02 вересня 2024 р. справа № 400/2664/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1 або ГУ ПФУ в Миколаївській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2 або ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.03.24 р. № 143150005389;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи, набутий на території російської федерації з 30.07.80 р. по 13.03.92 р. та 05.05.77 р. по 07.05.80 р. та призначити, нарахувати і виплатити пенсії за віком позивачу з 07.03.24 р. на підставі заяви від 07.03.24 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він досягненню пенсійного віку (65 років) у відповідності до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, 07.03.24 р. звернувся з заявою про призначення йому пенсії до ГУ ПФУ в Миколаївській області. Заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в рівненській області та прийнято спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно рішення позивачу не зараховано до страхового стажу періоди його роботи, набутий на території російської федерації з 30.07.80 р. по 13.03.92 р. та 05.05.77 р. по 07.05.80 р., оскільки з 01.01.23 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. Позивач не погоджується з такими діями і рішеннями відповідачів та наголошує, що припинення російською федерацією з 01.01.23 р. участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р., не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди. Відтак, на його думку за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії він досяг 65 річного віку, а страховий стаж склав 6 років 11 місяців 5 днів, що є недостатнім (необхідний стаж від 15 до 25 років). Позивачу не зараховано спірний період роботи в рф до його страхового стажу, оскільки з 01.01.23 р. рф припинила участь в Угоді від 13.03.92 р., тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР. Таким чином, Головним управлінням правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу не менше 15 років. Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію, то відповідач 1 зазначив, що питання щодо призначення та виплати пенсії, віднесено виключно до компетенції відокремлених підрозділів Пенсійного фонду України та не входить до компетенції суду.
Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 14.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143150005389 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.22 р. № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.92 р. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.92 р. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФСР по 31.12.91 р. за умови проставлення на них апостилю компетентним органом. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.23 р. № 639 дію Угоди між Урядом України та Урядом росйськоі? федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.93 р., припинено. У зв'язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.92 р. не зараховуються до страхового стажу. Відтак, відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, а страховий стаж позивача, згідно наданих до заяви про призначення пенсії документами склав 6 років 11 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач 07.03.24 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-IV.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 від 25.11.05 р., після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням ГУ ПФУ в рівненській області від 14.03.24 р. № 143150005389, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стало недостатність страхового стажу.
Так, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що позивачу на день звернення з заявою про призначення пенсії за віком 65 років, страховий стаж складає 6 років 11 місяців 5 днів, до страхового стажу не зараховано періоди на території російської федерації, оскільки з 01.01.23 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р.
Позивач не погоджуючись з не зарахуванням до його страхового стажу періодів його роботи в російській федерації та відмовою у призначенні йому пенсії за віком звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 р.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 р., страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 р. по 31 грудня 2024 р. - від 15 до 21 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 р., необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Закон “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно з частиною 1 і частиною 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України. Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку І в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Суд зазначає, що страховий стаж позивача у спірний період підтверджується довідкою від 14.11.19 р. № 309, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 про проходження служби 05.05.1977 року по 07.05.80 р. та довідкою від 05.09.19 р. № 253, виданою російською федерацією, про проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 у Мурманську у період з 30.07.80 р. по 13.03.92 р.
Щодо посилання відповідачів на те, що періоди роботи в рф по 31.12.91 р. зараховуються за умови проставлення на документах апостилю, а з 01.01.92 р. по теперішній час зарахування взагалі не передбачено чинним законодавством, суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 р. України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі також - Угода від 13.03.92 р.).
29.11.22 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу служби позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на час проходження ним служби.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, метою Угоди від 13.03.92 р. є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.92 р. встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.92 р. для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.92 р. визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.08 р. № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території рф, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.18 р. в справі № 208/6680/16-а
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, спірні періоди з 30.07.80 р. по 13.03.92 р. та 05.05.1977 року по 07.05.80 р. підлягають зарахуванню. Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.03.24 р. № 143150005389, саме яким порушено право позивача (не як зазначив позивач від 14.03.24 р. № 4645/01-16) є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправним дій відповідачів, оскільки як вже зазначено судом вище, його права порушено рішенням від 14.03.24 р. № 143150005389.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, нарахувати та виплачувати з 07.03.24 р. пенсію за віком за його заявою від 07.03.24 р., то суд не вбачає підстав для задоволення в цій частині оскільки судом в даному позовному провадженні не досліджувалось наявність чи відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. При цьому, суд використовуючи повноваження передбачені п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, оскільки місцем реєстрації проживання позивача є м. Миколаїв, а органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, повторно розглянути заяву позивача від 07.03.24 р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи (служби), набутий на території російської федерації з 30.07.80 р. по 13.03.92 р. та період 05.05.77 р. по 07.05.80 р.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З огляду на вищезазначене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовими витратами у даній справі є судовий збір в сумі 1 211,20 грн. і з урахуванням часткового задоволення позовних вимог судовий збір в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме ним прийнято оскаржуване рішення. Доказів понесення інших витрат сторонами до суду не надано.
Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) від 14.03.24 р. № 143150005389.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи (служби) набутий на території російської федерації з 30.07.80 р. по 13.03.92 р. та 05.05.77 р. по 07.05.80 р. та розглянути повторно заяву від 07.03.24 р.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз