24 роки 6 місяців 11 днів, 24 роки 8 місяців 29 днів, 24 роки 10 місяців 2 дні та 24 роки 10 місяців, з урахуванням здійсненого відповідачем розрахунку відповідно до форми РС-право).
Отже, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, у позивача наявний необхідний страховий стаж не менше 24 років, а тому вказана умова також є дотриманою.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а також прожила достатню кількість років в цій зоні для зменшення пенсійного віку на 6 років максимально та має страховий стаж не менше 24 років.
Отже, суд дійшов висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172350004544 від 29.12.2023, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172350004544 від 22.03.2024, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №172350004544 від 11.04.2024 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172350004544 від 04.06.2024 безпідставно та не правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що вперше до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач звернувся 27.12.2023, то в даному випадку пенсія підлягає призначенню саме з 18.12.2023, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», якою передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальноості при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.
Запроваджена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФ України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.
Таким чином, Постановою №25-1 внесено зміни, зокрема до Порядку №22-1.
Так, відповідно пункту 4.2. розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10. розділу IV Порядку №22-1).
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;
- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Відповідно до фактичних обставин справи, заяву про призначення пенсії позивач подавав до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Для прийняття рішення за результатами поданих позивачем заяв, за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (рішення №172350004544 від 29.12.2023), Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (рішення №172350004544 від 22.03.2024), Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (рішення №172350004544 від 11.04.2024) та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення №172350004544 від 04.06.2024.
При цьому, суд враховує, що чинним є саме останнє рішення №172350004544 від 04.06.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Отже, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов'язане здійснювати виплату такої пенсії.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є як зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію зарахувавши до страхового стажу спірний період роботи, так і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу пенсію.
Суд зазначає, що у цій справі повноваження відповідачів не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб'єктів владних повноважень - призначити та виплачувати позивачу пенсію.
Дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку, дійсно, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для належного захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172350004544 від 29.12.2023, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172350004544 від 22.03.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №172350004544 від 11.04.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172350004544 від 04.06.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.12.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу пенсію.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У сукупності вищенаведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які прийняли спірні рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172350004544 від 29.12.2023, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172350004544 від 22.03.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №172350004544 від 11.04.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172350004544 від 04.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 18.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 05.04.1990 по 07.08.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 18.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору: в сумі 302,80 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в сумі 302,80 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в сумі 302,80 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та в сумі 302,80 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл.,10003, ЄДРПОУ/РНОКПП 13559341) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м.Миколаїв, Миколаївська обл.,54008, ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7-А, м.Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25009, ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088)
Суддя Н.В. Друзенко