про залишення позову без розгляду
02 вересня 2024 р. № 400/5299/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши матеріали
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправним та скасування вимоги від 12.11.2019 № Ф-19411-17,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування вимоги від 12.11.2019 № Ф-19411-17.
Ухвалою від 10.06.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі.
Після відкриття провадження у справі суд установив, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, тому ухвалою від 10.07.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення її недоліків - п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви суд визначив поданням до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин.
Суд попередив позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є залишення такої позовної заяви без розгляду (пункт 3 резолютивної частини ухвали від 10.07.2024).
Представник позивача адвокат Лукіянчин Петро Павлович, який подав позовну заяву, зареєстрований у підсистемі "Електронний суд", має електронний кабінет.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала є одним із видів судового рішення.
Довідкою про доставку електронного листа підтверджується, що ухвала від 10.07.2024 про залишення позовної заяви без руху була надіслана представнику позивача та доставлена в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету о 17 год 05 хв 11.07.2024.
Отже, ухвала про залишення позовної заяви без руху вручена представнику позивача 12.07.2024 (абзац другий пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
16.07.2024 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
На обґрунтування заяви зазначено, що вимогу № Ф-19411-17 про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 позивач у 2019 році від контролюючого органу не отримав. На повідомленні про вручення поштового відправлення вказано лише прізвище позивача, а його підпис відсутній.
Тому, на думку представника позивача, це повідомлення не є доказом отримання вказаної вимоги. Про наявність вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач дізнався від органу державної виконавчої служби у лютому 2024 року, Початок строку для звернення до суду представник позивача пов'язує з фактом отримання у березні 2024 року від контролюючого органу корінця спірної вимоги (додаток до листа Головного управління ДПС у Миколаївській області, що був надісланий позивачу за результатами розгляду його скарги).
Надаючи відповідь на аргументи заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Предметом оскарження є законність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-19411-17 (сума єдиного внеску - 26 539,26 грн). Копія корінця цієї вимоги додана до позову (арк. 23).
10.01.2024 органом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 № 19411-17-У (сума єдиного внеску - 23 785,08 грн), арк. 46, 19. Корінець саме цієї вимоги (від 12.08.2019), відповідно до тексту доданої до позову копії листа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.03.2024 № 777/6/6/14-29-13-05-04 (арк. 22, 24, 20), позивачу було направлено у березні 2024 року.
Ці обставини не стосуються факту отримання позивачем вимоги від 12.11.2019.
Ані у позові, ані у заяві про поновлення процесуального строку не вказано, коли позивач дізнався про існування вимоги від 12.11.2019, посилання на будь-які докази, що доводять факт отримання цієї вимоги (інформації про існування вимоги) у 2024 році, відсутні.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 56501 1483691 8 (далі - Повідомлення) підтверджується, що спірна вимога (від 12.11.2019) вручена позивачу поштою 21.11.2019 (арк. 23, 45). На Повідомленні підпис позивача відсутній.
Вирішуючи питання доказової сили Повідомлення, суд керувався правовою позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 520/3945/19.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 колегія суддів зазначила, що відповідно до чинної у листопаді 2019 року редакції пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилася з доводами позивача про те, що особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов'язковим тільки у разі вручення поштового відправлення з позначками «вручити особисто» та «судова повістка» та не вимагається при оформленні вручення іншого рекомендованого поштового відправлення, зокрема, податкового повідомлення-рішення.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 639/4278/16-а, № 222/1402/16-а, № 813/1517/16.
Наведені висновки є застосовними у цій справі, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (так, як і податкове повідомлення-рішення та податкова вимога), згідно з затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надсилається рекомендованим листом з повідомлення про вручення.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 826/14361/16 Верховний Суд дійшов висновків, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку дослідженню підлягають:
відповідність адреси позивача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;
повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначену дату вручення або причини невручення;
відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого погштового відправлення тощо.
Дата Повідомлення (16.11.2019), дата його вручення (21.11.2019), зазначення на Повідомленні правильної адреси позивача та його прізвища як особи, яка отримала кореспонденцію, не дають суду підстав для розумних сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності та достатності цього доказу.
Відповідно, подання у 2024 році позову про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.11.2019 свідчить про те, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду не був дотриманий. Докази поважності причин пропуску цього строку відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, позовну заяву належить залишити без розгляду.
На підставі вищезазначеного, керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна