30 серпня 2024 рокусправа № 380/9365/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» (місце знаходження: 81100, Львівська область, м.Пустомити, вул. Глинська, буд.14, код ЄДРПОУ 44081602) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2024/900007/2 від 03.01.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2024 №UA209170/2024/000022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою від 02.05.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків.
10.05.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку, встановлений судом для усунення недоліків її позовної заяви, залишеної без руху у зв'язку із отриманням всіх витребуваних документів.
Ухвалою від 12.05.2024 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.У визначений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 21.05.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994року, частиною 6 статті 54 МК України, у зв'язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 03.01.2024 прийняте рішення №UA209000/2024/900007/2 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 1 МД №UA500080/2023/8064 від 15.09.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, як джерело інформації при винесені письмового рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900007/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000022 від 03.01.2024. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2024 №UA209170/2024/000022 такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» зареєстроване 23.02.2021, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 45.31 Оптова торгівл деталям та приладдям для автотранспортних засобів.
Інші види діяльності: Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, Виробництво килимів і килимових виробів, Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення, Виробництво одягу зі шкіри, Виробництво робочого одягу, Виробництво іншого верхнього одягу, Виробництво спіднього одягу, Виробництво іншого одягу й аксесуарів, Виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу, Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів, Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, Оптова торгівля хімічними продуктами, Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду вантажних автомобілів, Оптова торгівля фармацевтичними товарами, Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
30.12.2022 між Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільно Українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» (Покупець) укладено контракт поставки №MD 2022/12/30, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а і Покупець купити Товар відповідно до інвойсів.
Згідно з п.5.3 контракту поставки №MD 2022/12/30 від 30.12.2022 Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.
28.12.2023 Продавець відвантажив на адресу Покупця товари-щітки склоочисника в асортименті в кількості 74100шт. та інші товари на загальну суму 46517,75дол. США, відповідно до комерційного інвойсу №MD2023/12-157 від 28.12.2023 до Контракту №MD 2022/12/30 від 30.12.2022.
03.01.2024 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну мигну декларацію МД 24UA209170000503U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією МД 24UA209170000503U2 як підставу для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:
-контракт поставки N MD 2022/12/30 від 30.12.2022;
-комерційний інвойс N MD2023/12-157 від 28.12.2023;
-CMR від 28.12.2023;
-копія сертифікату походження №PL/MF/AS0212922 від 28.12.2023;
-рахунок -фактура №3358 від 20.12.2023;
-довідку транспортних витрат №3358 від 28.12.2023;
-заявку на транспортно-експедиційні послуги №3358 від 20.12.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту такого змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист від 28.09.2023; каталоги; договір №090123/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 09.01.2023; копії експортних декларацій 23PL402010E1923510, 23PL402010E1923489; копії проформ-інвойсів №PRMD2023/09-172 від 06.10.2023, №PRMD2023/09-173 від 06.10.2023; копію платіжної інструкції №74 від 12.10.2023.
За результатами розгляду МД 24UA209170000503U2 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.01.2024 №UA209000/2024/900007/2.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.01.2024 №UA209000/2024/900007/2, в графі 33 зазначено: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
-у інвойсі № MD2023/12-157 від 28.12.2023 зазначено що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. Декларантом надано платіжний документ від 12.10.23 №74, який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки: не відповідає вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216; не містить найменування, місцезнаходження та рахунку наданача платіжних послуг отримувача та банка-кориспондента;
-відповідно до п.п 3.4 Контракту № MD 2022/12/30 від 30.12.2022, Продавець зобов'язується надати товар покупцеві не пізніше ніж 45 днів після здійснення замовлення Покупцем. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення замовлення не подавались;
-у гр. 16 і 23 CMR б/н від 28.12.2023 наявний запис щодо перевізника по даній поставці, а саме «ТзОВ Ліхт», натомість рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг №3358 від 20.12.2023 та заявка на надання транспортно - експедиційних послуг виставлені ПП «Авант-Т». Документи, що визначають договірні відносини з «ТзОВ Ліхт» відсутні. Окрім того рахунок на перевезення виставлений до здійснення перевезення вантажу, оскільки рахунок-фактура та ЦМР виставлені 28.12.23, а рахунок на перевезення 20.12.23. Отже, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме:
-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не «Заключен! у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);
виписку з бухгалтерської документації;
-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом на вимоіу надіслано: банківський платіжний документи, проформи-інвойси, які датовані раніше ніж платіжний документ, але в них передбачено передоплату. Таким чином вище згадані документи містять розбіжності. Каталог, прайс-лист, договір на перевезення, експортну декларацію. Інших документів не було надіслано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 МД №UA500080/2023/8064 від 15.09.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».
Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2024 №UA 209170/2024/000022.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45, 46, 43, 44 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 03.01.2024 №UA209000/2024/900007/2.
У зв'язку з наведеним, не погоджуючись із проведеними Львівською митницею коригуваннями митної вартості автомобіля, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територіюУкраїни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарнихднів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їхскасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: контракт поставки №MD 2022/12/30 від 30.12.2022; комерційний інвойс N MD2023/12-157 від 28.12.2023; CMR від 28.12.2023; копія сертифікату походження №PL/MF/AS0212922 від 28.12.2023; рахунок -фактура №3358 від 20.12.2023; довідку транспортних витрат №3358 від 28.12.2023; заявку на транспортно-експедиційні послуги №3358 від 20.12.2023.
Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Однак оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд ураховує, що ТОВ «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації ІМ 40 МД 24UA209170000503U2, додатково надало: прайс-лист від 28.09.2023; каталоги; договір №090123/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 09.01.2023; копії експортних декларацій 23PL402010E1923510, 23PL402010E1923489; копії проформ-інвойсів №PRMD2023/09-172 від 06.10.2023, №PRMD2023/09-173 від 06.10.2023; копію платіжної інструкції №74 від 12.10.2023.
Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо аргументів відповідача, що в інвойсі № MD2023/12-157 від 28.12.2023 зазначено що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. Декларантом надано платіжний документ від 12.10.23 №74, який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки: не відповідає вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216; не містить найменування, місцезнаходження та рахунку надавача платіжних послуг отримувача та банка-кориспондента. Щодо цього, то суд зазначає таке.
Відповідно до пп.1 п.22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.
Відповідно до п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Як визначає п. 1.4. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28.07.2008 №216 платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування клієнт-банк , «клієнт-Інтернет-банк» тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником). .
Згідно з п. 2.1. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт . коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28.07.2008 №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такі реквізити:
-код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;
-назву документа - «Платіжне доручення в іноземній валюті» або «Платіжне доручення з іноземній валюті або банківських металах»;
-номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);
-дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
-найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);
-повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія (за наявності), номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання), його місцезнаходження (назви країни і міста);
-номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;
- цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних вшіют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998;
-суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа идокремлюєгься комою);
-суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або видубанківського металу словами;
-найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по іатькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;
-комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) уповноваженого банку й нших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати «емісійну винагороду без платіжного доручення платника;
-призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного баланс (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);
-код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);
-ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним зеєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово «відмова»);
-підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, накладають електронний(і) цифровий(і) підпис(и);
-резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентиісгь словами «резидент» чи «нерезидент» під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Отже, як видно з приписів Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28.07.2008 №216 для чинності платіжного доручення, наданого до банківської установи у електронному вигляді наявність відміток банківської установи не є обов'язковою умовою.
Наявність в платіжній інструкції №74 від 12.10.2023 відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідної проформи-інвойсу, дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар.
Крім того, вищевказане платіжне доручення містить штамп АТ АКБ Львів про проведення платежу банком 12.10.2023, що відповідно підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту поставки №MD 2022/12/30 від 30.12.2022.
Суд встановив, що до митного оформлення декларантом було надано проформу-інвойс №PRMD2023/10-172 від 06.10.2023, посилання на яку міститься у платіжній інструкції №74 від 12.10.2023. Найменування товару - щітки склоочисника, їх асортимент, кількість та ціна, які зазначені у проформі-інвойсі №PRMD2023/l0- 172 від 06.10.2023 є ідентичними найменуванню, асортименту, кількості та ціні, які зазначені у комерційному інвойсі №MD 2023/12-157 від 28.12.2023 .
Виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
Водночас Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17.
До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2019 у справі № 810/2784/18.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №803/3649/15.
Тобто, розбіжності щодо наведені митним органом в рішенні про коригування митної вартості, е є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом одатковнх документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності здекларованої митної вартості.
Більше того, суд наголошує, що у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16 зроблено висновок про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відтак умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
У постанові від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20 Верховним Судом наголошено, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відтак, суд вважає безпідставними вказані доводи відповідача.
Щодо посилання відповідача на те, що у рішенні від 03.01.2024 №UA 209000/2024/900007/2 про те, що гр. 16 і 23 CMR б/н від 28.12.2023 наявний запис щодо перевізника по даній поставці, а саме «ТзОВ Ліхт», натомість рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3358 від 20.12.2023 та заявка на надання транспортно- експедиційних послуг виставлені ПП «Авант-Т». Документи, що визначають договірні відносини з «ТзОВ Ліхт» відсутні. Окрім того рахунок на перевезення виставлений до здійснення іеревезення вантажу, оскільки рахунок-фактура та ЦМР виставлені 28.12.23, а рахунок на перевезення 20.12.23. Стосовно означеного, то суд зазначає таке.
До митного оформлення декларантом було долучено договір № 090123/1 про надання експедиційно- ранспортних витрат від 09.01.2023 між позивачем та експедитором ПП«АВАНТ-Т».
Згідно із зазначеним договором ПП«АВАНТ-Т» здійснює пошук і підбір перевізників, з метою забезпечення доставки вантажів у міжнародних перевезеннях.
Відповідно до п. 2.2 Договору за дорученням замовника і на підставі даного договору, Експедитор надає одну чи декілька послуг, а саме організовує перевезення вантажів автомобільним ранспортом по території України і інших країн .
Разом з тим, для виконання цього договору ПП «Авант-Т», не маючи власних транспортних засобів укладав договори перевезення із третіми особами-перевізниками, які не мають відношення до позивача.
Позивачем були надані митниці рахунок-фактуру №3358 від 20.12.2023, довідку транспортних витрат №3358 від 28.12.2023, заявку на транспортно-експедиційні послуги №3358 від 20.12.2023, договір № 090123/1 про надання експедиційно-транспортних витрат від 09.01.2023, з яких чітко видно вартість затрачених коштів на доставку розмитненого товару.
Що стосується часу виставлення рахунку-фактури № 3358 від 20.12.2023, то його було виставлено після підписання заявки на транспортно-експедиційні послуги №3358 від 20.12.2023, відповідно до умов зазначених у договорі № 090123/1 про надання експедиційно-транспортних витрат від 09.01.2023. Окрім того час складення рахунку-факіури № 3358 від 20.12.2023 жодним чином не впливає на числові значення митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат на ідентифікувати юс з конкретним вантажем. Такими доказами по даній справі, є - CMR від 28.12.2023; рахунок-фактура №3358 від 20.12.2023; довідка транспортних витрат №3358 від 28.12.202.; заявка на транспортно-експедиційні послуги №3358 від 20.12.2023, договір № 090123/1 про надання експедиційно-транспортних витрат від 09.01.2023.
Тобто, розбіжності щодо наведені митним органом в рішенні про коригування митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Щодо аргументів відповідача, що у п.3.4 Контракту поставки MD 2022/12/30 від 30.12.2022 передбачено виписка Покупцем замовлень, які до митної до оформлення декларантом не надавались, то суд зазначає таке.
Пунктом 3.4 Контракту поставки MD 2022/12/30 від 30.12.2022 передбачено, що Продавець зобов'язується надати Покупцю товар не пізніше ніж 45 днів після здійснення замовлення Покупцем. При цьому контрактом не зазначено форму надання замовлень - письмово, усно.
Відтак, у позивача не виникло додаткових зобов'язань по наданню митному органу замовлень, оскільки наданий до митного оформлення пакет документів давав змогу визначити вартість товарів за ціною інвойсу.
Окрім того, оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином неподання такого документа як «замовлення покупця» обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсів та експоргної декларацій виробника товару.
Крім того, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.
Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15.
Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином вищезазначене впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити щодо застосування відповідачем резервного методу.
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару МД № UA500080/2023/8064 від 15.09.2023.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Крім цього, Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем подано всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17.
Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд зазначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це волевиявлення правильним та обґрунтованим, позаяк на вимогу суду позивачем подані документи, котрі підтверджуються істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за обсягом партії товарів.
Водночас із цим, ч. 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано підтвердити, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
У ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 79, ч. 4 ст. 162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення МД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншою МД іншого суб'єкта господарювання, за якою здійснювався імпорт до України товару іншого виробника на нез'ясованих органом митного контролю умовах.
На виконання приписів ч. 4 ст. 9 та ст. 80 КАС України судом за власною ініціативою не виявлено ознак існування доказів прагнення/наміру заявника на отримання у спірних правовідносинах безпідставної податкової вигоди, оскаржені рішення Митниці такими доводами неумотивовано.
Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки неповно дослідив обставини справи, дії декларанта кваліфікував неправильно, юридично значимі факти не встановив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.99 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.94 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі існуючі юридичні механізми з'ясування об'єктивної істини.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта аргументів учасників спору детальної окремої оцінки не потребує, позаяк стосується обставин, котрі у даному конкретному випадку не мають юридичного значення для правильного розв'язання спору по суті та посилань на висновки постанов Верховного Суду, котрі є не релевантними відносно даного конкретного спору.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900007/2 від 03.01.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2024 №UA209170/2024/000022 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обгрунтованість позовних вимог.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 8296,69грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення буде вирішуватись судом після надання відповідних доказів щодо їх понесення позивачем.
Керуючисьст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» (місце знаходження: 81100, Львівська область, м.Пустомити, вул. Глинська, буд.14, код ЄДРПОУ 44081602) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2024/900007/2 від 03.01.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці від 03.01.2024 №UA209170/2024/000022.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем БеХа» (місце знаходження: 81100, Львівська область, м.Пустомити, вул. Глинська, буд.14, код ЄДРПОУ 44081602) судовий збір в сумі 8296 (вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн.69коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду ротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.