про повернення позовної заяви
02 вересня 2024 рокусправа № 380/13407/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо скасування ОСОБА_1 з 01.01.2023 права на 50 - відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області поновити ОСОБА_1 , з 01.01.2023 права на 50-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива, без обмежень норм споживання.
Ухвалою суду від 26.06.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний термін з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
На виконання вимог ухвали позивач 09.07.2024 подав заяву про усунення недоліків, в якій виклав свої доводи щодо причин та строку звернення до суду.
Повторно виклав обставини справи, які стали підставою для звернення до суду.
Додатково зазначив, що питання застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення, Верховний Суд викладав у постанові від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а. Верховний Суд у постанові, зокрема, зазначив:
«[...] Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб?єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб?єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
[....] Системний аналіз [частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування"] даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв?язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб?єкта владних повноважень, немає».
Відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв?язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв?язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок. доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зазначене прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому, застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого статтею 51 Закону №2262-XII права на перерахунок пенсій у зв?язку зі зміною видів грошового забезпечення.
Оскільки суд не погодився з такими покликаннями позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, ухвалою суду від 12.07.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач подав до суду заяву від 24.07.2024, в якій повторно зазначив, що саме з відповіді відповідача від 21.05.2024 дізнався про те, що йому не надаватиметься спірна пільга.
Також, вказав, що в попередній заяві послався на практику Верховного Суду, оскільки така передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.
При розгляді заяви суд керується таким.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Вирішуючи питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 КАС України для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зокрема, зазначено:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Зі змісту позовної заяви та заяв позивача на виконання вимог ухвал суд встановив, що позивачу припинено виплату спірної пільги з січня 2023 року. Також, позивачу відомо, що актом приймання-передачі №3 від 23.01.2023 відповідач прийняв пакет документів №1 серед яких і документи позивача.
Окрім того, суд зауважує, що позивач з метою поновлення спірної виплати звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Однак ухвалою суду від 13.09.2023 у справі №1.380.2019.000847 у задоволенні заяви позивача відмовлено.
Позивач не заперечує той факт, що йому відомо про припинення виплати спірної пільги з січня 2023 року. Крім того, ще в вересні 2023 року позивач вчиняв дії для відновлення порушеного права та звертався до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Водночас із даним позовом позивач звернувся із пропуском строк понад півтора року лише 21.06.2024.
Щодо посилання позивача про те, що перебіг строку звернення до суду розпочався від дня отримання листа-відповіді від відповідача, суд зазначає таке.
Отримання позивачем листа-відповіді від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки вказані Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Щодо покликань позивача про те, що в своїй заяві він послався на практику Верховного Суду, оскільки така передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду, на яку посилається позивача, досліджувалося питання строку звернення до суду щодо перерахунку пенсії у зв'язку із зміною видів грошового забезпечення, що передбачено положеннями статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак предмет даної справи не тотожний тому, що розглядався Верховним Судом. Предмет спору у цій справі є припинення надання позивачу пільги (50-відсоткової знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива, без обмежень норм споживання), що регулюється нормами законів України «Про міліцію», «Про національну поліцію» та нормами постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скріпленого газу Пенсійним фондом України».
Таким чином, оскільки предмет розгляду даної справи не тотожний тому, що розглядався Верховним Судом, до спірних правовідносин така практика Верховного Суду не може застосовуватися.
У цьому контексті суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовом в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач не реалізував це право з причин власної пасивної поведінки.
Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом та перевірка їх дотримання сторонами судом передбачено з метою дисциплінування учасників судового процесу, належного та своєчасного користування ними своїми процесуальними правами та обов'язками.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №804/6158/17.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач у встановлений в ухвалах суду від 26.06.2024 та 12.07.2024 строки не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачу.
Відповідно до статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги.
З доказів, долучених до позовної заяви, суд встановив, що за подання даного позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1344312839 від 17.06.2024.
Оскільки суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, сплачений судовий збір за подання цього позову слід повернути позивачу.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці ухвалу прийнято 02.09.2024.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
4. Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович