30 серпня 2024 рокусправа №380/5449/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоди роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 02.01.2024 отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю 3 групи внаслідок професійного захворювання. Втім, при призначення пенсії відповідач протиправно, на переконання позивача, не врахував періоди роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» до пільгового і страхового стажу, а також до розрахунку середньої заробітної плати, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків. Позивач переконаний, що обов'язок щодо своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, відтак працівник не може нести відповідальність за несплату таких. Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 18.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що при прийнятті рішення про призначення пенсії, період роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 не було зараховано до страхового, пільгового (підземного) стажу за списком №1 та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки станом на дату призначення пенсії згідно з «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» Форми ОК-5 позивача, за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків Шахтою «Лісова».
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач з 02.01.2024 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання.
Листом, копія якого міститься в матеріалах справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що період роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» не враховано до страхового та пільгового стажу, та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки за цей період на день призначення пенсії була відсутні сплата страхових внесків за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 33 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Абзацом 8 ч. 2 ст. 33 Закону №1058-IV передбачено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Поряд з цим, відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VI (далі Закон №345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до ст. 8 Закону №345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 02.01.2024 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання.
З листа, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, період роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» не враховано до страхового та пільгового стажу, та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки за цей період на день призначення пенсії була відсутні сплата страхових внесків за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Отже, відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України у період з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», оскільки законодавством відповідальність за не сплату страхових внесків покладена на роботодавця, а не працівника.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2021у справі №423/757/17 та у постанові від 31.03.2021 у справі №242/5696/16-а.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» до страхового та пільгового стажу за списком №1.
Поряд з цим, не зарахування вказаного періоду роботи до стажу позивача зумовило також не зарахування заробітної плати за цей період, що вплинуло на розмір його пенсії по інвалідності, оскільки розмір пенсії за віком (з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності) залежить не лише від тривалості страхового стажу, а й від заробітної плати (доходу) застрахованої особи (стаття 27 Закону № 1058-IV).
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в зарахування позивачу до страхового і пільгового стажу за Списком №1 і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботу з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового та пільгового стажу за Списком №1 і до розрахунку середньої заробітної плати період роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», підлягають задоволенню.
Водночас, позивач також просить провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 02.01.2024 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону №1058-IV в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону №1058-IV та статті 8 Закону №345-VІ, а також виплату перерахованої пенсії провести з урахуванням раніше проведених виплат.
Як вже зазначалось вище, абзацом 8 ч. 2 ст. 33 Закону №1058-IV передбачено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відтак, передумовою для призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком є наявність у особи страхового стажу у передбаченому законом розмірі, а саме 35 років для чоловіків та 30 років для жінок.
Оскільки остаточний розмір страхового стажу позивача буде встановлено відповідачем після проведення зарахування спірного періоду роботи на виконання цього рішення, то вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком згідно абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону №1058-IV, є передчасною та задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача вирішити питання щодо перерахунку пенсії по інвалідності на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону №1058-IV в розмірі пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового і пільгового стажу за Списком №1 і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботу з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком №1 і до розрахунку середньої заробітної плати період роботи з 01.04.2022 по 04.12.2023 у ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в розмірі пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна