02 вересня 2024 рокусправа № 380/5670/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з врахуванням базового місяця березня 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2023 по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою від 20.03.2024 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 02.09.2024 суд відмовив задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 , в період з 2022 по 18.01.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений 18.01.2024 у зв'язку із переведенням в іншу військову частину. Позивач 17.01.2024 звернувся до відповідача з проханням надати розрахунок індексації грошового забезпечення при нарахуванні індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023. Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 № 71/1/151 від 23.02.2024 індексацію грошового забезпечення за даний період призупинено. Вважає, що військова частина НОМЕР_1 не нараховуючи індексацію грошового забезпечення за вказаний період позбавила позиваач грошового забезпечення, порушена ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому таку бездіяльність вважаю протиправною.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 27.03.2024 (вх. 23632), у якому зазначає, що абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вимога про нарахування та виплату позивачу індексації грошового за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, із застосування березня 2018 року, як базового місяця, не можуть підлягати, оскільки було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», який визначає порядок проведення індексації грошових доходів громадян. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 в період з 2022 по 18.01.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений 18.01.2024.
Позивач вважаючи, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, звернувся з позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. ч. 2-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Положеннями абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі, і поліцейських та військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX.
Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, оскільки, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.
Щодо доводів апелянта про те, що у зв'язку з невиплатою індексації, він був позбавлений набутого права на отримання належного грошового забезпечення, що є обмеженням його права на оплату праці, а також, посилання на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає таке.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З огляду на вищевказане, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що починаючи з 01.01.2023 у відповідача відсутній обов'язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення позивачу.
Як наслідок, відповідач діяв в межах діючого законодавства України, а тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Вимоги зобов'язального характеру є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а отже, задоволенню також не підлягали.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 02.09.2024.
Суддя Кедик М.В.